Як держава перешкоджає екомодернізації підприємств

Промислові підприємства в процесі роботи неминуче створюють навантаження на довкілля. Українська держава бачить один спосіб регулювати це навантаження – підвищувати ставки екологічного податку. З одного боку, начебто логічно. Адже підвищення витрат на сплату екологічного податку змушує підприємства замислюватися про здійснення екологічної модернізації, щоб у майбутньому мінімізувати сплату екоподатку.

Але, з іншого боку, для реалізації природоохоронних заходів компаніям необхідні фінансові ресурси, доступ до яких в Україні дуже обмежений. Підвищуючи ставки екологічного податку, держава зменшує вільні кошти підприємств, які могли б використовуватися для фінансування екологічних проектів. Виходить парадокс: хотіли простимулювати підприємства здійснювати екомодернізацію, а за фактом – перешкоджаємо їй.

У 2018 році до зведеного бюджету надійшло 4,9 млрд грн від сплати екологічного податку. За той самий період капітальні інвестиції сектору державного управління й оборони в природоохоронні заходи становили лише 625 млн грн. Виходить, держава спрямовує на охорону навколишнього природного середовища набагато менші суми, ніж зібрано екоподатку.

Є всі підстави вважати, що приватні підприємства могли б набагато ефективніше використовувати перераховані до бюджету кошти, реалізувавши більше проектів. Якби, звісно, ці кошти залишалися в розпорядженні підприємств.

В Україні підприємства і так інвестують в охорону довкілля більше, ніж держава: 9,4 млрд грн проти 625 млн грн у 2018 році, за даними Держстату. Безумовно, у держави багато інших функцій і завдань. Тому логічно створювати умови, які дали б підприємствам можливість самим нарощувати обсяги інвестицій в природоохоронні проекти.

Подивимося, як вирішує проблему залучення екологічних інвестицій Євросоюз. Гучний проект European Green Deal розраховує залучити протягом 2021-2030 рр. щонайменше € 1 трлн інвестицій, з яких 64% – різні інструменти державної підтримки. Серед них – кошти бюджету ЄС, національних структурних фондів, фондів Європейської системи торгівлі квотами.

В Україні немає такої, як в Євросоюзі, системи інституцій для фінансування екологічних проектів. Та й фінансові можливості української держави обмежені. Що можна зробити в нинішніх умовах? Звернути увагу на екологічний податок, який уже акумулюється в державному й місцевих бюджетах. Зараз ефективність використання надходжень екоподатку, м’яко кажучи, піддають сумніву як підприємства, так і експерти.

Європейська Бізнес Асоціація пропонує дозволити підприємствам використовувати до 70% нарахованого екоподатку для фінансування екологічних проектів. Як це може бути реалізовано на практиці?

Наприклад, за результатами року велике металургійне підприємство нарахувало $5,7 млн екологічного податку до сплати. Воно може зменшити цю суму на 70%, перерахувавши до зведеного бюджету $1,7 млн. Решта $4 млн можуть стати частковою компенсацією екологічного проекту на $20 млн (такі проекти реалізуються в металургії, наприклад для мінімізації викидів СО₂). Завдяки такій компенсації підприємство отримає можливість здійснювати більше природоохоронних проектів, знижуючи навантаження на довкілля. Таким чином дійсно стимулюється екологічна модернізація і досягаються цілі сталого розвитку.

Промислові підприємства і держава мають спільні завдання в екологічній сфері. Держава зацікавлена в зниженні техногенного навантаження на довкілля. Підприємства, будучи відповідальним бізнесом, також прагнуть до скорочення забруднення. З огляду на збіг інтересів, державі та підприємствам доцільно співпрацювати, щоб разом швидше досягти бажаних результатів: економічного зростання та чистого довкілля.

Матеріал опублікований тут