Баланс ринку металобрухту ЄС

Ринок металобрухту в Європейському Союзі за останнє десятиліття зазнав значних змін під впливом різних факторів, включаючи економічні, екологічні та геополітичні події. Головним трендом, що впливає на ринок є «зелений» перехід, а саме збільшення використання брухту на існуючих потужностях і заміщення доменно-конвертерних (BF-BOF) потужностей на нові електродугові потужності (EAF).

Заготівля та споживання

Заготівля брухту в ЄС залишається ключовим елементом виробництва «зеленої» сталі. Протягом 2013-2021 рр. спостерігалося поступове зростання обсягів заготівлі сировини завдяки покращенню технологій збирання та переробки. На жаль, споживання металобрухту залишалося стабільним, з невеликим зростанням попиту в країнах Центральної та Східної Європи.

Однак економічний спад в ЄС, пов’язаний з пандемією COVID-19, а також вторгненням РФ на території України у 2022 році, призвели до тимчасового скорочення виробництва сталі та, відповідно, споживання металобрухту.

У 2020 році обсяги заготівлі впали на 6,9% р./р., до 88,6 млн т, а споживання – на 10,2% р./р., до 75,25 млн т. У 2022 році у галузі знову спостерігалась негативна динаміка, зокрема, заготівля скоротилась на 8,6%, до 93 млн т, а споживання – на 9,7% р./р., до 79,34 млн т. У 2023 році заготівля скоротилась на 3,2% р./р., до 90,1 млн т, а споживання – на 5,3% р./р., до 75,17 млн т відповідно.

Спад споживання металобрухту у 2022-2023 рр. є результатом скорочення виробництва сталі в електродугових печах (EAF). Так, у 2021 році цей обсяг виробництва оцінювався в 66,52 млн т (+14,7% р./р.), у 2022-му – 59,01 млн т (-11,3% р./р.), а у 2023-му – 56,58 млн т (-4,1% р./р.). Зниження виплавки сталі в EAF є результатом зростання цін на енергоносії з II півріччя 2022 року.

В ЄС є величезний невикористаний потенціал для збільшення використання брухту в рамках стратегій декарбонізації сталевих виробників. Не дивлячись на те, що декарбонізація сталевої індустрії ЄС в публічному просторі асоціюється з переходом на виробництво сталі в електродугових печах з використанням «зеленого» заліза прямого відновлення (green hydrogen based DRI), реальні результати зниження викидів вуглецю може показати збільшення частки EAF виробництва і, відповідно, збільшення споживання брухту.

За оцінками GMK Center, у 2035 році в ЄС буде 100-110 млн т EAF потужностей, з потенційним виробництвом сталі з брухту на рівні 60-70 млн т на рік.

«Для того, щоб один великий завод по виробництву сталі повністю перейшов на нові водневі технології, потрібно 50-60% всієї вітрової генерації Німеччини з погляду потужностей. Спочатку виробники сталі в ЄС повинні збільшити частку використання брухту в існуючих потужностях, перейти на EAF технології виробництва сталі. Тільки після максимального використання потенціалу використання наявного брухту є сенс переходити на наступні етапи: запровадити найкращі технології та модернізувати BF-BOF виробництво, перейти з вугілля на газ, запровадити технології прямого відновлення заліза, використати всі можливості уловлювання, захоронення та використання вуглецю (CCS, CCUS) та наприкінці перейти на водневі технології, коли інфраструктура буде готова», – коментує Андреас Коллер, керуючий директор Steel Partner Consulting, провідної міжнародної консалтингової компанії у сфері інжинірингу металургійних заводів.

Ціни на сировину

Ціни на металобрухт протягом останніх 10 років були надзвичайно волатильними, залежачи від численних факторів, включаючи попит і пропозицію на глобальних ринках, зміни в торговельній політиці, а також економічні та політичні події. Наприклад, у 2016 році ціни на брухт досягли мінімуму (≈€178,7/т) через надлишок пропозиції та слабкий попит. З іншого боку, у 2021-2022 році ціни різко зросли (≈€383-404/т) через дефіцит сировини та високий попит на сталь після пандемії. У 2023 році середня ціна брухту в ЄС була на рівні €346,7/т.

«Ціни на брухт формуються попитом великих споживачів, таких як Туреччина. Але потрібно зрозуміти, що ціна ніколи не повернеться до $180/т. Брухт став стратегічною сировиною для декарбонізації сталевої індустрії. З одного боку ціни на локальних ринках будуть стримуватися за рахунок торговельних обмежень, з іншого боку боротьба за високоякісний брухт на світовому ринку збільшиться», – коментує Станіслав Зінченко, директор GMK Center.

Експорт та імпорт

Протягом останніх десяти років обсяги експорту та імпорту металобрухту в Євросоюзі зазнали значних коливань.

Експорт сировини в період 2013-2021 рр. поступово зростав, але після 2022 почав скорочуватися. Якщо у 2021 році брухтозаготівельна галузь Євросоюзу експортувала 19,43 млн т брухту, що є абсолютним рекордом, то вже у 2022-му – 17,63 млн т (-9,3% р./р.), а у 2023-му – 18,83 млн т (+6,8% р./р.).

Хоча ринок адаптувався до роботи в нових реаліях, експорт брухту з ЄС, ймовірно, не перевищуватиме показник 2021 року у найближчі роки. «Зелений» перехід, що запроваджується у ЄС, створює передумови для обмеження експорту цієї критично важливої сировини. Євросоюз вже активно обговорює це питання у зв’язку з поступовим підвищенням попиту усередині блоку та прагненням захистити власну сталеливарну промисловість.

З іншого боку, імпорт брухту до ЄС був досить стабільним. Однак у 2022 році на тлі війни в Україні та санкцій проти Росії ЄС скоротив імпорт металобрухту. Так, у 2021 році ЄС імпортував 5,52 млн т брухту (+34% р./р.), але у 2022-му скоротив обсяги на 28,4% р./р. – до 3,95 млн т, а у 2023-му – ще на 1,1%, до 3,91 млн т.

Баланс ринку металобрухту ЄС буде змінюватися протягом найближчих років. До ключових трендів можна віднести наступні:

• сталеві виробники активно інвестують у вертикальну інтеграцію, купуючи брухтозаготівельні компанії, щоб гарантувати свої ланцюжки постачання;
• збільшуються інвестиції у збір, сортування та переробку брухту на ринку ЄС;
• посилення торговельних обмежень збільшить вплив на доступність брухту на світовому ринку.