(c) shutterstock.com
Минулий тиждень знову відзначився, скоріше, негативними новинами. Ціни на металопродукцію різко знизилися. Індія прагне захищати свої ринки. Росія незаконно перешкоджає поставкам вугілля до України з Казахстану. Проте українські компанії поки що утримують свої позиції та високі обсяги виробництва.
Податкові ініціативи профільного комітету Верховної Ради викликали обурення експертів. Консалтингова та аудиторська компанія PwC, а також багато хто з учасників галузевого експертного співтовариства негативно оцінили наслідки для економіки України підвищення рентних платежів на видобуток залізної руди. Сподіваємося, що здоровий глузд візьме гору.
Податкова політика в екологічній сфері також є дуже недосконалою. Питання підвищення її ефективності піднімає GMK Center.
За даними ОП «Укрметалургпром», план з виробництва сталі на жовтень становить 1,95 млн т. Нагадаємо, що в серпні вироблено 1,94 млн т, а раніше оголошений план на вересень становить 1,85 млн т. Тобто восени галузь виходить на обсяги, близькі до 2 млн т на місяць.
Якщо ці прогнози справдяться, то за 10 місяців 2019 року обсяг виробництва сталі в Україні зросте на 5%.
Виробничі результати листопада-грудня можуть виявитися дещо гіршими, оскільки в останні два тижні спостерігається різке зниження цін на сталеву продукцію.
За даними ОП «Укрметалургпром», за 8 місяців 2019 року споживання газу металургійними компаніями становило 1,26 млрд куб. м. Це на 2% вище, ніж за аналогічний період 2018 року. Водночас споживання електроенергії навіть знизилося на 2% і становило 7,73 млн кВт·год.
Ці факти цікаві тим, що за 8 місяців поточного року обсяги виробництва сталі зросли на 4,8%. Це свідчить про підвищення енергоефективності. Так, питоме споживання електроенергії на тонну сталі знизилося на 6,3%, а газу – на 4%.
Зниження споживання енергоносіїв також свідчить про те, що металургійні компанії знижують викиди шкідливих речовин в атмосферу. І це крім інших заходів зі зниження впливу на довкілля.
Законопроект №1210 передбачає підвищення ставки рентної плати на добування залізної руди з 8,8% до 10,0%, а також розширення бази оподаткування. За оцінками PricewaterhouseCoopers, якщо ці нововведення будуть імплементовані в законодавство, рентні платежі українських залізорудних компаній сягнуть 22,2% від комерційного прибутку (різниця між загальною сумою доходів і загальною сумою витрат, за винятком будь-яких податків і відрахувань до Пенсійного фонду та інших фондів соціального страхування).
Такий рівень податкового навантаження є набагато вищим, ніж у ПАР (11,8%), Австралії (11,4%), Казахстані (10,6%), Бразилії (8,5%), РФ (2,5%). Розрахунки PwC ґрунтуються на результатах моделювання діяльності залізорудних компаній у різних країнах.
Високий рівень податкового навантаження знижує конкурентоспроможність українських виробників ЖСР порівняно з конкурентами. У разі підвищення ренти в українських залізорудних компаній буде залишатися менше вільних коштів для інвестування, тоді як галузь є капіталомісткої і вимагає регулярних інвестицій.
Починаючи з червня Україна різко знизила імпорт вугілля з Росії. Це сталося через запровадження нової процедури узгодження обсягів експорту вугілля й коксу з Росії до України. Тепер поставки можуть здійснюватися лише за спецдозволом.
У таких умовах вітчизняні металургійні компанії прагнуть диверсифікувати джерела своїх поставок вугілля й коксу. Одним з таких джерел міг стати Казахстан – його компанії зацікавлені в поставках до України. Процедура отримання спецдозволів на експорт з Росії не має стосуватися транзиту. Але російська влада обмежує постачання казахстанського вугілля до України. Це, з одного боку, – інструмент політичного тиску на Україну, а з іншого – підтримка своїх металургійних компаній. На більшості ринків російські виробники – наші головні конкуренти.
