Китайський ринок сталі: наслідки «великого стрибка»

Перші кроки до світового лідерства у виробництві сталі Китай почав робити 30 років тому. Амбітної мети досягнуто. Але за минулі роки багато що змінилося. Як у самій китайській економіці, так і в міжнародних умовах торгівлі. Надлишкові сталеплавильні потужності породили кризу перевиробництва. І подолати цей виклик у короткостроковій перспективі Пекіну не вдасться.

Джерело всіх бід

У січні-лютому виплавка сталі в КНР зменшилася на 1,5%, до 166,3 млн т. Без сенсацій, динаміка вкладається в прогноз S&P Global, відповідно до якого в 2025 річний показник знизиться на 1%, до 996 млн т. Цікаво інше. Низхідний тренд спостерігається з 2021 року і його заведено пояснювати кризою у сфері житлового будівництва.

На сектор нерухомості в Китаї припадає лише 20% металоспоживання. Ще 30% забирає інфраструктура. А найбільша частка в 50% – це промисловість. Тобто проблеми з житловим будівництвом мають компенсуватися за рахунок виробничого сектора. Але цього не відбувається.

У 2024 році продажі нових авто в КНР зросли на 4,1%, до 31,436 млн од. за даними Китайської асоціації автовиробників (CAAM). Водночас виплавка сталі зменшилася на 1,7%, до 1,005 млрд т. Нинішнього року за січень виробництво авто зросло на 3,6% р./р., до 2,11 млн од. За лютий показник і зовсім злетів на 39,6% р./р., до 2,1 млн од. Але при цьому виплавка сталі і, відповідно, випуск прокату продемонстрували зниження.

Інфографіка показує, що в останні роки китайський автопром перебуває на підйомі. А отже, попит на сталь з його боку тільки зростає. Але це не допомагає металургійній галузі зупинити «сповзання».

Це також свідчить про те, що загалом політика офіційного Пекіна, спрямована на стимулювання споживчого попиту в країні, дає свої результати. Загалом для економіки. Але не для китайської металургії.

У «феномена» є просте і єдине пояснення. Надлишкові сталеплавильні потужності. Саме вони не дають синхронізувати динаміку галузі з секторами споживання. І влада це розуміє.

Національна комісія з розвитку і реформ (NDRC) у березні анонсувала закриття до кінця року метзаводів загальною продуктивністю 50 млн т сталі. До 2030 року планується скоротити 200 млн т. Тобто у 2025-2029 роках будуть щорічно виводити з експлуатації метпідприємства, що сумарно випускають 50 млн т.

Оцінку NDRC можна вважати близькою до дійсності. За даними Китайського науково-дослідного інституту планування металургійної промисловості (MPI), у 2024 році внутрішнє споживання сталі становило 863 млн т. Виробництво – 1,005 млрд т. Тобто приблизно 200 млн т є «зайвими» – з урахуванням прогнозу MPI щодо подальшого зниження металоспоживання, на 1,5% у 2025 році.

Можливості підтримки вичерпані

Звісно, крім внутрішнього споживання є ще експорт. І 2024 року він злетів на 25,1%, до рекордних 117,06 млн т. Усе логічно: в умовах перевиробництва спрямовувати надлишки на зовнішні ринки. Але там напливу дешевої китайської метпродукції, м’яко кажучи, не дуже раді. І всіляко прагнуть донести це до офіційного Пекіна.

За даними Китайської асоціації виробників заліза і сталі (CISA), з початку 2024 року по лютий 2025 року щодо сталевого імпорту з КНР розпочато 29 великих торгових розслідувань. Для порівняння: у 2020-2023 роках було відкрито 15 розслідувань. Тобто показник подвоївся. Це означає, що експортні можливості металургів КНР сильно звужуються.

Уже в січні-лютому нинішнього року В’єтнам, Південна Корея, Колумбія, ЄС і Малайзія запровадили антидемпінгові мита на китайську метпродукцію сумарним обсягом поставок 5 млн т на рік. У рамках ще 19 розслідувань, які зараз проводяться в 14 країнах, під додаткові мита підпадає ще 9,44 млн т сталевого експорту з КНР, за даними S&P Global.

Таким чином у 2025 році закордонні продажі метпродукції в КНР мають усі шанси знизитися на 12%, до 102,6 млн т. Але хто сказав, що нових розслідувань не буде? Саме тому NDRC при оцінці надлишкових потужностей не бере до уваги експортний потенціал. За великим рахунком, його можливості вичерпані. Проте ухвалено рішення, здатні оздоровити ситуацію.

