Післявоєнне відновлення підтримає споживання сталі в Україні

До війни Україна експортувала приблизно 80% вироблених напівфабрикатів і готового металопрокату. Однак у рамках післявоєнного відновлення зруйнованої нерухомості та інфраструктури значна частина виробництва може бути спрямована на внутрішнє споживання. Але, через втрату металургійних потужностей потреба в імпорті все одно залишатиметься значною, особливо в частині плоского і фасонного прокату.

Ситуація зі сталевим імпортом

З початку повномасштабного російського вторгнення в Україну внутрішній ринок сталі опинився під найсильнішим ударом. Через втрату маріупольських металургійних комбінатів Україна втратила 40% сталеплавильних потужностей. Це призвело до дефіциту і необхідності імпорту досить широкого переліку металопродукції.

«Після початку повномасштабної війни у 2022 році компанія Vartis, як і інші гравці ринку, зосередила зусилля на забезпеченні критичних позицій металопрокату, виробництво яких було зупинено через втрату заводів у Маріуполі. Насамперед йдеться про гарячекатаний товстолистовий прокат завтовшки 8-50 мм, двотаврову балку та рейки. Ці позиції імпортуються і сьогодні. Додатково ми спостерігаємо стабільний попит на сортовий і фасонний металопрокат – швелер, кутник, смугу, квадрат. У більшості випадків імпорту це продукція турецького виробництва, яка активно використовується в будівництві, металообробці та при виготовленні металоконструкцій», – розповів у коментарі GMK Center Сергій Коваленко, комерційний директор Vartis.

Дефіцит металопродукції було ліквідовано протягом півроку – до осені 2022 року. Дефіцит сталевої продукції у 2022 році не був болючим: допомогли залишки на складах і швидка перебудова логістики, а також скорочення попиту. До того ж споживачам західних регіонів завжди був доступний імпортний метал з коротким логістичним плечем.

Також, за словами Сергія Коваленка, починаючи з 2023 року, помітно зріс імпорт профільних і електрозварювальних труб. Причини дві: по-перше, у певні періоди ціна імпорту була більш конкурентною, ніж українська. По-друге, частина продукції, наприклад труби зі сталі марки S355, особливо у великих перетинах, або не виробляється в Україні зовсім, або представлена в обмеженій кількості.

Потреба в імпорті виникає і з інших причин. За словами Ігоря Удовиченка, директора з маркетингу та продажів компанії «ТАКТ Метал», українські виробники можуть бути сфокусовані на виробництві металопродукції з високою доданою вартістю, тому випуск низькомаржинальних видів сталі не здійснюється, і їх доводиться імпортувати.

Крім того, українські виробники відчувають брак працівників через мобілізацію та труднощі з бронюванням і залежать від забезпечення електроенергією. Тому вони не завжди випускають весь асортимент продукції, а споживачі змушені закривати це імпортом.

Зараз ситуація стабілізувалася, жодного дефіциту металопродукції на українському ринку вже давно немає, але обсяг імпорту залишається дуже суттєвим.

За даними ОП «Укрметалургпром», торік імпорт металопрокату зріс на 10,2% р./р. – до 1,24 млн т. Питома вага імпорту в структурі металоспоживання в Україні за підсумками 2024 року зросла на 5,6 п.п. – до 37,6%, хоча це нижче, ніж 39% у 2022-му, коли був пік імпорту, але значно менше ніж 22,6% у довоєнному 2021 році.

На поточний момент Україна повністю залежить від імпорту товстого листа і рейок, оскільки власні потужності відсутні (після окупації Маріуполя), і меншою мірою від зовнішніх поставок фасонного прокату, а також оцинкованого і пофарбованого рулону. Водночас значення імпорту фарбованого прокату знижується через значне зростання внутрішнього виробництва.

«Зараз в Україні виробляється обмежена кількість продукції, зокрема балки, швелера і товстого листа», – зазначає Дмитро Ніколаєнко, комерційний директор “Метінвесту”.

