Водородная металлургия не окупится до 2030 года © shutterstock.com Водородная металлургия не окупится до 2030 года © shutterstock.com

«Зелені» технології виробництва сталі – на 20-30% дорожчі за традиційні та потребують субсидій, як альтернативна енергетика

Воднева металургія, тобто безвуглецеві технології виробництва сталі, стануть економічно вигідними виробникам не раніше 2030 року, і те через зростання збитків від компенсацій за викиди парникових газів.

Про це з посиланням на Thyssenkrupp і ArcelorMittal повідомляє Bloomberg.

Німецька корпорація Thyssenkrupp та інші європейські сталеливарні заводи розглядають водень як заміну вугілля у виробничих процесах. У квітні німецький промисловий конгломерат заявив, що хоче з часом переобладнати весь завод у Дуйсбурзі.

Технологія використовує водень як відновника у процесі рафінування залізної руди до чистої сталі. Щоб досягти нульових викидів, домна зрештою має повністю перейти на водень, вироблений з використанням відновлюваної електроенергії.

Традиційні доменні печі під час виробництва 1 т рідкої сталі утворюють у середньому 1,8 т вуглекислого газу. Водень як паливо усуває більшу частину цих викидів.

«Ми говоримо про мільйон тонн на місяць», – коментує масштаб нового проекту Арнд Коефлер, технічний директор Thyssenkrupp Steel.

Європейські інвестори з об’єднання Climate Action 100+, які керують активами на понад $33 трлн, раніше змусили змінити стратегії нафтову корпорацію Royal Dutch Shell Plc та гірничодобувну Glencore Plc. Тепер вони взялися й за сталепромисловців.

Витрати на виробництво сталі на водневому паливі будуть приблизно на 20-30% вищими, ніж у технологіях з використанням викопного палива, підрахував Bloomberg.

Однак автори проекту стверджують, що до 2030 року виробництво дорогої «зеленої» сталі стане окупним. Це пояснюється тим, що вартість викидів вуглекислого газу зростатиме набагато швидше – або через систему торгівлі викидами ЄС, або через екологічний податок.

«Тоді промисловим компаніям доведеться покривати більшу частину або весь обсяг збитків від парникових газів. А відновлювані джерела енергії подешевшають і значно поширяться», – коментує Мартін Ліндквіст, гендиректор шведської компанії SSAB, яка реалізує схожий водневий проект у Швеції.

У свою чергу металурги вважають, що безвуглецеві технології виробництва сталі мають отримувати бюджетні субсидії, як сьогодні їх отримують виробники відновлюваної енергії.

«Для водневих проектів знадобиться наддешева електроенергія. Вартість виробництва сталі може майже подвоїтися порівняно із сьогоднішньою», – стверджує директор британської ArcelorMittal з технологій Девід Кларк.

Нагадаємо, Arcelor запустив водневий проект на заводі в Гамбурзі. Початкові обсяги – 100 тис. т сталі.

За даними World Steel Association, на сталеплавильне виробництво припадає близько 7-9% усіх викидів вуглекислого газу в результаті діяльності людини.

Tata Steel запустила пілотний проект з виробництва так званої «зеленої» сталі на базі свого металургійного заводу в місті Еймейден, Нідерланди.

Південнокорейські сталеливарні заводи Posco і австрійський Voestalpine також реалізують аналогічні проекти.