Сергій Кудрявцев: «Ціни на феросплави падали нижче собівартості»

Виробництво сталі в Україні продовжує знижуватися. Якщо у 2018 році українські металурги виробили 21,1 млн т сталі, то в 2019-му ще менше – 20,85 млн т. Це рекордно низькі показники для України.

У світі ситуація не краща. Наприклад, Туреччина, яка закуповує українські феросплави для свого виробництва, скоротила випуск сталі на 9,6%, до 33,7 млн т.

Українським феросплавним заводам у цій ситуації, очевидно, нелегко працювати. Як розповів нам Сергій Кудрявцев, виконавчий директор Української асоціації виробників феросплавів, становище погіршують перебої в залізничних перевезеннях і зростаючі витрати на них, повсюдні мита на українську продукцію на зовнішніх ринках, а також високі видатки на електроенергію. Утім, у 2019 році феросплавникам все-таки вдалося зберегти обсяги виробництва на рівні 2018-го.

Сергію Леонідовичу, як для феросплавної галузі закінчився 2019 рік?

2019 рік був важким для металургійної галузі та, відповідно, для феросплавної промисловості.

Ціни на феросплави знижувалися впродовж більшої частини року. У якийсь момент котирування марганцевих і кремнієвих сплавів впали нижче собівартості їх виробництва. Це призвело до того, що виробництво феросплавів на багатьох підприємствах світу, в тому числі в Україні, істотно знизилося, а виробництво феросиліцію майже повністю зупинилося. Також у четвертому кварталі 2019 року повністю зупинилося виробництво марганцевого агломерату.

Незважаючи на це, загальні показники виробництва у галузі за рік вдалося зберегти на рівні 2018-го – завдяки збільшенню виробництва феромарганцю, попит на який був більш сталим.

Так, у 2019 році підприємства УкрФА справили:

• 804,68 тис. т феросилікомарганцю, що на 7% менше, ніж у попередньому році;
• 151,09 тис. т феромарганцю (на 90% більше);
• 62,56 тис. т феросиліцію (на 17% менше);
• 1687 тис. т марганцевого концентрату (на 10% більше);
• 91,08 тис. т марганцевого агломерату (на 54% менше).

Загалом у 2019 році заводи виробили 1018,33 тис. т феросплавів, що практично відповідає рівню випуску 2018-го.

Як ви оцінюєте ситуацію на зовнішніх ринках, зокрема в Туреччині? Які ваші прогнози на 2020 рік?

У 2019 році ціни на сталь знижувалися, що цілком закономірно призвело до скорочення виробництва на багатьох сталеливарних підприємствах Європи і світу.

Туреччину лихоманило через підвищення імпортних митних тарифів на алюміній і сталь з боку США. А оскільки між Україною й Туреччиною відсутній договір про зону вільної торгівлі, щодо українських феросплавів продовжили діяти мита – від 3,7% (на силікомарганець) до 5% (на феромарганець і феросиліцій).

Ми розраховуємо, що в 2020 році ситуація покращиться. Сподіваємося на скасування мита і створення зони вільної торгівлі між Туреччиною й Україною.

А що на внутрішньому ринку?

Як я вже сказав, 2019 рік був важким для металургів, у тому числі для українських. Зупинився Дніпровський металургійний завод, скоротив виробництво «Метінвест Холдинг». Кризові явища у світі вплинули на Україну.

З якими основними проблемами зараз стикаються українські виробники феросплавів?

Перша проблема – збільшення залізничних тарифів. Тарифи на вантажні перевезення постійно зростають. Також присутній дефіцит рухомого складу та локомотивного парку: при транспортуванні вантажів «Укрзалізницею» ми стикаємося з перебоями в наявності локомотивної та електровозної тяги. Значно збільшився час доставки вантажів з однієї точки України до іншої. Крім того, на відміну від світової практики, де за збереження вантажів відповідає перевізник, «Укрзалізниця» переклала ці витрати на наші плечі, що збільшує витрати на перевезення товару. Усі ці фактори знижують конкурентоспроможність підприємств.

Друга проблема – щодо українських виробників феросплавів, окрім згаданих вище експортних митних тарифів до Туреччини, діють також інші загороджувальні мита:

• Євразійський економічний союз (Росія, Білорусь, Казахстан) – 26,3% на феросилікомарганець;
• США – 163% на феросилікомарганець;
• Південна Корея – 19,06% на феросилікомарганець;
• Мексика – 16,59% на феросилікомарганець;
• Марокко – 7,5% на феросилікомарганець.

Діють також дрібні мита, наприклад, 1% на експорт феросиліцію до ЄС. Це робить поставки наших матеріалів у вказаних напрямках неможливими або ускладненими.

Чи є якісь проблеми із сировиною?

Були проблеми з вуглецевими відновниками, але феросплавники вирішили їх.

Чи адаптувалася чи галузь до нового ринку електроенергії?

Я б сказав, що феросплавники ще адаптуються до нового ринку електроенергії. Іноді виникають питання технічного характеру, але загалом підприємства, разом з іншими учасниками ринку, оперативно вирішують їх, набуваючи нового досвіду.

Чи змінилася питома вага витрат на електроенергію в собівартості феросплавів?

Незважаючи на обіцяне зниження ціни на електроенергію, питома вага витрат на неї в собівартості феросплавів залишається доволі високою. Підприємства продовжують впроваджувати різні модернізаційні інвестиційні програми для зниження енерговитрат.

Яка ситуація з кадрами на підприємствах? Чи вистачає фахівців, чи є відтік кадрів?

Кадрів, звісно, не вистачає. Підприємства постійно працюють над поліпшенням умов праці, розширенням соцпакета. Однак без комплексної роботи разом з урядом зупинити відтік кваліфікованої робочої сили неможливо.