Нова продукція

Від початку війни українські метпідприємства постійно адаптувалися і налагоджували випуск нової продукції – як для компенсації виробництва металопродукції, так і для розширення експортних можливостей і пошуку нових продуктових ніш на глобальному ринку.

У 2022-2024 роках «Метінвест» освоїв виробництво 24, 25 і 20 нових видів продукції відповідно. Їх випуск на окремих підприємствах групи виглядає так:

1. «Запоріжсталь» – холоднокатаний і гарячекатаний прокат у листах, включно з товщиною від 8 мм до 120 мм, і рулонах, які використовуються для подальшого оцинкування. Також випускає сляби з марок сталі S235, S275 і S355 для потреб своїх прокатних підприємств в Італії та Великій Британії, де з них виробляють товстий лист і рулони.
2. «Каметсталь» – сортовий (арматура нового класу міцності, катанка, круг діаметром від 7,5 до 42 мм, помольні кулі) і фасонний (шахтні стійки) прокат. Ці види металопродукції призначені для будівництва, машинобудування і виробництва метизів. Також на «Каметсталі» почали виробляти кілька нових видів квадратної та прямокутної заготовки.
3. «Юністіл» – новий оцинкований прокат для будівельної галузі.

Своєю чергою у 2022-2024 роках «Інтерпайп» освоїв понад 200 нових видів трубної продукції та десятки нових типорозмірів коліс і осей для різних сегментів європейського машинобудування – виробництва залізничної техніки, автопрому.

Попри це, після завершення війни, Україна має всі шанси перетворитися за окремими позиціями на нетто-імпортера металопродукції. Це насамперед стосується плоского прокату, включно з оцинкованим і пофарбованим. Водночас потреби України в довгому прокаті зараз не настільки великі. Крім того, у наших підприємств є достатні резерви для збільшення випуску довгого прокату.

Захист внутрішнього ринку

Збільшення імпорту металопродукції в Україну змушує до захисту внутрішнього ринку. Від початку війни Україна запроваджувала антидемпінгові заходи у вересні 2023 року – проти арматури й катанки з Білорусі та китайського прокату з покриттям. Ці антидемпінгові розслідування починалися ще до війни.

У квітні 2025 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі ініціювала антидемпінгове розслідування щодо імпорту в Україну прокату з покриттям із Малайзії. Причиною стали підозри, що цей імпорт використовується для обходу раніше встановленого мита на аналогічну продукцію китайського походження.

У разі необхідності Україна може вводити заборони проти будь-якої продукції. Згідно зі статтею XXI ГАТТ (Генеральної угоди з тарифів і торгівлі) конкретна держава може запроваджувати торговельні обмеження з міркувань національної безпеки в умовах війни або інших форс-мажорів. Однак за 3 роки війни цим варіантом так і не скористалися.

Для оцінки імпорту потрібно розуміти, що ж виробляють українські металургійні заводи:

• «Запоріжсталь» – гарячекатаний і холоднокатаний рулон і лист, сляби.
• «Каметсталь» – арматура, катанка, сортовий прокат, квадратна заготовка, шахтні стійки, помольні кулі.
• «АрселорМіттал Кривий Ріг» – арматура, катанка, сортовий і фасонний прокат, заготовка.
• «Інтерпайп» – труби, залізничні колеса.
• ДМЗ – квадратна заготовка, фасонний прокат, рейки (для метрополітену, трамвая і кранів).

Найочевиднішими кандидатами на запровадження торговельних заборон щодо сталі є Росія і Білорусь. Однак пряма торгівля з РФ фактично не ведеться з початку війни – постановою Кабміну вона заборонена. Для Білорусі прямої заборони немає, але обсяги торгівлі скоротилися до мінімуму.

