Як змінився російський експорт сталі в умовах санкцій

Західні санкції не змогли повною мірою вплинути на експорт ресурсів з РФ. Росія організувала за допомогою інших країн масштабні схеми з обходу торгових обмежень. На цьому тлі російська влада любить говорити, що західні санкції не працюють, але цифри показують, що російська металургія значною мірою відчула негативний ефект від західного тиску. Після 2022 року кон’юнктура глобального ринку сталі була слабкою, а в умовах санкцій виробництво й експорт металопродукції у РФ почали різко скорочуватися.

Загальний стан ринку

За даними Worldsteel, виплавка сталі в Росії за минулий рік знизилася на 7% р./р. – до 70,7 млн т. Найбільші металургійні компанії знизили виплавку на 8-14%. Падіння показників стало стійким трендом, оскільки за весь минулий рік металургія РФ не показала позитивної динаміки в річному вираженні в жоден з місяців.

Можна говорити про те, що економічна ситуація через санкції «наздогнала» російську металургію вдруге: торік і в 2022-му, коли виплавка сталі скоротилася на 7,2% р./р. – до 71,5 млн т. За підсумками 2023 року було зростання показника на 5,6% р./р. за рахунок переспрямування експорту металопродукції.

За даними різних російських джерел, основні виробничі показники минулого року прогнозовано пішли в «мінус»:

• металопрокат – на 7,2% р./р., до 59,9 млн т;
• трубна продукція – на 6,3% р./р., до 12,8 млн т;
• чавун – на 5,5% р./р., до 51,2 млн т.

Негативний тренд продовжився і 2025 року. За даними Worldsteel, виплавка сталі в Росії за січень-березень скоротилася на 3,8% р./р. – до 17,7 млн т. За даними російських джерел, інші показники галузі в І кварталі також показали спад:

• залізна руда – на 6,6% р./р., до 26,9 млн т;
• чавун – на 4,5% р./р., до 12,9 млн т;
• металопрокат – на 3% р./р., до 14,8 млн т.

При цьому виробництво сталевих труб зросло до 2,8 млн т, що на 2,7% перевищує показники того самого періоду 2024 року.

Ключова проблема при вивченні російського сталевого ринку і, зокрема, експорту – закритість митної статистики. Тому кількісні оцінки базуються на різних аналітичних дослідженнях і оцінках, а також на експортній статистиці торговельних партерів РФ. При цьому дані в різних джерелах можуть певною мірою не збігатися між собою.

Якщо підсумувати причини падіння обсягів виробництва, то перелік основних проблем російської металургії матиме приблизно такий вигляд:

1. Втрата частини зовнішніх високомаржинальних ринків і вимушений демпінг під час експорту.Санкції західних країн істотно обмежили експорт російської металургійної продукції. Це призвело до переорієнтації на внутрішній ринок і ринки «дружніх» країн. При цьому для розширення присутності застосовувалася практика надання цінових дисконтів у розмірі 15-30%.
2. Висока ключова ставка Центробанку (21%). Це вкрай негативно впливає на динаміку банківського кредитування та інвестування і, як наслідок, стримує попит на металопродукцію.
3. Зниження попиту на сталь у ПЕК і будівельному секторі, а також перенесення низки інфраструктурних проєктів на пізніші терміни. Найбільше чутливе скорочення споживання зафіксовано в будівництві (понад 60% попиту на металопродукцію), зокрема, через припинення програми пільгової іпотеки з 01.07.2024 р. Єдиним драйвером залишаються об’єкти транспортної інфраструктури.
4. Висока інфляція. Вона зачіпає виробничі витрати на всіх етапах створення продукції, включно зі зростанням витрат на енергоносії, оплату праці тощо.
5. Логістичні труднощі. Викликана санкціями зміна логістичних ланцюжків призвела до збільшення транспортних витрат і часу доставки.
6. Зростання транзакційних ризиків і витрат. Блокування імпортних платежів призводить до сповільнення розрахунків з контрагентами та збільшення розміру комісійних витрат.

Загальна картина експорту сталі

Після початку повномасштабного вторгнення в Україну ЄС і США запровадили безліч різних санкцій і обмежень проти сталевої галузі РФ і обмежили доступ російської продукції на свої ринки. Останні два роки обсяг російського сталевого експорту очікувано знижувався.

