Роман Опімах: «Держгеонадр має перетворитися на сервісну установу»

Останні кілька років в Україні стабільно зростали обсяги газовидобутку, на ринок виходили нові компанії, покращувалися умови регулювання галузі з боку держави і, як результат, зростав обсяг інвестицій у галузь. Газодобувачі, відповідно, стали важливим споживачем металопродукції в країні.

В інтерв’ю GMK Center виконавчий директор Асоціації газодобувних компаній Роман Опімах розповів, як учасники ринку відреагували на переформатування уряду, що чекає газовидобувну галузь у 2019 році та які зміни потрібно здійснити в Державній службі геології та надр.

Очікування галузі

Якими є ваші очікування в зв’язку зі зміною керівництва й реорганізацією Міністерства енергетики?

– Очікування галузі є позитивними. Ми бачимо, що розвиток власного видобутку є одним з головних пріоритетів у роботі уряду. У нової команди – великі і амбітні плани з просування економіки, важливим елементом яких є заміщення імпортних енергоносіїв.

Щорічно Україна витрачає понад $10 млрд на закупівлю газу, нафти й моторних палив. Це величезна сума. Особливо з огляду на те, що ми маємо величезний потенціал для збільшення власного видобутку. Держава теж зацікавлена в максимальному заміщення імпортних енергоносіїв, адже це позитивно позначиться на зростанні економіки, створить нові робочі місця і зміцнить енергетичну безпеку нашої країни.

Загалом для галузі важливо, щоб продовжилася реалізація розпочатих реформ, причому це має відбуватися набагато швидше. Йдеться про проведення нафтогазових аукціонів і конкурсів на більш якісному рівні (до їх промоції мають підключитися перші особи держави), залучення великих міжнародних компаній на український ринок, модернізацію профільного законодавства. Це позитивно вплине на інвестиційній привабливості країни.

Які проблеми зараз стоять перед галуззю?

– Дуже часто облради відмовляються погоджувати спецдозволи на видобуток або ж узгоджують, але невчасно. У результаті компанії змушені зупиняти роботу та звільняти людей; податкові надходження також припиняються. Це завдає істотних збитків і надрокористувачу, і державі, і іміджу країни. Так не повинно бути! Облради мають зосередитися на ресурсах місцевого значення, а стратегічні й бюджетоутворюючі мінеральні ресурси – це рівень держави. Саме вона має надавати права на розробку родовищ.

Також ми запропонували пілотний проект – «єдине вікно» для буріння свердловин. Справа в тому, що перед бурінням свердловини газодобувач має узгодити з різними міністерствами і відомствами безліч моментів: пошук та відведення землі, технічний проект будівництва і облаштування свердловини, оцінка впливу на довкілля. Якщо зараз на ці процедури компанії в середньому витрачають більше 270 днів, то завдяки вдосконаленню адміністративного процесу цей строк можна скоротитися до 80-85 днів. Особливу увагу слід звернути на модернізацію технічних нормативів і приведення їх у відповідність до міжнародних стандартів. Те, що було написано 20-30 років тому, вже застаріло – прогрес не стоїть на місці.

Також дуже важливим моментом є фіскальна політика галузі. На сьогодні вона є однією з найпривабливіших в Європі. Важливо, щоб так було й надалі. Галузь чекає, що держава продовжить мораторій на зміну рентних ставок до 10 років, наприклад. Це буде стимулом для інвесторів.

Як на галузь можуть вплинути нововведення законопроекту №1210?

– У цьому законопроекті є речі, які газодобувачів не порадували. Ми про це публічно заявили. Якщо коротко, то формулювання стимулюючої ренти змінили таким чином, що під неї не буде підпадати жодна нова свердловина. А це, в свою чергу, призведе до зниження темпів буріння і, відповідно, зменшення обсягів газовидобутку.

Ми зустрічалися з народними депутатами і висловили свою думку. Дуже сподіваємося, що нас почули і згаданий законопроект не буде ухвалено. Інакше наслідки для індустрії будуть дуже поганими.

Чи вважаєте ви ефективним і доцільним об’єднання Міненерго й Мінекології? Як це вплине на бізнес?

– Такий підхід має право на існування – у світі застосовуються різні практики. Спочатку, звісно, буде певний організаційний дисбаланс, але загалом напрям правильний.

