Сталеливарна галузь Алжиру: чому вона розвивається?

Темпи приросту сталеплавильних і прокатних потужностей в Алжирі — одні з найвищих у світі. Великі закордонні гравці інвестують тут величезні суми, створюючи з нуля високотехнологічні виробництва. За дуже короткий період країна пройшла шлях від практично повної імпортозалежності в сфері споживання сталі до статусу нетто-експортера, що пропонує ринку маржинальну продукцію.

Стара спадщина

Піонером галузі є BF-BOF комбінат Algérienne pour l’Acier (ALSOLB, раніше називався Sider El Hadjar) в Ель-Хаджарі. Це державне підприємство з номінальною потужністю прокатних станів 2 млн т на рік. Через знос обладнання та часті зупинки на ремонт актуальна продуктивність становить 1–1,5 млн т.

Теоретично комбінат здатний випускати широкий спектр продукції — арматуру, катанку, HRC і CRC, а також безшовні труби для нафтогазової галузі. Проте він працює з 1969 року, а налагодженням обладнання займалися ще радянські фахівці.

Прокатні стани за минулі роки накопичили значний знос. Вони не забезпечують ані жорстких допусків по товщині, ані якості поверхні, необхідної для сучасного виробництва авто й побутової техніки. Невеликі обсяги HRC, які виготовляє ALSOLB, здебільшого спрямовані на завод Alfapipe, що випускає зварні труби для газопроводів і водогонів.

ALSOLB у 2021–2025 рр. намагався реанімувати виробництво коштом бюджетних вливань, які сягнули близько $200–300 млн. За ці гроші здійснювалася модернізація коксохімзаводу, ремонт BF і прокатних станів.

ALSOLB намагається змонтувати на своїй площадці сучасний сортовий стан Danieli потужністю 800 тис. т на рік. Нинішня влада Алжиру конфіскувала його у холдингу ETRHB, що належить опальному олігарху Алі Хаддаду.

Місцеві ЗМІ стверджують, що проєкт гальмує, деталі стану досі перебувають на складах у розібраному вигляді. За їхніми оцінками, монтаж і тестування обладнання завершаться не раніш ніж у 2028 році. Навіть якщо цей прогноз справдиться, це не вплине на алжирський ринок. Через постійні проблеми з BF комбінат не зможе забезпечити прийнятне завантаження стану.

Експансія Tosyalı

Беззаперечне лідерство належить місцевому підрозділу турецького холдингу Фуата Тосялі. Будівництво металургійного комбінату Tosyalı Algerie в індустріальній зоні Bethioua почалося у 2011 році, а у 2013-му він уже дав першу сталь. Зараз це EAF-гігант із річною потужністю 6,2 млн т сталі та 5,9 млн т прокату. Із них на арматуру й катанку припадає 3,5 млн т, на HRC — 2,4 млн т, на CRC — 800 тис. т, на GI — 400 тис. т, на LDP — 400 тис. т.

Стан гарячої прокатки дає змогу випускати рулони шириною до 1600 мм і товщиною від 1 мм. Це робить компанію не лише монополістом із плоского прокату в межах країни, а й серйозним експортером у Середземноморському регіоні.

Основні інвестиції Tosyalı Algerie у 2021–2023 рр. спрямовувалися на будівництво комплексу DRI IV покоління. Після його введення в експлуатацію потужність виробництва DRI подвоїлася й досягла 5 млн т на рік.

У 2024–2025 роках компанія запустила EAF-3 із номіналом 2,7 млн т на рік і новий цех гарячої прокатки на 2,5 млн т. Потенціал виробництва HRC зріс до 4 млн т. EAF-3 з’єднана конвеєром з установкою металізації Midrex. Завантаження DRI з температурою понад 600°C скорочує час плавлення та споживання електроенергії (е/е).

Обсяг інвестицій у ці програми орієнтовно становить $1,5–2 млрд. До них додано й витрати на будівництво портової інфраструктури та енергетичних об’єктів.

