Украина должна разработать собственную формулу декарбонизации – мнение

Першої хвилі передових технологій в металургії в промислових масштабах можна очікувати не раніше 2035 року

Питання декарбонізації та її фінансування складне для всіх країн світу, а для України, як країни, що розвивається, тим більше. Україна має розробити власну формулу декарбонізації. Мети щодо скороченню викидів можна досягнути лише за повної консолідації позицій всередині країни.

Про це розповів Хорст Візінгер, президент консалтингової компанії Horst Wiesinger Consulting (Австрія), голова наглядової ради GMK Center, виступаючи на міжнародному форумі «Декарбонізація сталевої індустрії: виклик для України».

Він зазначив, що необхідність комплексних заходів щодо захисту довкілля в Європі усвідомили не зараз, а ще 50 років тому. Першим етапом став збір екологічних даних про промислове виробництво. У результаті в 1996 році була прийнята Директива про комплексне запобігання та контроль забруднення. У 2015 році було підписано Паризьку угоду про зміну клімату. Нещодавно була прийнята програма European Green Deal – стратегія ЄС щодо досягнення кліматично нейтральної економіки до 2050 року.

«Цієї амбітної мети можна досягнути лише у разі взаємодії урядів і компаній. Безвуглецеві технології, представлені переважно індивідуальними рішеннями і дослідницькими проєктами, перебувають на початковій стадії. У сталеливарній промисловості першої хвилі передових технологій в промислових масштабах можна очікувати не раніше 2035 року», – сказав Хорст Візінгер.

Ключовою проблемою для сталеливарної галузі є фінансування декарбонізації, яке потребуватиме величезних інвестицій. При цьому ЄС готовий частково компенсувати ці витрати в рамках Green Deal, розуміючи, що реалізація такого глобального проєкту неможлива без державної підтримки.

«Також очевидно, що декарбонізація збільшить вартість виробництва і, як наслідок, призведе до втрати конкурентоспроможності європейськими виробниками сталі. Щоб вирішити цю проблему, ЄС має намір запровадити прикордонний податок на вуглець (CBAM), спеціальний податок на дешевший імпорт з країн з менш суворими стандартами щодо викидів СО2», – додав Хорст Візінгер.

Питання декарбонізації складне для всіх країн світу, а для України, як країни, що розвивається, тим більше. Мета щодо скорочення викидів може бути досягнута тільки при повній консолідації позицій всередині країни.

«Політика промислової декарбонізації була розпочата в ЄС ще в 2000 році, коли вперше був представлений проєкт системи торгівлі викидами ETS. Це означає, що у європейської промисловості було 20 років на адаптацію. Інші країни мають розробити власні формули декарбонізації. Їх реалізація може тривати десятиліття і бути болючою для економіки», – наголосив Хорст Візінгер.

Нагадаємо, наприкінці минулого року представники країн – членів ЄС домовилися скоротити викиди парникових газів на території альянсу на 55% до 2030 року в рамках European Green Deal.

У свою чергу Міндовкілля України запропонувало визначити скорочення викидів парникових газів до 35% до 2030 року – на 65% від рівня 1990 року, тоді як бізнес оцінює потенціал скорочення викидів парникових газів в Україні до 40-45% до 2030 року.

 

Генеральний партнер форуму «Декарбонізація сталевої індустрії: виклик для України» – «Метінвест», партнери – Ferrexpo і «Інтерпайп».