Енергоперехід у Європі потребуватиме €10 трлн інвестицій – Goldman Sachs

Інвестиційний банк Goldman Sachs оцінює необхідність інвестицій для енергопереходу в Європі у розмірі €10 трлн ($10,24 трлн) до 2050 року. Ці кошти можуть повністю окупитися за рахунок економії від імпорту енергоносіїв. Про це пише Eurometal з посиланням на Kallanish.

За оцінками Goldman Sachs, інвестиції в енергоперехід прискоряться та сягнуть піку в 2035 році, переважно за рахунок початкового розширення інфраструктури, необхідної для енергомереж, мереж зарядних станцій для електромобілів, збільшення кількості та потужності відновлюваних джерел енергії, модернізації будівель та труб опалення. Усе це необхідно для прискорення поширення відновлюваної енергетики та використання водню.

Поточну систему постачання вуглеводнів з інших частин світу в Європі можуть замінити на взаємопов’язану європейську систему енергомереж та водневих трубопроводів. Це, імовірно, зумовить значне зростання попиту на сталь.

На думку інвестбанку, відшкодування понесених витрат відбудеться із затримкою в десять років. Це означає, що ефективне фінансування та надійна нормативно-правова база є ключовими чинниками подолання цього часового розриву.

Попри поточну ситуацію на газовому ринку Європи газ залишається ключовим елементом енергопостачання Євросоюзу протягом наступних двох десятиліть. Тому в інтересах Європи підписати нові довгострокові контракти на ЗПГ для підвищення надійності поставок.

«Хоча «зелений» водень наближається за вартістю до «сірого» водню, ми очікуємо, що цього буде досягнуто до 2030 року в регіонах із низькою вартістю відновлюваної енергії. Поточна ситуація з високими цінами на сировинні товари, зокрема газ, у поєднанні з котируваннями на вуглець створює унікальну динаміку паритету вартості «зеленого» водню в Європі», – зазначають у Goldman Sachs.

Навіть без урахування європейських цін на викиди вуглецю в рамках ETS, які зараз значно перевищують $50 за тонну CO₂ -еквівалента. Цього більш ніж достатньо, щоб вирівняти вартість «сірого» і «зеленого» водню в Європі, де «зелений» водень виробляється з використанням ВДЕ за витрат енергії нижче за $70 за МВт·год.

Як повідомляв GMK Center, енергокриза, що почався одночасно в кількох регіонах світу, не була очікуваною, але стала логічним наслідком політики зниження викидів і дії низки супутніх факторів. Принципи «зеленої» політики, які здаються привабливими в екологічному аспекті, завдали свого першого, але не останнього удару по економічних реаліях.

Європа спочатку не врахувала слабкі сторони технологій та ризики «зеленого» енергопереходу – на ситуацію вплинув дисбаланс у впровадженні технологій. Багато компаній у період низьких цін 2019-2020 рр. та під тиском нових екологічних політик скоротили інвестиції у видобуток викопного палива. При цьому обсяги введення в експлуатацію ВДЕ виявилися недостатніми для компенсації дисбалансу.