Слабким місцем української торговельної політики є її вибірковість через характер відносин. Україна не встановила жодного торгового обмеження проти турецької металопродукції, хоча імпорт готового металопрокату з Туреччини на наш ринок уже набув характеру засилля. За підсумками 2024 року його питома вага перевищила 50% від усього імпорту порівняно з 41% у 2023-му. Очевидно, що в умовах необхідності ратифікації угоди про зону вільної торгівлі з Туреччиною наша країна не піде на якісь торговельні обмеження.

Водночас торговельні обмеження проти китайської металопродукції (безшовні гарячекатані та нержавіючі труби, прокат з корозійностійким покриттям) не створювали особливих проблем у відносинах з Китаєм, оскільки присутність на українському ринку для китайських виробників не має суттєвого значення. При цьому у 2024 році поставки з КНР становили 10,6% українського імпорту металопрокату.

Уряд може так само розглянути варіант заборони імпорту в Україну металопрокату, якщо для його виробництва було використано матеріали російського походження. Багато турецької і навіть європейської металопродукції виготовляється з російських напівфабрикатів, але питання реальності таких заборон залишається відкритим.

«Інколи ми скаржимося що Єврокомісія надто повільно впроваджує санкції проти російської сталі та металопрокату, але в цьому випадку країни члени ЄС явно випередили Україну у запроваджені обмежень, які відбулися саме за ініціативи представників нашої держави. Єврокомісія вже запровадила подібні вимоги до імпортерів і вони вступили в силу в країнах членах ЄС ще з 30.09.2023 р., а в Україні це питання й досі залишається на стадії опрацювання і немає інформації коли подібні вимоги можуть бути запроваджені у нас також», – зазначає Мауро Лонгобардо, генеральний директор ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Післявоєнна сталева потреба

В умовах післявоєнної відбудови України найбільш затребуваним буде металопрокат будівельного сортаменту, до якого можна зарахувати: листовий прокат (товстий лист, оцинкований, пофарбований та ін.), арматура і катанка, фасонний прокат (балка, швелер, куточок).

За словами Мауро Лонгобардо, це історичний момент для країни, адже відновлення та розвиток інфраструктури буде тісно пов’язано зі структурними реформами на шляху до інтеграції в ЄС. Україна має унікальну можливість ознайомитися з найкращими світовими практиками та викликами, з якими стикаються такі галузі, як металургія та гірничодобувна промисловість, зокрема, в Європі. Завдяки цьому можна буде створити позитивне інвестиційне середовище для зацікавлених іноземних інвесторів.

Зараз є кілька оцінок потреб у металопродукції. За однією з них, потенційна потреба в сталі для часткового відновлення пошкодженої інфраструктури (найімовірніший сценарій) становить близько 2 млн т станом на кінець 2024 року. Величина потреби залежатиме від того, які об’єкти відновлюватимуть і чи буде фінансування для цих потреб у відновленні.

До війни Україна експортувала близько 80% виробленої сталі, але під час післявоєнного відновлення цей баланс може сильно змінитися на користь внутрішнього споживання. Наші оцінки показують, що власних металургійних потужностей в Україні достатньо, щоб задовольнити потребу в ключових видах металопродукції, яка необхідна для післявоєнного відновлення.

З боку держави вкрай важливим є стимулювання внутрішнього попиту на металопродукцію та розумна торговельна політика щодо захисту внутрішнього ринку. Зі свого боку українські металургійні компанії готові нарощувати виробництво сталі для збільшення обсягів відновлення інфраструктури та випуску промислової продукції, тим самим безпосередньо беручи участь у масштабних проектах на рівні всієї країни. Зокрема, «Метінвест» очікує початку післявоєнного відновлення України і планує брати участь у ньому, зокрема в інфраструктурних проектах.

«В основі лежить інфраструктура, адже з неї все починається. І найважливіше – не просто відновити інфраструктуру, а зробити її кращою і сучаснішою», – зазначив генеральний директор “Метінвесту” Юрій Риженков на бізнес-саміті “ЄС – Україна: On the Road to URC2025”.