Exclusive Nippon Steel, ArcelorMittal та інші: великі злиття і придбання у сталевій індустрії

2024-2025 рр. відзначаються великою кількістю M&A-угод у гірничо-металургійній галузі, що трансформують ландшафт світової сталеливарної промисловості

У 2024-2025 роках світова гірничо-металургійна галузь стала свідком низки масштабних злиттів і придбань, які не лише переформатували глобальні виробничі ланцюги, але й окреслили нові центри впливу у сталеливарній індустрії. Найгучнішою угодою стала купівля американської United States Steel японською корпорацією Nippon Steel за $14,9 млрд – найвагоміше придбання в історії японської металургії.

Угода, яку схвалив Дональд Трамп і яка супроводжувалась жорстким національним контролем через впровадження так званої «золотої акції», дозволяє Nippon Steel повністю інтегрувати US Steel у свою глобальну структуру. Американський уряд отримав право вето на стратегічні рішення компанії, зокрема щодо закриття потужностей або перенесення виробництва. Водночас US Steel збереже штаб-квартиру у Піттсбурзі, американське керівництво і локальне виробництво. Японська компанія планує інвестувати в американські активи $11 млрд до 2028 року, що свідчить про довгострокову зацікавленість у стратегічному ринку.

Ще одним активним гравцем на ринку злиттів у 2024-2025 рр. стала ArcelorMittal. Компанія не лише викупила частку Nippon Steel у спільному підприємстві AM/NS Calvert, зробивши його повністю своїм активом, а й оголосила про масштабні інвестиції у модернізацію потужностей в Алабамі. Інвестиції у Calvert перевищать $3 млрд, включаючи будівництво нової ЕДП та виробництво електротехнічної сталі. Цей майданчик стає новим американським хабом ArcelorMittal.

Водночас ArcelorMittal продовжує оптимізувати активи в Європі. Компанія продає свої заводи в Боснії і Герцеговині (Zenica та Prijedor) місцевому інвестору Pavgord Group, фіксуючи втрати близько $200 млн через стратегічну переоцінку активів.

Також ArcelorMittal вийшла на трубний ринок Франції – придбання 28,4% Vallourec за понад $1 млрд дозволяє посилити позиції в сегменті преміальної продукції для енергетики. Одночасно компанія знову інвестує в Латинську Америку, придбавши 60% акцій бразильської Tuper – одного з лідерів трубного виробництва у регіоні.

Серед європейських M&A-угод варто виділити активність voestalpine, яка продала свою німецьку «дочку» Buderus Edelstahl компанії Mutares, й посилює позиції у зварювальних технологіях завдяки придбанню італійської ITALFIL. Також Thyssenkrupp частково передала контроль над сталеливарним бізнесом чеській EP Corporate Group і планує створити з нею спільне підприємство 50/50, щоб ефективніше конкурувати на ринку.

Паралельно Jindal Steel International завершила поглинання чеської Vítkovice Steel, пообіцявши €150 млн інвестицій у «зелену» трансформацію виробництва в Остраві. А французький суд офіційно затвердив придбання заводу Ascometal у Фос-сюр-Мер італійською Marcegaglia, яка зобов’язалась вкласти €600 млн у його модернізацію.

Водночас, Liberty Steel стрімко втрачає позиції на світовому ринку: більшість її активів перебувають у кризі або готуються до продажу. Уряд Австралії офіційно розпочав процес продажу заводу Whyalla Steelworks, який перебуває під зовнішнім управлінням. У Люксембурзі зірвався продаж підприємства в Дюделанжі турецькій Tosyalı через зміну регуляцій у ЄС. На тлі банкрутств у Польщі, Чехії, Бельгії та Угорщині ситуація з Liberty набирає системного характеру – уряди вимушені втручатися, щоб уникнути соціальних потрясінь.

Salzgitter AG вирішила зберегти незалежність, зупинивши переговори з потенційними покупцями (консорціум GP Günter Papenburg AG та TSR Recycling GmbH & Co. KG). Компанія зосереджується на водневій трансформації в межах проєкту SALCOS® і подвоює програму підвищення ефективності P28.

Іспанська Grupo Celsa продала свої заводи у Великій Британії та Скандинавії фонду Sev.en GI задля зниження боргу.

Складна ситуація зберігається і навколо італійської Acciaierie d’Italia (ADI) – колишньої Ilva. Після того, як підприємство знову опинилося під державним управлінням через фінансові труднощі, уряд Італії вже неодноразово надавав фінансову підтримку для забезпечення безперервності виробництва. Наразі тривають ексклюзивні переговори про продаж активу азербайджанському консорціуму, який пропонує €1,1 млрд і до €4 млрд інвестицій у трансформацію виробництва.

Тривають і масштабні угоди у сировинному сегменті. Японська Mitsui інвестує понад $5 млрд у залізорудний проєкт Rhodes Ridge в Австралії, а Nippon Steel разом із Sojitz купує 49% канадського проєкту Kami. Це частина стратегії диверсифікації поставок DRI-сировини.

Тим часом американська Cleveland-Cliffs придбає Stelco за $2,5 млрд, розширюючи свій вплив на ринку плоского прокату. Glencore отримає 77% у вугільному бізнесі Teck Resources за $6,9 млрд – угоду вже схвалено урядом Канади.

Таким чином, за два роки відбулася масштабна переконфігурація металургійного ринку: Японія посилила присутність у США, ArcelorMittal – у Північній і Південній Америці, а в Європі триває перерозподіл активів між приватними та промисловими гравцями.

«Ці трансформації в наступні 3-5 роки визначать нову географію виробництва сталі. В будь-якому випадку ми бачимо інтерес до активів у Європі, де є цікавість до придбання активів, в тому числі задля виходу на ринок ЄС, що стрімко закривається захисними бар’єрами» – підсумовує Станіслав Зінченко, директор GMK Center.