12-й тиждень: за сім днів ціни на брухт у Туреччині знизилися на 2,4%

Україна зберігає своє місце в рейтингу найбільших виробників сталі у світі. Хороша кон’юнктура сприяє високим виробничим показникам. Але ризики для ринку створює наближення кризи в Туреччині.

В Європі влада вкотре демонструє розуміння важливості металургійної галузі. Цього разу це виявляється в прагненні врятувати від закриття заводи Liberty Steel, що мають фінансові труднощі.

Девальвація турецької ліри – історія повторюється?

18 березня центральний банк Туреччини підвищив процентні ставки на 2 п.п. –- до 19% (на 1 п.п. вище за ринкові очікування). Завдяки цьому кроку турецька ліра того дня зміцнилася на 3,1%.

19 березня президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган відсторонив з посади главу центрального банку Насі Агбала й на його місце призначив Сахапа Кавчоглу. Це вже четвертий глава центробанку за останні п’ять років. Рішення продиктоване тим, що президент Туреччини є противником високих процентних ставок, вважаючи, що вони допомагають розганяти інфляцію.

Після кадрових перестановок почалася девальвація турецької ліри: за період з 19 до 26 березня ліра знецінилася на 9,9% відносно долара США. Економіка Туреччини в цілому перебуває у хиткому стані: річний індекс інфляції в лютому становив 115,6%, резерви центробанку виснажені (за оцінками Goldman Sachs, за останні 18 місяців на підтримку курсу національної валюти витрачено близько $134 млрд). Аналітики вважають, що за підсумками 2020 року рівень інфляції в Туреччині перевищить 20%.

Також слід брати до уваги, що залишаються складними геополітичні відносини Туреччини із союзниками по НАТО, особливо із Францією і США. Експерти навіть очікують, що США запровадять санкції проти Туреччини за купівлю російських ракет С-400. Тому втручання в роботу центробанку стало останньою краплею, яка підірвала довіру інвесторів і змусила їх виводити активи з фондового й валютного ринків.

Сьогоднішня ситуація має певну схожість з подіями 2018 року. Тоді за рік ліра девальвувала на 38%. Це спричинило кризу спочатку в банківському секторі, а згодом і в інших галузях економіки, зокрема в будівництві.

До 2018 року економіка Туреччини зростала переважно завдяки збільшенню банківського кредитування (обсяги кредитів збільшувалися в середньому на 24% на рік). Джерелами були фінансові ресурси з ЄС і США. Але після того, як президент Ердоган зайняв доволі жорстку позицію щодо країн – фінансових донорів, економіка Туреччини опинилася на межі колапсу. З часу попередньої кризи багато економічних проблем залишилися невирішеними, і зараз ми, найпевніше, побачимо їх загострення.

Нинішня девальвація ліри сповільнила економічну активність в країні. Металургійні заводи не виходять на ринок брухту. Ціни на брухт у Туреччині з 19 березня по 25 березня знизилися на 2,4% (з $425/т до $423/т). Подальше посилення економічної ситуації може призвести до чергової кризи в будівельній галузі країни, внаслідок якої знизиться внутрішнє споживання сталі.

Для України Туреччина – важливий ринок збуту сталевої продукції. За 2020 рік українські металургійні заводи експортували до Туреччини 827 тис. т слябів, 426 тис. т квадратної заготовки, 710 тис. т товстолистового прокату. Втрата цих обсягів негативно вплине на українську металургію – переспрямувати продукцію на інші ринки буде складно. З аналогічною проблемою зіткнуться інші постачальники-експортери, тому конкуренція на світовому ринку сталі посилиться.

Світове виробництво сталі продовжує зростати

У лютому 2021 року глобальне виробництво сталі збільшилося на 4,1% в річному виразі – до 150,2 млн т. Драйвер зростання – Китай (+10,9% р./р.). Китайські заводи очікують пожвавлення попиту на сталь у березні-квітні, з традиційним початком будівельного сезону в країні.

Також виробництво сталі зросло в Південній Кореї (+1,2% р./р.), Бразилії (+3,8% р./р.), Ірані (+11,5% р./р.), Туреччини (+5,9% р./р.). Однак подальше зростання виробництва в Туреччині перебуває під загрозою через економічну кризу в країні.

