Турецький ринок сталі: під знаком питання

Сталевий ринок Туреччини на старті 2025 року підтримав високі темпи, взяті минулого року. Передумови для подальшого зростання є. Але є й низка чинників, що загрожують благополуччю місцевої металургії.

В асоціації експортерів сталі (CIB) наполягають на держпідтримці галузі, посилаючись на приклади США, Китаю та Євросоюзу. Втім, поки що офіційна Анкара обмежується точковими заходами щодо захисту від імпорту металопродукції.

М’яч на боці виробників

Рекордним для турецьких сталеварів став 2021 рік. Тоді виплавка злетіла до історичного максимуму. Потім був спад. У 2024 році галузь повернулася до позитивного тренду. Динаміка експорту металопродукції була аналогічною. Трохи інша картина з імпортом. У 2023 році він збільшився, незважаючи на глибоку девальвацію турецької ліри – на 60%.

Монетарна політика місцевого центробанку неоднозначно позначилася на металургії. З одного боку, знизилися виробничі витрати в доларовому еквіваленті: на оплату праці, електроенергію та внутрішню логістику. Це дало змогу експортерам отримати перевагу на зовнішніх ринках. З іншого боку, зросли витрати на сировинну складову – руду, брухт, чавун, коксівне вугілля, які Туреччина імпортує.

При цьому подорожчання імпорту не змогло стримати його зростання. Він компенсував споживачам скорочення внутрішньої пропозиції. У 2024 році зарубіжні виробники продовжували розширювати присутність на турецькому ринку. Навіть попри збільшення завантаження потужностей місцевих метзаводів. Це дало привід офіційній Анкарі з жовтня встановити антидемпінгові мита на імпорт г/к прокату з Китаю, Індії, Японії та Росії.

Споживачі відреагували негативно. За словами члена правління Турецької федерації машинобудування А.Ерена, продукція місцевих металургів не відповідає очікуванням за якістю, термінами поставок і цінами. А тому не може замінити імпорт. Проте міністерство торгівлі Туреччини наприкінці грудня оголосило про початок нового розслідування. Цього разу щодо х/к і п/п прокату, а також оцинковки з Китаю і Південної Кореї.

За підсумками розслідування додаткові тарифи можуть ввести вже цього року. Також серед захисних заходів треба відзначити фіксовані мита на імпорт катанки. Вони були встановлені на початку 2024 року. А в липні турецький Мінторг продовжив їхню дію до 6 січня 2027 року. Отже, в одвічній суперечці виробників і споживачів металопродукції зараз м’яч на боці виробників, з погляду державного регулювання.

Поки що це не позначилося на динаміці сталевого імпорту. У січні поточного року він збільшився на 24,9% р./р., до 1,73 млн т. Приріст отримано головним чином за рахунок розширення поставок листового прокату – на 22%, до 900 тис. т. Тоді як сортового прокату ввезли на 0,4% менше, 98 тис. т. Імпорт напівфабрикатів підвищився на 33%, до 730 тис. тонн. Водночас виплавка сталі скоротилася на 1,9%, до 3,2 млн тонн.

Якраз за це місцевих металургів критикували в турецькій федерації машинобудування: замість того, щоб нарощувати власне виробництво, вони вважають за краще закуповувати сляби на стороні. Така стратегія ставить під сумнів реалістичність мети, озвученої генеральним секретарем TCUD В. Яяном. За його словами, нинішнього року турецькі сталевари мають намір збільшити завантаження потужностей до 70% порівняно з 62,6% у 2024 році. Головним чином це залежатиме від «погоди» в основних секторах металоспоживання.

Турецький автопром: поганий сигнал

Авторинок Туреччини за останні роки пережив низку злетів і падінь. Після рекордного максимуму, досягнутого в 2016 році, почалося піке. У результаті продажі впали до найнижчого рівня за десятиліття. Зате «коронавірусна» криза не завадила відновити позиції. А після невеликого спаду 2023 року почався новий підйом. Який, утім, виявився короткочасним.

У 2024 році ринок сповільнився до темпів, близьких до стагнації: приріст автопродажів становив лише 0,8%. Але при цьому виробництво легкових автомобілів скоротилося на 5,1%, до 904,5 тис. од., комерційних авто – на 10,7%, до 460,8 тис. од. Таким чином, позитивну динаміку вдалося зберегти за рахунок автоімпорту, переважно китайського. Але це не завадило турецькому автопрому утримати лідерство в національному експорті з часткою 17,3%. У грошовому вираженні закордонні продажі вироблених у Туреччині авто зросли на 6,3%, до $37,2 млрд.