Наразі Tosyalı Algerie реалізує нову амбітну інвестпрограму вартістю $2,5 млрд. У її межах заплановано запуск нового стану холодної прокатки продуктивністю 1,4 млн т на рік (планується ввести в експлуатацію у серпні–вересні 2026 р.), а також збільшення потужності СЕС до 1,2 ГВт.

До цього пакету входить і будівництво збагачувальної фабрики на 4 млн т концентрату на рік (разом із алжирською державною компанією Feraal) у Бешарі. Підприємство перероблятиме залізну руду з родовища Гара-Джебілет у продукт, придатний для виробництва DRI.

Частка Катару 

Qatar Steel International увійшла до Алжиру 2013-го через створення спільного підприємства Algerian Qatari Steel (AQS). Частка катарців — 49%, держхолдингу Groupe Industriel SIDER (який також управляє ALSOLB) належить 46%, решта 5% — у Національного інвестиційного фонду Алжиру.

Будівництво EAF-комбінату в індустріальній зоні Bellara розпочалося у 2015 р., першу арматуру AQS виготовила у 2017-му. До 2019 р. прокатні стани працювали на імпортній заготовці. Згодом у дію було введено піч EAF-1.

Зараз річна продуктивність комбінату AQS — 2,2 млн т сталі та 2 млн т прокату. Підприємство спеціалізується на арматурі й катанці.

У 2021 р. AQS запустила модуль DRI потужністю 2,5 млн т на рік, також на технології Midrex. У 2022–2023 рр. компанія вдосконалювала технологію прямого подавання гарячого DRI із шахтної печі в EAF. У 2024–2025 рр. разом із Danieli впроваджено системи автоматизації технологічних процесів. Це виключило «вузькі місця» при передачі заготовки з МНЛЗ на прокатні стани.

Стабілізація сировинної бази завдяки модулю DRI (раніше завод працював на імпортній сировині) та технологічна оптимізація з Danieli дозволили стійко підвищити коефіцієнт завантаження сталеплавильних і прокатних потужностей із 40–50% до 70–75%.

У 2026 р. AQS анонсувала нову інвестпрограму вартістю $2 млрд. Її мета — наростити потужності прокатного виробництва до 4 млн т. Передбачає будівництво EAF-3 номіналом 2 млн т на рік, нових прокатних станів і розширення модуля DRI. Комерційні контракти на постачання обладнання перебувають у стадії оформлення та підготовки тендерної документації.

AQS планує не просто збільшити виробничий потенціал. Мета — налагодити випуск спецсталей і SBQ для автопрому та машинобудування.

Інтеграція Оzmert

Також слід відзначити Ozmert Algeria, EAF-завод із річною потужністю 400 тис. т сталі та 450 тис. т прокату. Належить турецькій Ozmert Group. Це багатопрофільний холдинг, який у 2007-му розпочав бізнес в Алжирі з виробництва щебеню й бетону.

У 2015 р. Ozmert розпочала будівництва EAF-заводу в індустріальній зоні Tamzoura. 2017 року тут отримали першу сталь, а у 2019 р. — перший прокат. Підприємство спеціалізується на арматурі та катанці. Як і ALSOLB, працює на внутрішній ринок.

А 2024-го Ozmert завершила будівництво DRI-модуля з річною потужністю 500 тис. т. Тут застосовується індійська технологія металізації залізорудних окатків за допомогою вугілля. Воно надходить із шахти потужністю 150 тис. т на рік, розташованої у провінції Бешар. Цю шахту Ozmert також побудувала з нуля, досягнувши повної вертикальної інтеграції від сировини до готової сталі.

Роль держави

Влада використовує різні моделі підтримки місцевих сталевиробників. Для ALSOLB держава виступає як «інвестор останньої інстанції». Програми модернізації комбінату в Ель-Хаджарі майже на 100% фінансуються з держбюджету, щоб запобігти його зупинці та неминучому в такому разі соціальному напруженню в провінції Аннаба.

Для Tosyalı Algerie та AQS держава застосовує партнерську модель. Турецький холдинг Фуята Тосялі та Qatar Steel International інвестують мільярди доларів в індустріалізацію алжирської економіки. Офіційний Алжир цьому сприяє.