У США і ЄС випуск сталі скоротився на 10,9% і 7,1% відповідно, у країнах СНД – на 1,5%. За підсумками двох місяців 2021 року Україна зберігає 12-те місце у світовому рейтингу виробників сталі.

Динаміка поширення коронавірусу (точніше, заходи протидії йому) й надалі залишатимуться основним фактором, що визначає економічну активність і, відповідно, попит на сталь упродовж найближчих місяців.

Держава рятує заводи Liberty від зупинення

Наївно було розраховувати, що банкрутство Liberty Steel допоможе у вирішенні проблеми надлишкових потужностей. Компанія упродовж кількох років збирала до складу своїх активів зупинені підприємства або ті, що були на межі зупинення. Liberty виявляла агресивність на M&A-ринку, укладаючи дедалі більше нових угод. Але проблемні підприємства не стали ефективнішими від того, що увійшли до складу імперії Санджива Гупти.

Зрештою все повернулося на круги своя – тепер уже вся імперія близька до банкрутства, а заводи – до зупинення. Але в процес втручається держава, не даючи підприємствам закритися природним чином, штучно підтримуючи їхню життєдіяльність шляхом надання державної допомоги.

Уряд Франції надасть місцевим заводам Liberty Ascoval та Hayange кредит у розмірі €20 млн для виплати заробітних плат і закупівель сировини. Hayange – виробник залізничних рейок – має статус стратегічного для французької економіки.

Влада Великобританії розробляє план порятунку британських активів Liberty. Обговорюються різні варіанти фінансової допомоги. Один з них передбачає націоналізацію заводів.

По суті, держави фінансують наслідки авантюрної M&A-активності Liberty. Можливо, на це й був розрахунок. Розуміючи, що влада високо оцінює соціальну значимість металургійної галузі й у разі проблем є сенс розраховувати на допомогу держави, можна дозволити собі агресивну політику поглинань – купувати кого завгодно.

А наразі постачальники сировини, зокрема ArcelorMittal, просять від Liberty передоплату за поставку рулонів. У свою чергу Liberty нічого не залишається, як просити своїх покупців платити наперед.

ArcelorMittal скорочує обсяг виробництва на Ilva

У грудні 2020 року здавалося, що всі проблеми італійського заводу були вирішені. Державна інвестиційна компанія Італії Invitalia прийняла на себе зобов’язання інвестувати в Ilva понад €1 млрд, за що мала отримати контроль над компанією та частку в 60%. Виробничий план передбачав зростання обсягів виробництва з 3 млн т у 2020 році до 5 млн т у 2021 році й до 8 млн т у 2025 році.

Але питання роботи заводу знову стало актуальним після того, як колишній уряд на чолі з Джузеппе Конте, з яким було досягнуто згоди, пішов у відставку наприкінці січня. Начебто нічого страшного в цьому немає, але новий уряд не виконав своїх зобов’язань зі виплати першого траншу коштів у €400 млн, хоча термін сплив ще 5 лютого.

У результаті ArcelorMittal, який фактично керує роботою Ilva, прийняв рішення про зупинення низки потужностей заводу: сталеплавильного цеху №1, лінії з виробництва рулонів №2, лінії з виробництва товстолистового прокату та лінії з виробництва труб. Фактично йдеться про зведення операційної активності до мінімуму.

Це важливе питання, тому що Ilva – найбільший виробник г/к рулонів у ЄС. Зупинення його потужностей припадає на період високого попиту на рулони й рекордно високі ціни. Зниження виробництва Ilva означає погіршення ситуації з нестачею пропозиції рулонів. ArcelorMittal одразу оголосив про підвищення цін продажу своїх рулонів у Північно-Західній Європі на €50 – до €850/т EXW.

У результаті на ринку склався певний перекіс: ціна г/к рулону в деяких регіонах ЄС перевищує ціну арматури на €200/т, у США – на $400. Сляб з України продається по €650 FOB Чорне море, а ціна товстолистового прокату в Італії – €690-720 EXW залежно від марки сталі. Тобто високий попит і ціна рулонів чинять тиск на ціну сировини, що знижує маржинальність в інших сегментах, наприклад, товстолистового прокату. Зрештою ThyssenKrupp заявив про зупинення прокатного заводу в Дуйсбурзі, який займався виробництвом товстолистового прокату.

Детальніше про головні тренди й події галузі читайте в наступних випусках щотижневого моніторингу. А також на нашому порталі.