У цих двох міністерств є багато точок дотику. Часто потрібно перехресне узгодження двома міністерствами документів для надрокористувачів – виробників енергоносіїв. І якщо на цьому етапі все буде зосереджено в одному міністерстві, це добре.

Які зміни, на вашу думку, потрібно провести в роботі Держслужби геології та надр?

– Попри позитивні зміни, які відбувалися останнім часом, вся система цієї держструктури вимагає перезавантаження. Імідж у служби токсичний і постійно асоціюється з якимись політичними патронами. Такого не повинно бути. Треба повертати довіру інвесторів до цієї організації та галузі загалом – це один з ключових аспектів, який дасть змогу розвивати надрокористування. І досягти цього можна шляхом посилення компетенції Держгеонадр і перетворення її на сервісну установу-регулятор.

Важливо продовжувати практику проведення аукціонів у системі ProZorro, які активно підтримувала Асоціація. Нафтогазовидобувна галузь – єдина з галузей надрокористування, яка відмовилася від всіх позааукціонних способів отримання спецдозволів. Онлайн-аукціони прозорі, зрозуміла процедура їх проведення. Надалі слід створити відкрите вікно для консультацій. І все це обов’язково треба супроводжувати якісним маркетингом, щоб отримати максимальну конкуренцію і залучити відомих гравців.

Ще один важливий момент, який є вирішальним для інвестора під час прийняття рішень щодо реалізації нового проекту – аналіз геологічної інформації. Наосліп ніхто не інвестує – потрібен зрозумілий і прозорий доступ до даних, організований за міжнародними стандартами.

Усе це не вимагає великих зусиль. Потрібні бажання, компетенції та незначні фінансові ресурси.

Перспективи зростання газовидобутку

З чим пов’язана нова стратегія НАК «Нафтогаз», згідно з якою всі зусилля будуть спрямовані на видобуток на ефективних родовищах, а не на буріння якомога більшої кількості свердловин? Як це позначиться на загальному обсязі видобутку?

– Стратегія доволі просто пояснюється – легше добувати там, де є впевненість у наявності запасів і де відомо, яку технологію потрібно застосувати для вилучення. За таких умов ризики є істотно нижчими, ніж у разі роботі на нових об’єктах. Нарешті, економіка цього процесу є набагато вигіднішою.

До речі, завдяки проведенню ГРП (гідророзрив пласта. – Ред.) компанія за три роки додатково видобула 4 млрд куб. м газу. Без цієї операції газ так і залишився б у надрах.

Згідно з новою стратегією, «Укргазвидобування» (УГВ) скоротила свої плани щодо бурінню, але не зупинила їх – буде більш вибірково підходити до цього процесу. Компанія планує підтримувати видобуток на нинішньому рівні.

Приватні компанії наростили видобуток газу в 2018 році на 7,3%, до 4,4 млрд куб. м. Чи є прогнози за обсягом газовидобутку приватними компаніями в 2019 році?

– Незалежні добувачі в цьому році, як і в минулому, показують тенденцію зростання. Думаю, результат буде не менше, ніж в 2018-му. За 8 місяців практично у всіх спостерігається позитивний результат: підприємства продовжують бурити, працюють за своїми програмами. Багато хто зробив акцент на ремонті та інтенсифікації і досягає при цьому відчутних результатів – іноді виходить 50% приросту видобутку газу.

При цьому слід розуміти, що кон’юнктура на ринку для комерційного сегмента зараз не дуже приваблива – ціни впали на 40%. Видобуток досі залишається рентабельним, плани продовжують реалізовуватися, але якщо такі ціни будуть зберігатися в найближчі 2-3 роки, то відбудеться істотна оптимізація й інвестори набагато ретельніше підходитимуть до нових проектів. Адже ризики залишаються високими, особливо на нових родовищах.

Чи можуть приватні компанії в перспективі наростити видобуток газу в 2 рази, до 10 млрд куб. м, наприклад. Що для цього потрібно?

– Навіть якщо у тебе є гроші, потрібно мати об’єкт для інвестування. Так, аукціони й конкурси цього року відбулися, але до цього аукціонів не було більше двох років, а конкурсів УРП (угоди про розподіл продукції. – Ред.) – понад 5 років.