• Держава за власний рахунок створює необхідну металургам логістичну інфраструктуру.

Національний залізничний оператор SNTF побудував залізничну магістраль довжиною 1000 км, що з’єднує Гара-Джебілет із Бешаром. Введення в експлуатацію відбулося у лютому 2026 р. Для AQS держава модернізувала залізничну лінію довжиною 50 км від глибоководного порту Жиджель до Беллари. Вона стала двоколійною, існуючу колію реконструювали під тяжковагові вантажні потяги та електрифікували.

• Держава допомагає приватному металургійному холдингу забезпечити сировинну базу (проєкт Tosyalı Algerie та Feraal).
• Держава надає алжирським метпідприємствам електроенергію і природний газ за цінами, нижчими за ринкові.

Тарифи для меткомпаній не публікуються у відкритому доступі. У випадку з Tosyalı Algerie, AQS та Ozmert Algeria вони закріплені в індивідуальних угодах з Алжирським національним агентством із розвитку інвестицій (ANDI).

За оцінками МВФ, внутрішні ціни на газ для промисловості в Алжирі у 2023–2025 роках були на рівні менш ніж 10% від витрат на його видобуток у порівнянні з глобальними ринковими бенчмарками. Це означає, що Tosyalı Algerie економить 50–80 дол. на кожній тонні готової сталі порівняно з конкурентами, які отримують енергоресурси за ринковими цінами, відповідно до висновків Міністерства торгівлі США.

Держава гарантує алжирським сталевиробникам внутрішній збут, повністю закривши ринок для імпорту. Для цього застосовується декілька інструментів.

• Базове мито 30%. Діє на ввезення більшості видів металопродукції. Поширюється на катанку, арматуру та заготовку, незалежно від походження.

Формально зроблено виняток для країн ЄС, з якими в Алжиру є угода про вільну торгівлю. Але фактично доступ на місцевий ринок для європейських металургійних заводів заблоковано так само, як і для всіх інших.

• Механізм «Національна преференція». Регламентується президентським указом № 15-247 від 16 вересня 2015 р. і законом № 23-12 від 5 серпня 2023 р.

Відповідно до цих документів, продукція алжирського походження отримує цінову преференцію до 25% включно під час оцінювання тендерних пропозицій. Це означає, що на державних будівництвах (передусім інфраструктурних проєктах) підрядник зобов’язаний закупити алжирську арматуру, навіть якщо вона на 25% дорожча за імпортну.

Але й це ще не все. Перш ніж завезти будь-який товар, імпортер має отримати спеціальний сертифікат в Algerian Import Agency (AIA). Агентство перевіряє, чи виготовляють аналогічний товар всередині Алжиру. Якщо хоча б схожий сортамент прокату виробляють місцеві метзаводи, у сертифікаті автоматично відмовляють.

Валютні обмеження

Влада Алжиру побудувала систему, за якої імпорт сталі — це не «дорого» чи «незручно», а просто неможливо через блокування валютних платежів. Кожна імпортна угода має пройти доміциляцію — прив’язку до конкретного місцевого банку, який спершу повинен схвалити контракт. Лише після цього під нього відкривається акредитив і здійснюється випуск валюти.

Іноземній компанії або алжирському імпортеру фактично не відкривають рахунок, затягуючи доміциляцію з будь-яких приводів. Банки можуть проводити перевірки місяцями, вимагаючи нескінченні пакети документів, посилаючись на «технічні збої» або нові внутрішні циркуляри.

Імпортер зобов’язаний заздалегідь подавати до Міністерства зовнішньої торгівлі свою Програму прогнозного імпорту (PPI) на пів року/рік наперед. Без візи міністерства щодо PPI жоден алжирський банк навіть не розглядатиме питання відкриття рахунку чи проведення платежу, як це передбачено відповідною директивою центробанку (Банку Алжиру).

Із 2025 року діє правило «одна компанія — один банк». Якщо якийсь банк заблокував або затягнув процес, звернутися до іншого з тим самим контрактом неможливо — за це накладають штрафи і вносять до чорного списку за шахрайство.

