Інвестклімат в Україні очікувано погіршується у 2025 році

Український інвестиційний клімат ніколи не був надто позитивним щодо інвесторів. Війна лише погіршила ситуацію. Зараз в Україну інвестують тільки ті, хто вже працював у країні до війни, деякі іноземні компанії, які давно працюють в Україні, і ті, хто розраховує взяти участь у післявоєнному відновленні країни.

Якщо ж Україна захоче провести післявоєнне відновлення порівняно швидко і на новій технологічній базі, то буде потрібно дуже багато інвестицій, для цього доведеться вирішити масу проблем.

Загальна картина інвестицій в Україні

За даними НБУ, приплив прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україну за підсумками 2024 року скоротився на чверть ($1,2 млрд) порівняно з 2023-м і становив $3,3 млрд. Водночас структура інвестицій свідчить про майже повну відсутність нових інвесторів, оскільки 72% від ПІІ, або $2,4 млрд, – це реінвестування доходів уже наявними іноземними інвесторами.

У результаті обсяг накопичених ПІІ за минулий рік зменшився на 0,7% р./р. або на $0,38 млрд – до $54,6 млрд, що на 17% менше, ніж у довоєнному 2021-му.

Україна отримує набагато менше іноземних інвестицій, ніж її європейські сусіди. Наприклад, розрив із Польщею становить приблизно 6 разів, де накопичений обсяг ПІІ становить $335 млрд.

Тенденція погіршення інвестиційної ситуації продовжилася і на початку поточного року. За даними НБУ, за січень-лютий 2025 року приплив ПІІ в Україну становив лише $351 млн.

«Поки влада рапортує про «реформи», реальна економіка кричить про біду. За перші два місяці 2025 року приплив прямих іноземних інвестицій в Україну становив лише $351 млн. Це в 3,3 раза менше, ніж за той самий період 2024 року. І це не статистична похибка, а жирний мінус для економічної політики держави. Інвестори не бажають ризикувати в юрисдикції, де правила можуть змінитися за одну ніч, а політики ігнорують економічну логіку», – зазначив у коментарі GMK Center економічний експерт Данило Монін.

Приплив ПІІ в Україну продовжує скорочуватися внаслідок таких причин:

• скорочення реінвестування доходів іноземними інвесторами;
• скорочення ПІІ за торговими кредитами афілійованим компаніям;
• низькі показники активності іноземних інвесторів за інструментами участі в капіталі.

Аналогічна ситуація і з українським інвестиційним кліматом, на якому сильно позначається війна і поточна економічна кон’юнктура. Інвестиційний індекс Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА) 2024 року незначно зріс – до 2,49 бала з 5 можливих (2023 – 2,44). Дослідження відображає настрої бізнесу щодо поточного стану інвестклімату країни та прогноз на найближчі 6 місяців.

Результати опитування керівників компаній свідчать про відсутність істотного прогресу в поліпшенні інвестклімату в Україні минулого року. Кількість опитаних, які вважають інвестклімат несприятливим у 2024 році, знизилася до 79% з 84% у 2023-му. При цьому 49% респондентів вважають, що інвестклімат погіршився, а 39% – не побачили істотних змін. Тільки 12% опитаних вважають, що він покращився.

За великим рахунком, війна – лише поглиблюючий фактор для українського інвестклімату, який ніколи не був надто хорошим. За всю історію вимірювання (з 2008 року) індекс ЄБА жодного разу не досяг позитивної зони – вище 4 балів.

Інвестклімат у ГМК

Усю глибину і «привабливість» українського інвестклімату можна побачити на прикладі канадської компанії Black Iron, яка з 2010-го, тобто 15-й рік, намагається запустити в роботу Шиманівське родовище залізистих кварцитів у Кривому Розі. Зараз компанія перебуває на стадії отримання дозволів на видобуток, до того ж у попередні роки вона вела приблизно аналогічні підготовчі процеси – зустрічі та листування з українськими держорганами, включно з лобі на рівні посольства, оформлення в користування земельної ділянки Міноборони, переговори з інвесторами тощо. Але дозволів на початок діяльності немає досі.

Поганим сигналом для інвесторів стало те, що на початку березня Печерський суд передав в АРМА 49,5% Полтавського ГЗК, найбільшого активу залізорудної компанії Ferrexpo. У компанії вважають ці рішення абсолютно необґрунтованими і такими, що суперечать не лише українському, а і європейському законодавству.

«Ми нагадали українському уряду що між Україною і Британію та між Україною і Швейцарією діють угоди про заохочення та взаємний захист інвестицій. Після отримання повідомлення, згідно з процедурою, український уряд має три місяці, щоб врегулювати ситуацію і компенсувати завдану інвесторам шкоду. Мʼяч на боці українського уряду. Якщо ситуація не буде врегульована, єдиний вихід – звертатись у Стокгольмський чи Вашингтонській арбітраж, адже права інвесторів порушені», — прокоментував голова ради директорів Ferrexpo Лучіо Дженовезе.

