38% з них запровадили часткову або повну заборону експорту

Введення обмежень на експорт брухту стає популярним інструментом економічної політики, враховуючи обмежену доступність брухту та зростаючий попит на нього на тлі декарбонізації металургійної промисловості. Станом на кінець березня 2025 р., 48 країн світу запровадили 75 обмежень на експорт брухту. Відповідно, звичним є те, що одна країна може мати більше одного обмеження на експорт брухту.

Повний текст дослідження GMK Center «Обмеження на експорт брухту у світі 2025» можна переглянути за посиланням.

Наприклад, Бурунді заборонила експорт брухту за межі Східноафриканського співтовариства, тоді як решта поставок обкладаються експортним митом. Подібна ситуація спостерігається в Казахстані, який заборонив експорт брухту за межі Євразійського економічного співтовариства та залишив експортне мито для інших поставок.

Навіть у ЄС може бути більше одного обмеження на експорт брухту. У березні 2024 р. Європейська Рада ухвалила зміни до Регламенту про перевезення відходів (Waste Shipment Regulation), які обмежують експорт безпечних відходів, зокрема брухту, до країн, що не входять до ОЕСР. План дій ЄС щодо сталі та металів (EU Steel and Metal Action Plan), затверджений у березні 2025 р., передбачає, що Європейська Комісія до 3-го кварталу 2025 р. розгляне можливість запровадження додаткових обмежень на експорт брухту.

27% запроваджених обмежень – це мита. Процедури ліцензування мають таку ж частку. Мита вважаються досить гнучкими заходами, тому вони використовуються частіше, ніж заборона експорту (25% запроваджених обмежень). Водночас 38% країн, які обмежили експорт брухту, запровадили часткову або повну заборону експорту як один з інструментів.

На практиці обмеження на експорт брухту діють тривалий час – їх скасування не є поширеною ситуацією. Країни продовжують обмеження на новий період або замінюють заходи іншими. Наприклад, у січні 2024 р. Об’єднані Арабські Емірати запровадили експортні мита замість заборони на експорт брухту.

Існують різні причини для запровадження обмежень на експорт брухту. Перш за все, країни хочуть забезпечити достатні постачання брухту для внутрішніх потреб, особливо враховуючи важливість брухту для декарбонізації металургійної промисловості. Доступні ціни на брухт є необхідною умовою для підтримки конкурентоспроможності місцевої «зеленої» металургії. Запровадження обмеження на експорт брухту також може бути дзеркальним заходом, щоб вирівняти умови роботи з країнами, які вже запровадили аналогічні торговельні бар’єри.