Банк Алжиру навесні 2026-го скоротив ліміти за зовнішніми акредитивами та гарантіями для комерційних банків до 50% їхнього капіталу. Відтепер банки не можуть відкривати нові кредитні лінії для багатьох імпортерів — ліміти вичерпані.

Зовнішня торгівля сталлю

Сальдо зовнішньої торгівлі сталлю у Алжиру ще у 2021-му було від’ємним на рівні 1 млн т. За підсумками 2025 року країна впевнено закріпила статус нетто-експортера сталі з показником 1 млн т. Обвал імпорту 2025-го пов’язаний із запуском виробництва гарячекатаного рулону в самому Алжирі.

Частка імпорту у сталевому споживанні знизилася з 35% у 2021 році до 16% у 2025-му. Водночас алжирські споживачі досі не можуть обійтися без імпортного складного прокату, частка якого постійно зростала у структурі закордонних постачань.

У цьому сегменті домінують китайські виробники труб, холоднокатаного рулону (CRC) і оцинкованого прокату (GI). На них припадає 45–50% алжирського імпорту сталі. Далі йдуть:

• Франція з часткою 10–12%. Основні товарні позиції — сталеві труби, рейки.
• Туреччина з часткою 10–12%. Постачає сталеві труби, CRC, специфічний профіль.
• Італія з часткою 7–9%. Постачає безшовні труби, сталеві пружини й специфічний профіль.
• Індія з часткою 5–7%. Постачає CRC.

В Алжирі практично відсутній експорт напівфабрикатів. Близько 92–95% сирої сталі відразу переробляється у готовий прокат. До 2024 р. включно 100% алжирського експорту сталі припадало на арматуру й катанку. У 2025 році Tosyalı Algerie розпочала відвантаження на зовнішні ринки плоского прокату. Основні напрямки поставок у 2021–2025 роках:

• США з часткою 25–30% від усього обсягу.
• Італія з часткою 15–20%.
• Іспанія з часткою 10–12%.
• Туреччина з часткою 8–10%.
• Туніс з часткою 7–10%.

Плоский прокат постачався до Іспанії, Італії та Тунісу. В окремі роки до цієї п’ятірки ситуативно потрапляли Литва та Румунія, коли місцевим забудовникам були потрібні додаткові обсяги арматури.

Нині географія поставок різко змінюється. Міністерство торгівлі США з 29 квітня 2026 року запровадило антидемпінгове мито у розмірі 127,32% щодо алжирської арматури. З 6 липня до нього додалося компенсаційне мито у 72,94%. Із 8 липня набула чинності попередня компенсаційна ставка мита 73,33% на алжирську катанку. Американський ринок для Tosyalı Algerie та AQS закрито.

Офіційний Брюссель не може дозволити собі вжиття аналогічних заходів із політичних причин. У межах заміщення російського трубопровідного газу Алжир перетворився на найважливішого донора енергетичної безпеки ЄС, забезпечуючи понад 12% імпорту трубопровідного газу.

Алжирська сталь має ультранизький вуглецевий слід і коштує дешевше завдяки державному субсидіюванню енергоносіїв. Це вкрай важливо для європейських споживачів у контексті CBAM. Тому вони (зокрема, італійська асоціація Assofermet) лобіювали розширення квот для Алжиру в межах нових захисних заходів (Safeguards) Євросоюзу.

ЄС і надалі залишається важливим ринком збуту для алжирських металургів. Хоча ліміт у 15% на обсяг глобальної квоти для категорії «інші країни» змушує їх шукати нові ринки. Особливо з огляду на заплановане розширення виробництва.

Висновки

Влада Алжиру змогла залучити величезні інвестиції у розвиток сталевої галузі, заклавши основу для індустріалізації економіки. Це дало відповідні результати. Різкий стрибок виплавки сталі з 2023 року забезпечений запуском EAF-3 на Tosyalı Algerie, а також завершенням технологічної оптимізації на AQS. Запуск нового стана гарячої прокатки на комбінаті в Бетіуа і підвищення завантаження станів AQS покращили статистику виробництва прокату.