За повідомленням Палати підприємців Казахстану, Росія, порушуючи Митний кодекс ЄАЕС, штучно обмежує поставки вугілля з Казахстану до України, які можуть проходити тільки через територію Росії.
За 6 місяців 2019 року обсяг поставок вугілля з Казахстану становив скромні 337 тис. т. Але казахстанські компанії запланували зростання поставок до України. У серпні за заявки казахстанської сторони в 254 тис. т російська погодила лише 87 тис. т. Такий самий обсяг узгодять і на вересень, хоча Казахстан готовий відвантажити не менше 120 тис. т.
Євразійська економічна комісія вивчить цю проблему, але її рішення можуть бути лише рекомендаційними. Тому в таких умовах розраховувати доводиться лише на поставки вугілля та коксу з далекого зарубіжжя.
12 вересня в рамках Еко-марафону Green Business Forum відбулася панельна дискусія на тему «Екологічний податок для промислових підприємств». У ній взяли участь експерти, представники підприємств і органів державної влади. Учасники обговорили поточну ситуацію з використанням екологічного податку в Україні. Основна проблема – нецільове використання надходжень екологічного податку до бюджету навіть у випадках, коли в законодавстві прописано створення цільових бюджетних фондів.
Учасники дискусії погодилися з думкою, що екологічне оподаткування має сприяти покращенню якості довкілля, а тому потрібно дозволити підприємствам використовувати відрахування екологічного податку як джерело фінансування своїх природоохоронних заходів. Промисловість зацікавлена в поліпшенні стану довкілля. Підприємства добре розуміють, за допомогою яких заходів можна покращити екологічну ситуацію. Тому надання додаткових фінансових ресурсів завдяки прозорому використанню екологічного податку тільки прискорить процес екологічної модернізації.
З 16 вересня імпортери стали і чавуну мають реєструвати поставки в Системі моніторингу імпорту сталі (SIMS). Реєстрацію потрібно проводити не раніше, ніж за 60 днів, і не пізніше, ніж за 15 днів від передбачуваної дати прибуття вантажу. Тобто загальний строк дії реєстраційного номера – 75 днів. Нові вимоги поширюються на продукцію, що входить до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності за кодами 72 «Чорні метали» і 73 «Вироби з чорних металів».
Передбачається, що реєстрація в SIMS допоможе, по-перше, підтримувати високу якість продукції, що імпортується, а по-друге – оперативно відстежувати імпортні поставки і в разі необхідності швидко запроваджувати торговельні обмеження. У липні індійські металурги намагалися домогтися запровадження 25%-го мита на імпорт сталі. Однак ця спроба виявилася невдалою, оскільки Генеральний директорат з торговим захисних заходів не знайшов переконливих доказів шкоди від імпорту.
Індія, як швидкозростаюча економіка, зацікавлена в розвитку власної металургії. Тому в разі загрози місцевим виробникам вона закриватиме свій ринок для імпорту. Запровадження нетарифних обмежень, до яких належить нова система моніторингу імпорту сталі, є першим кроком у цьому напрямку.
Детальніше про головні тренди й події галузі читайте в наступних випусках щотижневого моніторингу. А також – на нашому порталі
Українські експортери вкрай залежать від повного і своєчасного відшкодування податку на додану вартість, оскільки це…
У 2023-2024 рр. український будівельний ринок показав позитивну динаміку завдяки активізації економічної активності в центральних…
Британська металургія проходить складну трансформацію, через необхідність заміни застарілих потужностей. Цей болючий процес супроводжується падінням…
Перші кроки до світового лідерства у виробництві сталі Китай почав робити 30 років тому. Амбітної…
У березні 2025 року середньомісячні оптові ціни на добу наперед в Європі суттєво впали на…
Заокеанський ринок був головним експортним орієнтиром для європейської металургії протягом останнього десятиліття. Тому відновлення мита…