Старт нинішнього року для турецького авторинку відверто не задався. За січень-лютий загальний обсяг автопродажів впав на 15%, до 164,3 тис. од, за даними асоціації автовиробників OSD. Продажі легкових авто скоротилися на 10%, до 132 тис. од. При цьому загальне автовиробництво знизилося на 9%, до 219 тис. од, зокрема легкових авто – на 6%, до 141,5 тис. од. Автоекспорт зменшився на 4%, до 158,2 тис. од.

Незважаючи на це, учасники авторинку зберігають оптимізм. На їхню думку, автопродажі в Туреччині за підсумками 2025 року становитимуть 1,2 млн од. Тобто приблизно залишаться на торішньому рівні. Але це якщо валютний курс істотно не зросте, влада не підвищить податок на автомобілі, а центробанк продовжить знижувати базову ставку.

Проблематично виглядають перспективи турецького автоекспорту, історично націленого на Євросоюз. По-перше, попит там доволі млявий. У січні продажі нових авто в ЄС знизилися на 2,6% у річному порівнянні, за даними асоціації АСЕА. По-друге, найближчим часом можна очікувати посилення конкуренції з боку місцевих виробників.

Завдяки перенесенню нових вимог до автовикидів на 2028 рік, оголошеному Єврокомісією в березні, європейським автоконцернам не треба підвищувати вартість машин з традиційними двигунами. Крім того, ослаблення обмінного курсу з €1,04 до €1,09 по відношенню до долара США фактично знизило вартість сировини та енергії в ЄС на 5%, підрахували в World Steel Dynamics. Це рішення, на яке ЄЦБ пішов наприкінці січня, полегшує життя всім місцевим виробникам, включно з автопромом.

Будівництво: ймовірний драйвер

Турецький будівельний сектор, основний споживач довгого прокату, останні роки демонструє спад. За підсумками минулого року продажі житла в країні відкотилися до рівня 2017 року.

Одна з головних причин – зниження інтересу іноземців до купівлі в новобудовах. За підсумками 2024 року вони зменшилися на 32%, за даними Ataberk estate. Тривалий час саме закордонні інвестиції забезпечували зростання будівельної галузі. Однак масова відмова в посвідках на проживання та погіршення внутрішньополітичної ситуації в Туреччині охолодили інтерес зарубіжних клієнтів.

Нинішнього року тенденція збереглася. У січні іноземці купили житла на 29% менше, ніж у річному порівнянні, зареєстровано всього 1547 угод. Зате внутрішні продажі іпотечного житла збільшилися на 183%, до 16 726. З них 3856 припало на новобудови. Пожвавлення іпотеки безумовно стало позитивним сигналом для ринку. Загалом січневі продажі житла зросли на 28% у річному порівнянні.

Дуже великий потенціал залишається в рамках держпрограми із забезпечення житлом постраждалих від лютневого землетрусу 2023 року. Тоді Р.Ердоган пообіцяв, що 2024 року для них побудують 319 тис. нових будинків, а 2025 року – ще 361 тис. Проте до середини січня поточного року загалом було збудовано лише 169 тис. будинків, за даними Спілки палат інженерів і архітекторів Туреччини.

Агентство Mordor Intelligence оцінює обсяг турецького будівельного ринку в $53,31 млрд за 2024 рік і прогнозує його середньорічне зростання на 5,12% до 2029 року. До цього часу показник збільшиться до $68,43 млрд. І не тільки за рахунок житлового сектора.

Серед значущих у сфері інфраструктури виділяється проєкт будівництва високошвидкісної залізничної магістралі протяжністю 2 тис. км від Карса на північному сході до Едірне на заході Туреччини. Частково цей проєкт профінансують китайські банки. Крім того, є масштабні плани в енергетичному секторі.

Відповідно до Національного енергетичного плану Туреччини, затвердженого в січні 2023 року, частка поновлюваних джерел у виробництві електроенергії має зрости з 16,7% у 2020 році до 23,7% у 2035 році. Це передбачає масштабне будівництво сонячних і вітрових електростанцій. Триває і розвиток атомної енергетики.

Енергоблок №1 на першій у країні АЕС «Аккую» мають запустити в промислову експлуатацію найближчим часом. На черзі ще 3 енергоблоки. Завершити їхнє будівництво передбачається до 2028 року. Уряд Туреччини також досяг рамкових домовленостей з Китаєм і Росією про будівництво ще 2 АЕС у Синопі та Ігнеаді.

Турецький центробанк дає сприятливий макроекономічний прогноз на 2025 рік. Відповідно до нього ВВП країни зросте на 3%. Це позитивний сигнал, зокрема для металоспоживаючих галузей. Серед головних ризиків вказується загострення глобальних торговельних воєн і ескалація напруженості в північних і південних регіонах Туреччини. Своєю чергою, бізнес очікує від регулятора у 2025 році подальшого пом’якшення монетарної політики та зниження облікової ставки.