shutterstock.com shutterstock.com
Декарбонізація

В Німеччині, зокрема, поки не існує нормативної бази для розвитку водневої інфраструктури

Металургійна галузь зацікавлена в досягненні «зеленої» трансформації, проте політики ставлять перепони на цьому шляху, пише головний виконавчий директор Salzgitter Гуннар Грьоблер у статті для німецького Focus.

Група Salzgitter разом із партнерами ще у 2015 році взяла курс на радикальне скорочення 8 млн т CO2, які щорічно утворюються при виробництві сталі (приблизно 1% від загального обсягу викидів вуглецю у Німеччині, який припадає на металургію). Доменне виробництво поступово замінюється новими технологіями, такими, як пряме відновлення заліза.

Ще одним важелем для налагодження ще більш сталих процесів виробництва сталі в майбутньому CEO Salzgitter вважає є збільшення частки брухту. Близько третини німецької сталі, зауважує він, вже складається з переробленого сталевого брухту. Компанія хоче збільшити цю частку шляхом послідовного управління переробкою.

Гуннар Грьоблер розглядає «зелену» трансформацію як можливість для німецької та європейської сталеливарної промисловості стати незалежною від геополітичних потрясінь, ланцюгів постачань та імпорту сталі, частина якої має низьку якість. Це може стати каталізатором більшої економічної незалежності Європи.

Однак на шляху до цього ще потрібно ухвалити багато рішень, зокрема політичних, особливо в Німеччині.

«Одним з таких курсів, серед іншого, є швидке розширення давно запланованої мережі водневих баз, яка має на меті забезпечити багато промислових об’єктів екологічно чистим воднем, що не містить CO2. Згідно з поточним станом планування, для цього необхідно прокласти близько 3 тис. км нових трубопроводів і переобладнати на водень 6 тис. км існуючих газопроводів», – пише Грьоблер.

Salzgitter, як і багато інших майбутніх великих споживачів водню, налаштовані на безвуглецеву промисловість і інвестують мільярди в її трансформацію, проте все ще не існує політичної угоди або нормативної бази для розвитку вкрай необхідної водневої інфраструктури. Процедури видачі дозволів необхідно терміново прискорити й спростити, зазначає CEO Salzgitter.

Грьоблер також нагадав, що сталеливарна промисловість є основою німецької економіки, близько 80 тис. осіб в країні зайняті безпосередньо в металургії.

Він підкреслює, що вони прагнуть зберегти робочі місця на заводі в Зальцгітері та і надалі виробляти високоякісну «зелену» сталь для Німеччини, Європи та всього світу. Щороку Salzgitter укладає контракти з регіональними підприємствами на загальну суму близько €700 млн. Великі компанії роблять те саме в інших промислових регіонах.

«Невідомо, що станеться з цими малими та середніми компаніями, якщо великі гравці підуть з регіону. Однак погляд на «Іржавий пояс» в США показує, що міграція великої промисловості часто запускає низхідну спіраль», – зауважив він.

Salzgitter AG робить усе можливе, підсумовує він, аби надалі виробляти сталь Made in Germany, а німецька промисловість може стати сильнішою завдяки переходу до кліматичної нейтральності.

Нагадаємо, що Німеччина зіштовхується із проблемою повзучої деіндустріалізації, вважає Гуннар Грьоблер. Окрім того, бюджетна криза завдає шкоди репутації країни як надійного партнера для промисловості.