При цьому постраждає міжнародний імідж України, оскільки більшість акцій компанії належить міжнародним інвесторам, таким як BlackRock, UBS, JP Morgan, HSBC та ін.

Водночас Держподатслужба донарахувала Південному ГЗК 3,7 млрд грн (основний платіж – 2,98 млрд грн і штрафи – 0,8 млрд грн) за нібито неправомірне застосування податкових пільг під час виплати дивідендів кіпрським акціонерам. Підприємство заперечує порушення податкових норм, заявляючи, що адміністративні суди не розглядали справу по суті, а скасували податкові повідомлення-рішення, посилаючись на мораторій на проведення податкових перевірок під час війни.

Нестабільність податкової політики та судової практики, а також їхнє зворотне застосування в часі створюють серйозні ризики для інвесторів і негативно впливають на розвиток українського бізнесу.

Титанічний провал

Наразі найяскравішою у сфері ГМК є історія приватизації державних титанових активів, що повною мірою показує стан інвестиційного клімату в Україні.

Історія приватизації Об’єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК) почалася ще у 2016 році. ОГХК, що володіє найбільшими в Європі родовищами титаноцирконієвих руд, розглядалася як один із найцінніших активів у держвласності.

З моменту початку процедури приватизації (найактивніша фаза спроб припала на 2020-2021 рр.) компанія неодноразово стикалася зі скасуванням або перенесенням аукціонів, викликаних недостатньою прозорістю, низьким рівнем довіри з боку потенційних інвесторів і підозрами в корупції. Зокрема, аукціон у грудні 2021 року було скасовано через недопуск до торгів усіх потенційних учасників, крім однієї маловідомої компанії, що спричинило публічний скандал.

Надалі в компанії постійно змінювалися керівники, а попередніх звинувачували в корупції. Приватизація ОГХК завершилася в жовтні 2024 року продажем єдиному учаснику за 4 млрд грн. Це значно нижче, ніж держава хотіла отримати за свій актив до війни.

Ще один «титановий» приклад – Запорізький титаномагнієвий комбінат (ЗТМК) – єдиний в Україні та Європі виробник губчастого титану. ЗТМК є об’єктом тривалих судових розглядів, оскільки держава спробувала повернути його у власність через нібито «невиконання інвестором своїх зобов’язань», що продовжує оскаржуватися в судах.

За весь той час, коли ОГХК і ЗТМК перебували відповідно у стані приватизації та повернення у власність держави, вони продовжували свою діяльність, але їхній розвиток фактично було зупинено. В умовах корупційних скандалів і судових розглядів ці підприємства втрачали інвестиційну привабливість, що своєю чергою вдарило по інвестиційному іміджу України.

Інвестиційні перспективи

Очевидно, що до моменту закінчення повномасштабних бойових дій і підписання якоїсь мирної угоди інвестиційна ситуація в Україні перебуватиме в негативній зоні. Базовий сценарій МВФ передбачає, що війна зійде нанівець в останні місяці 2025 року. Тому, ймовірно, поточного року істотних поліпшень в українському інвесткліматі не буде. Згідно з результатами опитування ЄБА, 49% респондентів очікують на подальше погіршення інвестклімату в Україні, 33% – не очікують змін, а лише 18% – сподіваються на поліпшення.

«Інвестори поки що не бачать, коли саме відбудеться припинення атак з боку агресора і фактичне закінчення війни. Ця невизначеність формує високі очікування з боку інвесторів щодо прибутковості, на яку вони будуть згодні під час інвестицій у проєкти в Україні. Своєю чергою, в України зараз немає настільки привабливих об’єктів для вкладення коштів, щоб була на ці об’єкти черга з іноземних інвесторів», – пояснив у коментарі GMK Center Дмитро Чурін, директор аналітичного департаменту інвесткомпанії Eavex Capital.

Серед чинників, що негативно впливають на інвестклімат, опитані ЄБА компанії вказують: російську військову агресію, корупцію, слабку судову систему, тіньову економіку та атаки на українську енергосистему. До цього можна додати і «свіжі» чинники – зростання цін на газ для промислових споживачів через атаки на видобувні потужності, ймовірне скасування пільгового режиму українського експорту до ЄС тощо. Усе це вкупі не дає змоги прогнозувати в поточному році поліпшення інвестклімату.

На жаль, усі уряди України не дають іноземним та вітчизняним інвесторам жодних фактичних сигналів про зміну ситуації та підходу до інвесторів і власників активів. Постійні зміни «правил гри», зміни податків, непрозорі суди, тиск на власників, затягування видачі дозволів та інші фактори негативно впливають на інвестиційну привабливість України.

Водночас без активного залучення ПІІ неможлива повоєнна відбудова країни, а для цього потрібно розв’язувати вищевказані накопичені проблеми, що досі заважали інвесторам, і мати тверді гарантії безпеки.