«Зелений» водень занадто дорогий для заводів ArcelorMittal Europe – CEO

«Зелений» водень занадто дорогий для використання на сталеливарних заводах ArcelorMittal в ЄС, попри те, що компанія отримала мільярдні субсидії на відповідне обладнання. Про це голландському діловому журналу Trends розповів очільник європейського підрозділу корпорації Герт ван Поелворде, пише Hydrogen Insight.

За його словами, така «зелена» сталь не зможе конкурувати на міжнародних ринках натомість її можна було б виробляти з імпортного заліза прямого відновлення (DRI).

«Ми вже знаємо, що водень буде дорогим в Європі. Ми не зможемо його використовувати, тому що повністю витіснимо себе з ринку», – зазначив Герт Ван Поелворде.

Такі виробники, як ArcelorMittal, сподіваються застосовувати водень для декарбонізації виробництва на своїх сталеливарних заводів, на металургію припадає 7-8% усіх світових викидів вуглецю.

Політики прагнуть, аби виробники усунули викиди в металургійному секторі, використовуючи DRI, вироблене за допомогою «зеленого» водню, і виплавляючи низьковуглецеву сталь за допомогою електродугових печей, що працюють на відновлюваних джерелах енергії.

Проте коментарі ван Поелворде, зазначає Hydrogen Insight, підтверджують побоювання, що заплановані нові установки ArcelorMittal з виробництва «зеленої» сталі, на які уряди країн ЄС виділили великі субсидії за умови поступового переходу на відновлювальний водень, насправді роками не будуть використовувати цю опцію.

Компанія очікує на грант у розмірі €850 млн від французького уряду на установку DRI і дві електродугові печі на своєму заводі в Дюнкерку, €460 млн від влади Іспанії на заміну двох доменних печей установкою DRI та EAF на підприємстві в Хіхоні, а також грант у €280 млн  від Бельгії на установку DRI та дві електродугові печі  в Генті.

ArcelorMittal також отримав грант у €55 млн на пілотну установку H2-DRI в Гамбурзі, Німеччина. В результаті загальний обсяг субсидій, запланований для компанії на виробництво «зеленої» сталі досягне €1,65 млрд.

ArcelorMittal вже є виробником DRI (використовуючи як відновник газ, а не водень). Проте корпорації потрібні ціни на водень близько €2 /кг, аби низьковуглецева сталь, вироблена на його основі, була конкурентоспроможною, зауважив ван Поелворде – навіть за умови прогресивних європейських податків на викиди вуглецю.

Наразі за європейськими схемами електролізу H2 може вироблятися лише за ціною близько €6-7/кг, або €5/кг за умови певної оптимізації, розповів очільник європейського підрозділу корпорації. Він додав, що навіть імпорт «зеленого» водню був би недоцільним – наприклад, транспортування його з Африки, де це виробництво дешевше, коштує €1,5/кг.

Нагадаємо, що декарбонізація сталеливарної промисловості залишатиметься провідною темою у 2024 році, йдеться у прогнозі Fastmarkets. Вирішальне значення у цьому процесі матимуть достатнє постачання екологічно чистого водню та енергії з відновлюваних джерел за конкурентними цінами.