Після проведення конкурсів на ринок зайшли великі іноземні гравці, зокрема канадська компанія Vermilion Energy й американська Aspect Energy. Разом з іншими переможцями конкурсів вони взяли на себе певні зобов’язання, як за обсягом інвестицій протягом перших 5 років (близько $600 млн), так і щодо здійснення сейсмічних досліджень і буріння нових свердловин (щонайменше 55 пошукових свердловин).

Для стрімкого зростання видобутку важливо залучити приватний та іноземний капітал у великих обсягах, а також надати об’єкти, в які ці гроші можна вкладати. Це можуть бути як нові ділянки, виставлені на аукціони й конкурси, так і співпраця з УГВ за контрактами PEC (контракти зі збільшення видобутку. – Ред.), які спрямовані на інтенсифікацію добування на виснажених родовищах.

Як вплине на газовидобування прихід іноземних компаній?

– Вони сюди привозять нові технології й нові сервіси. Завдяки приходу іноземних компаній розширюється практика застосування сервісних послуг і знижується їхня вартість. Наприклад, УГВ у 2016 році проводила менше 20 операцій гідророзриву пласта, а в 2018-му – вже близько 200. При цьому сама операція подешевшала в 5 разів.

Які цифри щодо нових свердловин?

– Минулого року було закладено 150 нових свердловин, з яких близько 120 належать УГВ, решта – незалежні добувачі. Що стосується дебету нових свердловин, то все залежить від регіону, глибини і розміру покладів, а також того, хто бурить. У середньому на заході України свердловина на добу дає 30 тис. куб. м, на сході – це 80-100 тис. куб. м. Але може бути й 200-300 тис. куб. м або 800-1000 тис. куб. м, що можна вважати величезним успіхом. Однак на виснажених родовищах, де тиск несильний, такого дебету не буває. Там найчастіше – 40-60 тис. куб. м.

Вартість буріння, в свою чергу, залежить від глибини й інших геологічних умов: свердловина до 3 км коштуватиме $2,5-5 млн, від 3 до 5 км – $ 10-12 млн, глибока – понад 5 км – може обійтися в $15-20 млн. Це величезні гроші, і завжди є великі ризики невлучання. Усе залежить від результатів розвідки, вміння інтерпретувати ці дані, знань геологів і трохи – від удачі.

Ефект інвестицій

Яким є обсяг інвестицій у газовидобуток у компаній?

– У 2018 році за всіма нафтогазодобувними компаніями цифра сягнула $1,3 млрд, з них близько $400 млн – інвестиції приватних компаній. Щодо 2019 року таких оцінок поки що немає. Гадаємо, інвестиції будуть на рівні суми, яку вклали в минулі роки, або трохи менше. Наприклад, у минулі роки УГВ закупила 20 нових іноземних бурових верстатів різної вантажопідйомності. Якщо в них загалом працюють 60, то цим придбанням вони оновили третину свого фонду – таких інвестицій не роблять щороку.

Загалом у галузь необхідно інвестувати близько $2-2,5 млрд на рік, щоб видобуток зріс на 30-35%. І за 7-10 років цього можна досягти.

Який ефект для економіки від приходу інвесторів, набуття ними обладнання в Україні?

– У газовидобутку використовується багато різного устаткування, яке може бути як вітчизняним, так і імпортним. Якщо ми говоримо про бурових верстатах, то значна їх частина відноситься ще до часів СРСР, хоча вони модернізовані різними сучасними приладами та пристроями. Інша частина устаткування – імпортна. Це ті ж бурові верстати, долота, компресорні станції та ін. Є світові стандарти, ми прагнемо використовувати краще, а не винаходити велосипед.

Важливо розуміти, що прихід в газовидобуток іноземних компаній означає і прихід нових технологій – як безпосередньо для буріння, так і для проведення сейсмічних і інших операцій. Прямий ефект для національної економіки від інвестицій в газовидобуток – це робочі місця і податки. Дослідження показують, що 50-65% виручки з отриманих коштів від видобутого газу реінвестується в країну. А від імпорту газу країна безпосередньо отримує тільки 2% у вигляді податків – все інше йде за кордон.