За даними Metaltorg, обсяг експорту сталевих напівфабрикатів у 2023 році сягнув 13,8 млн т, що на 16,6% менше, ніж у попередньому році. Сляби зберегли провідну позицію в цьому сегменті з часткою понад 63%. Експорт готового прокату в 2023 році становив 8,9 млн т (-16,9%). Основне падіння припало на плоский прокат, поставки якого зменшилися на 23,9%.

Згідно з інформацією Мінпромторгу РФ, традиційно на експорт йшло приблизно 40-45% усього обсягу виробленої сталі. Однак у 2023 році цей показник знизився до 30-35% через збільшення внутрішнього попиту і скорочення імпорту окремих видів металопродукції. У поточному році очікується подальше зниження частки експорту.

Повної експортної статистики по ринку сталі РФ за 2024 рік у відкритих джерелах немає, але розрізнені аналітичні оцінки чітко вказують на істотний спад. За даними Metals & Mining Intelligence, сталевий експорт з РФ за дев’ять місяців 2024 року впав на 22% р./р. – до 14,1 млн т.

За оцінками асоціації «Руслом», за підсумками 2024 року російський експорт сталі знизився на 19,5% р./р. – до 20,2 млн. Порівняно з 2021 роком падіння становило 39,4% або 13,1 млн т. Експорт чавуну з Росії минулого року скоротився на 19,4% р./р. – до 2,9 млн т, а труб великого діаметра – більш ніж учетверо, з 436 тис. т до менш ніж 100 тис. т.

Поставки в Китай та Індію

У перший рік введення масштабних санкцій РФ частково переорієнтувала в Китай сталеві поставки після втрати західних ринків. Наприклад, російські поставки сталевих напівфабрикатів до Китаю у 2022 році зросли в 3 рази – до 2,3 млн т.

Однак надалі значення китайського ринку для російських металургів почало різко скорочуватися. Так, у 2023 році поставки напівфабрикатів і чавуну скоротилися майже на 60% р./р. – до 921 тис. т і 157 тис. т відповідно.

За підсумками 2024 року ситуація ще більше погіршилася. Поставки чорних металів з РФ до Китаю скоротилися вдвічі – до 0,69 млн т (-49%), або $754 млн (-21%). Питома вага РФ на китайському ринку в цьому сегменті знизилася майже вдвічі – до 3% (-2,5 п.п.).

Ба більше, російський сталевий експорт у 2024 році стримувався напливом на багато регіональних ринків дешевої китайської металопродукції, експорт якої сягнув локального максимуму в 111 млн т. Посилення китайського експорту чинить тиск на ціни, а з урахуванням високих транзакційних витрат і логістичних труднощів знижує маржинальність російського експорту металопродукції. Цей самий фактор істотно обмежуватиме експорт сталі з РФ і в 2025 році.

Водночас поставки залізної руди на китайський ринок залишаються доволі значними без істотних коливань – у 2021-2023 рр. вони були в діапазоні 8,5-9,7 млн т.

Одночасно можна було б очікувати, що російські металурги спробують освоїти й інший великий азійський ринок – Індію, яка не підтримала західні санкції й активно закуповувала нафту з РФ. Хоча поставки чавуну і напівфабрикатів з РФ до Індії у 2023 році порівняно з 2022-м зросли в 5,3 і 2,3 раза, але їхній загальний розмір – 318 тис. т і 127 тис. т – не має ключового значення для РФ. Дорога логістика, дисконти під час експорту і факт того, що індійська металургія цілком самодостатня, – не зможуть зробити сталевий експорт до Індії для Росії сильно значущим.

Експорт до Туреччини та країн MENA

Ще одним ринком, куди частково переорієнтувалися поставки російської металопродукції, стала Туреччина. Коротке логістичне плече і ціновий демпінг дали змогу РФ наростити експорт напівфабрикатів і чавуну до Туреччини у 2022 році у 2,1 і 1,7 раза – до 3,4 млн т і 936 тис. т відповідно.

