Україна планує отримати від приватизації держмайна 4 млрд грн у 2024 році

Від початку повномасштабної війни приватизацію в Україні призупинили на період дії воєнного стану. Однак малу приватизацію (об’єктів вартістю до 250 млн грн) розблокували через ухвалення у кінці липня 2022 року законопроєкту №7451, а відновили з вересня минулого року. Відновлення великої приватизації (вартістю від 250 млн грн) стало можливим після ухвалення у кінці травня законопроєкту №8250. Такий поспіх у відновленні приватизації у нинішніх умовах може викликати, щонайменше, здивування.

Але головною проблемою є високі ризики – вразливість об’єктів приватизації перед російськими ракетами та БПЛА внаслідок чого не варто очікувати великої зацікавленості інвесторів та справедливої оцінки активів. Крім того, постійні перенесення термінів приватизації не додають довіри у потенційних інвесторів до українських органів влади.

Завищені амбіції держави

Зазвичай, планові показники, які закладені у держбюджет, не збігаються з реальними надходженнями від приватизації. З року в рік цифра надходжень значно нижча за очікувану. Станом на середину грудня 2023 року Фонд державного майна України (ФДМУ) залучив до держбюджету 3,5 млрд грн, але у держбюджеті на 2023 рік було заплановано отримати 6 млрд грн. Усі кошти спрямовують на підтримку Сил оборони. Тож цього року план надходжень не буде виконано, хоча відсоток виконання буде більшим ніж у 2022-му. Нагадаємо, що у 2022 році очікування надходжень були на рівні 8 млрд грн, але через війну та призупинення приватизації за фактом було отримано лише 1,7 млрд грн.

За січень-вересень ФДМУ провів 303 успішних аукціони. Понад 60% лотів – це комерційна нерухомість для відкриття магазину, офісу чи кафе. Найдорожчим лотом поточного року став готель «Ермітаж» в Києві, який був проданий за 311 млн грн. Проте хітом продажів усі останні роки були спиртозаводи. З осені 2020 року до початку 2023-го відбулося 39 електронних аукціонів, що принесло в бюджет понад 2 млрд грн.

У 2024 році ФДМУ планує виставити на приватизацію близько 1000 об’єктів та продати держмайна на 4 млрд грн, зокрема 15 великих і понад 300 малих об’єктів. Мінімальні надходження від малої приватизації очікуються на рівні 1 млрд грн. Станом на середину грудня ФДМУ вже має в активі 691 об’єкт балансовою вартістю 4,7 млрд грн, що створює умови для виконання плану залучення коштів від приватизації.

Проблеми з приватизацією під час війни

Приватизаційні плани на 2024 рік передбачають виставлення на продаж таких активів:

• Одеський припортовий завод (ОПЗ),
• «Центренерго»,
• Об’єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК),
• Демурінський ГЗК,
• «Електроважмаш»,
• «Сумихімпром»,
• «Оріана»,
• готель «Україна»,
• ТРЦ Ocean Plaza,
• «Індар» та ін.

З одного боку, дивно виглядає бажання держави позбутися цінних активів, не дочекавшись навіть завершення активної фази бойових дій. З іншого боку, держава вже таку кількість разів оголошувала про приватизацію згаданих об’єктів, що чергове перенесення аукціонів, наприклад, на 2025 рік не буде виглядати чимось дивним. До прикладу, уряд вніс ОГХК до списку компаній, що підлягають приватизації у 2016 році, потім її терміни кілька разів відкладали, а конкурс двічі зривався. Навіть в межах поточного року приватизаційні плани ФДМУ весь час відтерміновуються. Так, у ФДМУ хотіли продати ОГХК та Демурінський ГЗК та інші великі активи вже до кінця 2023 року.

Існує принаймні декілька причин, чому велика приватизація у 2024 році не є вдалим рішенням.

1. В умовах війни сумнівною є зацікавленість інвесторів в активах, що знаходяться під постійною загрозою ракетних уражень по усій території країни в цілому та у прифронтових регіонах зокрема. Декілька із вищезазначених об’єктів (ОПЗ, МГЗ)вже частково постраждали від російських обстрілів.
2. Приватизація в поточних умовах або взагалі не викличе зацікавленості інвесторів, або їх перелік буде дуже обмежений.
3. Навіть за наявності зацікавлених інвесторів держава в умовах війни не зможе отримати адекватну ціну за свої активи.
4. В умовах війни та супутніх проблем (потенційні проблеми з енергопостачанням, логістичні складнощі та ін.) важко розраховувати на стабільну роботу промислових активів навіть за наявності стратегічного інвестора та успішної приватизації.

Список великих підприємств на приватизацію може суттєво поповнитися за рахунок конфіскованих російських активів. ФДМУ продовжує готувати ці об’єкти до приватизації на аукціонах, хоча перспективи їх продажу неочевидні. Так, перший аукціон із продажу санкційних активів – компанії «Інвестагро» – у серпні не відбувся через відсутність потенційних покупців.

У 2024 році можна прогнозувати значний попит на об’єкти малої приватизації та спиртозаводи, що ще залишилися непроданими, але інтерес інвесторів на великі активи у поточних умовах виглядає сумнівним, що частково підтверджується постійним перенесення ФДМУ строків виставлення їх на приватизацію.

Металева приватизація

У списку підприємств великої приватизації варто відзначити значну кількість металургійних активів – ОГХК, Демурінський ГЗК, «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (ЗТМК), «Сумихімпром», «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (ЗАлК) та Миколаївський глиноземний завод (МГЗ).

Чим цікаві ці підприємства:

• ОГХК та Демурінський ГЗК – виробництво ільменітового концентрату – сировини для титанової галузі;
• ЗТМК – єдиний у Європі виробник губчастого титану;
• «Сумихімпром» – виробник діоксиду титану;
• ЗАлК –єдиний виробник первинного алюмінію;
• МГЗ – виробництво глинозему – сировини для алюмінієвої галузі.

Втім, потенційною проблемою може стати правове питання. ЗТМК повернули у власність держави (раніше він належав підсанкційному бізнесмену Дмитру Фірташу), ЗАлК та МГЗ були конфісковані у російського мільярдера Олега Дерипаски. Демурінський ГЗК – у російського олігарха Михайла Шелкова. Конфіскація активів теоретично може бути оскаржена у судовому порядку. Саме таку політику проводив в частині ЗТМК Дмитро Фірташ, і невідомо, чи не продовжить він судові справи й надалі.

Є й інші проблеми – наприклад, ЗАлК давно припинив виробництво первинного алюмінію, а для відновлення потрібні величезні інвестиції. Наразі основними джерелами доходу підприємства є здача майна в оренду та розпродаж активів. Дещо схожа, хоча і краща ситуація на ЗТМК. Крім того, активи, що забрали у Фірташа – ЗТМК та «Сумихімпром» (завод знаходився у державній власності, але в операційному управлінні бізнесмена) обтяжені боргами.

З огляду на загальну ситуацію в країні, умови воєнного стану та специфіку запропонованих до приватизації металургійних активів важко прогнозувати хоч якийсь попит. В умовах війни потенційні інвестори зі зрозумілих причин не розголошують свої наміри, а потік псевдо позитивної інформації від ФДМУ про плани «ось-ось» виставити активи на аукціон не є актуальним та навіть доречним. Не зрозуміло, кого ФДМУ хоче настроїти на позитив, коли усі обставини – проти планів великої приватизації й усім відома «непунктуальність» фонду.