Намагання «Укрзалізниці» підняти тарифи – це диверсія проти української економіки

«Укрзалізниця» ще минулого року планувала підвищити свої тарифи, але тоді вона отримала шквал негативних реакцій від бізнесу. Тоді вдалося виграти небагато часу, щоб просто виживати в умовах війни. Вже зараз держперевізник намагається підняти тарифи шляхом їх індексації на 37%. Хоча український бізнес має дуже великий досвід виживання, але коли-небудь може настати край.

З 2022 року в Україні виникла конкуренція за платоспроможного споживача, який є в українському бізнес-середовищі як тварина з Червоної книги. Такий споживач не буде чекати поки «Укрзалізниця» по чотири дні не подає вагони та під тиском оплачувати ремонти вагонів. Це зриває компаніям виробничі процеси та прогнозованість логістичних витрат, тому споживач вимушено приймає рішення – переходити на перевезення автотранспортом. Тобто від підвищення тарифів «Укрзалізниці» виграють перш за все автоперевізники.

Індексація тарифів стане значним ударом по конкурентоздатності українських виробників навіть на внутрішньому ринку, оскільки наш товар за ціновими характеристиками стає менш привабливим для українського споживача. Так станеться, оскільки у багатьох виробників в центральній частині України та прифронтових регіонах сильно зростуть витрати на залізничні перевезення в західні регіони. Ми не зможемо витримати там конкуренцію з продукцією з Польщі, Угорщини, Румунії, яку везуть 30-50 км, а не 600-800 км – як в нашому випадку. Оскільки в бізнесі головним критерієм є ціна, то українська продукція буде неконкурентоспроможною. Або наш виробник буде вимушений погіршувати якісні характеристики своєї продукції, що може призвести до великих техногенних проблем.

Головне – будь-яке підвищення тарифів на залізничні перевезення чи на електроенергію буде напряму оплачувати кінцевий споживач. Загалом, підвищення тарифів – це не економічна, а вже фіскальна дія для зняття надлишкових живих коштів з кінцевого споживача. Не треба бути великим економістом, щоб зрозуміти це. Для прикладу: якщо цегла продається, наприклад, за 10 грн, то зростання на 37% вартості перевезень означає, що вона буде коштувати вже 13,7 грн, а з ПДВ – усі 15 грн. Тобто дії «Укрзалізниці» фактично закладають спіраль промислової інфляції.

Якщо використовувати медичну термінологію, то індексація тарифів на 37% – це тромб. Якщо він зірветься, то пацієнта (українську економіку) вже практично неможливо буде відкачати. Особисто я вважаю, що такі наміри «Укрзалізниці» – це продумана диверсія, хаотичне намагання десь знайти додаткові кошти без будь-яких інших змін – розвитку додаткових послуг, ведення ефективної роботи та ін. «Укрзалізниця» отримує великі кредити та гранти, але вантажовідправники не відчувають ефекту від цих коштів.

Підняття тарифів «Укрзалізниці» б’є насамперед по чесних платниках податків, які працюють максимально прозоро. Однак цілком байдуже це для тих, хто торгує краденим, наприклад, піском або ввозить матеріали контрабандою через митницю.

Але якщо це йде підготовка українського ринку для заміщення наших виробників іноземними, тоді все виглядає дуже логічно. Але це подвійна зрада – вичавити останні кошти з бізнесу, вбити його конкурентоспроможність і запустити іноземних виробників.

Можна констатувати, що зараз «Укрзалізниця» працює вельми неефективно і коли в нашій країні наступить мир, то в роботі УЗ потрібно буде багато чого змінювати. Сподіваюсь, що тоді «Укрзалізниця» отримає менеджмент, який зрозуміє, що потрібно зробити для ефективної та прибуткової діяльності.

Українські вантажовідправники мають право розраховувати на цивілізоване ставлення. Я вважаю, що під час війни «Укрзалізниця» не може орієнтуватися виключно на прибуток, оскільки зараз головна мета – утримати економіку від колапсу.