Як російський експорт сталі вбиває ринок MENA

У пошуках ринку для експорту російські компанії демпінгують, пропонуючи знижки

Після запровадження санкцій, спрямованих на припинення російського вторгнення в Україну, виробники сталі з Росії мають проблеми як із внутрішнім ринком, так і з експортом.

Ринки ЄС, Британії, США та розвинених країн Азії закриті. Найбільш значущою стала заборона імпорту російської продукції ЄС. Європа фактично блокувала поставки сталевої продукції з Росії своєю забороною за заходження російських суден. Це означає втрату 35% експорту, або 10 млн т сталевих продуктів.

Відкритими для російських компаній залишаються ринок Туреччини та ринки країн MENA. Однак і там більшість покупців намагаються уникати російської продукції. Тому в українських компаній книга замовлень не заповнена, і доступні угоди з терміном доставки навіть через два тижні.

Щоб покращити ситуацію, росіяни пропонують покупцям значні знижки. Наприклад, квадратна заготовка пропонується до Туреччини за ціною $760-770 CFR, тоді як експортні ціни турецьких заводів становлять $860-880 FOB. Тобто знижка за купівлю російської продукції – близько $100 на тонні. Перед війною різниця в цінах була нульовою, що не створювало можливостей для імпорту заготовки Туреччиною із регіону СНД. Але зараз ситуація змінилася. Низка імпортерів у Туреччині раді можливості працювати з російськими компаніями. Проте для місцевих виробників – це загроза та тиск до зниження цін для внутрішнього ринку. Тому ми бачимо спроби виробників сталі Туреччини знизити ціни на брухт.

Така агресивна торговельна політика росіян ламає ситуацію на кінцевих ринках країн MENA. Зараз ринок у регіоні неактивний через священний місяць Рамадан. Тому навіть невеликі обсяги суттєво збивають ціну на ринку. Враховуючи величезні неринкові знижки, російський імпорт шкодить місцевим виробникам сталі.

Наприклад, Іран, потрепаючи від кризи в енергосекторі, запровадив мита на експорт сталі. Тепер місцеві виробники обмежені лише внутрішнім ринком, де демпінгують російські виробники. Нечисленні місцеві покупці відійшли убік, збільшивши збитки іранським виробникам. Можна припустити, що аналогічна ситуація й у всіх країнах MENA.

Країни регіону MENA рідко вдаються до методів захисту ринку, наприклад антидемпінгових розслідувань. Хоча зараз складається саме така ситуація.