П’ять ключових урядових відомств Китаю в другій половині березня спільно видали новий регламент, спрямований на посилення управління експортом сталі та дотримання податкового законодавства. Тепер під час оформлення митної декларації обов’язково перевірятимуть податкову реєстрацію.

Документ також посилює держконтроль за закриттям компаній. Раніше швидка реєстрація і закриття використовувалися як лазівка. Загалом ці заходи мінімізують ухилення від сплати податків. Яке й давало змогу експортувати сталь за заниженими цінами. Ба більше, за шахрайську експортну діяльність передбачено суворе покарання, включно з кримінальною відповідальністю.

Якщо новий механізм доведе свою ефективність, офіційному Пекіну, ймовірно, вдасться зняти звинувачення в сталевому демпінгу на ринках третіх країн. І тим самим заново відкрити коридор експортних можливостей для сумлінних виробників і трейдерів.

Окремо варто сказати про фінансовий стан китайських меткомпаній, від нього залежать перспективи виробництва. За даними CISA, консолідований чистий прибуток членів асоціації у 2024 році впав на 50,3%, до $5,92 млрд. Начебто все логічно. За цей час вартість основних продуктів, г/к рулону й арматури, на китайському ринку впала з $555/т у січні до $481/т FOT у грудні та з $532/т до $449/т FOT відповідно. Звідки тут взятися зростанню прибутку.

Але якщо подивитися в середньостроковій ретроспективі, то внутрішні ціни на метпродукцію в Китаї стабільно падають з 2021 року. Тоді як фінансові результати меткомпаній нагадують «американські гірки».

Звідки такий стрибок за підсумками 2023 року? Усе дуже просто. За словами Уші Гейлі, професора Вічітського університету, китайські сталеливарники у фінансовій звітності вказують субсидії, одержувані від центральної та місцевої влади, як прибуток. Тому на субсидії припадає до 80% від декларованого фінрезультату.

У цьому контексті заслуговують на увагу підсумки роботи підприємств-членів CISA в січні-лютому 2025 року. За цей період чистий збиток у річному порівнянні зменшився в 9(!) разів, до $213 млн. При цьому внутрішні ціни на г/к рулон підвищилися з $464/т до $470/т FOT, на арматуру – впали з $449/т до $442/т FOT. Тобто ринкових передумов для такого стрімкого поліпшення фінпоказників немає. Це означає, що на початку року китайський сталеливарний сектор інтенсивно накачувався грошима з державної кишені.

Цілком робочий рецепт, от тільки… У проспектах емісії цільових облігацій уряди провінцій часто вказували, що ці випуски призначені для погашення їхньої заборгованості перед компаніями за минулі роки. Тобто щодо субсидування метзаводів раніше вже виникли величезні борги з боку влади. І тепер їх просто закривають за рахунок нових боргових зобов’язань. Ясно, що це не може тривати нескінченно.

Прогнози на 2025 рік

Подолати кризу в житловому будівництві нинішнього року Китаю не вдасться. За січень-лютий інвестиції в будівництво житла знизилися на 9,8%, до $111 млрд, за даними Національного бюро статистики (NBS). Обсяг проданих новобудов скоротився на 5,1%, до 107,46 млн м2.

Негативні тенденції з’явилися і в сегменті інфраструктури. Інвестиції в дорожнє будівництво за січень-лютий зменшилися на 7,2%, до $35,4 млрд. Це дуже поганий сигнал для виробників фасонного прокату й арматури.

Більш сприятливі прогнози щодо плоского прокату. Китайська асоціація виробників легкових автомобілів (СРСА) очікує у 2025 році зростання продажів нових авто на 4,4%, до 32,66 млн од. Але, як зазначалося, наявність надлишкових потужностей не дасть змоги металургам отримати вигоду від зростаючого попиту з боку автопрому. Хіба що пом’якшить негативний ефект.

Цікаво, що ще в 2016 році тодішній директор MPI Лі Сіньчуан заявляв, що галузь зіткнулася з серйозною проблемою надлишкових потужностей. «Найближчим часом буде складно нівелювати питання надлишку пропозиції на ринку», – наголошував він. Минуло 10 років. Але проблему так і не вирішено.

Три роки потому, у 2019 році, Державна телерадіокорпорація Китаю CGTN зазначала в сюжеті, що «запас міцності у сталевого стрижня Китаю ще є». Сьогодні, через 6 років, можна констатувати, що ця теза, як і раніше, актуальна. Запас міцності у китайської металургії все ще є, і чималий. Але він зменшується з кожним роком.