Металурги побоюються негативного впливу на галузь ЗВТ із Туреччиною

Українські металурги побоюються, що в рамках Договору про зону вільної торгівлі (ЗВТ) із Туреччиною не будуть скасовані турецькі мита на металопродукцію та водночас буде відкрито внутрішній ринок металобрухту.

Про це розповів Олександр Каленков, президент ВП «Укрметалургпром», виступаючи на круглому столі «ЗВТ Україна – Туреччина. Можливості чи втрати української промисловості та економіки?».

Переговори щодо ЗВТ України з Туреччиною ведуться з 2006 року.

«Протягом цих 15 років металурги брали участь у спільних українсько-турецьких робочих групах та озвучували свою позицію. Але просунутися до якогось зрозумілого та прозорого документа ми так і не змогли. Є великі побоювання, що інтереси нашої економіки та металургії, зокрема, не будуть враховані», – відзначив Олександр Каленков.

За його словами, металургія має дві точки інтересу стосовно Туреччини.

1. У постачанні до Туреччини металопродукції українські металурги є доволі конкурентоспроможними і поводяться як сумлінні продавці. У свою чергу Туреччина запровадила проти української металопродукції мита у розмірі 9-26%, і це не було зумовлене якимись порушеннями чи недобросовісними діями з нашого боку (ціновий демпінг, антидемпінгові розслідування). Тому після підписання Україною ЗВТ із Туреччиною ці необґрунтовані мита мають бути зняті. Металурги раніше вже подавали чиновникам Мінекономіки відповідні пропозиції, а зараз хотілося б дізнатися про відповідь турецької сторони.
2. Туреччина є одним із найбільших імпортерів металобрухту у світі, більшість з якого ввозиться зі США та ЄС, але чималі обсяги експортувалися і з України. До того ж турецькі електросталеплавильні потужності свого часу будувалися з великими дотаціями держави. Крім того, зараз багато країн почали захищати свої внутрішні ринки металобрухту. Тому українські металурги зацікавлені, щоб обмеження на експорт металобрухту, які є зараз, залишилися такими й у рамках ЗВТ, адже за поточних умов вивезення будь-якої кількості брухту – це прямі втрати для бюджету та галузі.

«Ми побоюємося, що зараз на незрозумілих підставах буде підписано цю угоду, а турецьке мито на металопродукцію як було, так і залишиться. А також те, що тією чи іншою мірою буде відкрито внутрішній ринок металобрухту», – додав Олександр Каленков.

Зараз металурги не знають поточного стану речей – чи обговорюються вищезазначені питання на переговорах із Туреччиною та чи увійшли вони до останньої версії тексту угоди про ЗВТ.

Як припускають аналітики, лібералізація торгових відносин із Туреччиною без урахування позиції національних виробників може спричинити економічний колапс багатьох галузей економіки – легкої промисловості, виробництва цементу, машинобудування та ін.

Туреччина активно захищає свій внутрішній ринок і широкомасштабно застосовує економічні стимули для своїх виробників, які не може собі дозволити Україна. Внаслідок чого українські виробники виявляються значно менш конкурентоспроможними в порівнянні з турецькими.