Однак у 2024-му через посилення конкуренції з китайською сталлю й ускладнення розрахунків поставки російських напівфабрикатів до Туреччини впали на 20% – до 2,4 млн т, гарячекатаного прокату на 6% – до 581 тис. т. Експорт російського чавуну до Туреччини за підсумками минулого року (936 тис. т) практично не змінився.

Країни MENA (Близький Схід і Північна Африка) в умовах санкційного тиску і перенаправлення експорту не змогли стати для РФ значущими споживачами сталі. Росія змогла збільшити лише поставки сталевих напівфабрикатів, які у 2022 році зросли одразу в 3 рази – до 694 тис. т, проте за підсумками 2023-го експорт скоротився на 19% р./р. – до 562 тис. т. Водночас у 2022-2023 рр. порівняно з 2021-м обсяги експорту гарячекатаного прокату та залізної руди знизилися, тоді як поставки чавуну й так були вкрай незначними.

Серед країн MENA найбільшими споживачами сталевої продукції за підсумками 2023-го були:

• чавун – ОАЕ (48 тис. т) і Саудівська Аравія (20 тис. т);
• сталеві напівфабрикати – Єгипет (198 тис. т);
• гарячекатаний прокат – Єгипет (163 тис. т);
• залізна руда – ОАЕ (44 тис. т).

Євросоюз не відмовляється від російської сталі

До повномасштабної агресії проти України Євросоюз був ключовим ринком для російської продукції ГМК. Водночас ЄС одним із перших запровадив обмеження для імпорту сталевого прокату з Росії, а також арматури, зварних і безшовних труб. Однак поставки російських напівфабрикатів і чавуну в ЄС продовжилися, хоча для них діє режим квот.

За підсумками минулого року експорт російського чавуну в ЄС знизився на 27% – до 1,03 млн т, а поставки слябів зросли на 4,3% – до 3,15 млн т. Минулого року квота на російський чавун (1,14 млн т) була повністю використана до вересня. У 2025-му вона становить 700 тис. т.

За підсумками січня-лютого 2025 року Євросоюз різко наростив імпорт російської металургійної сировини. Основний обсяг припадає на чавун, імпорт якого за два місяці становив 678,4 тис. т (+8,7 раза р./р.). Річна квота на чавун уже близька до вичерпання. Найбільшими споживачами чавуну з РФ є Італія – 506,2 тис. т, Латвія – 87,2 тис. т і Бельгія – 31,1 тис. т.

Значні обсяги імпорту припадають і на напівфабрикати – 551,4 тис. т (+16,2% р./р.). Основні обсяги цього імпорту в січні-лютому спрямовані до Бельгії – 246,9 тис. т (+74,4% р./р.), Італії – 152,69 тис. т (+18% р./р.), і Данії – 81,1 тис. т (-14,8% р./р.).

Окрема ситуація зі ще одним ініціатором санкцій – США. До 2022-го Росія поставляла на американський ринок переважно чавун і напівфабрикати – 2,1 млн т і 1,2 млн т за підсумками 2021 року відповідно. З урахуванням санкцій і високих транспортних витрат нинішнє значення поставок продукції ГМК з Росії на ринок США мінімальне. Імпорт чорних металів із Росії до США із січня до листопада 2024 року скоротився порівняно з аналогічним періодом 2023 року в 16 разів – до $12,6 млн, алюмінію – у 19 разів, до $2,3 млн. Постачання металевих руд за той самий період становило лише $872 тис.

Експортні висновки

Динаміка російського експорту сталі на найбільші регіональні ринки є різноспрямованою. Переорієнтація експорту на нові ринки в країнах Азії, Близького Сходу та Африки не компенсувала втрати в обсягах і маржинальності. Тим більше, що через подовження експортних маршрутів зросли логістичні витрати, а залучення покупців у 2022-2023 рр. супроводжувалося знижками в розмірі 15-30%. За російськими оцінками за підсумками 2022 року санкції вплинули на експорт 3,9 млн т готової сталевої продукції, 700 тис. т напівфабрикатів і 200 тис. т труб.

Крім того, якщо у 2022-2023 рр. переорієнтація на азіатські та близькосхідні ринки вкупі з ціновими дисконтами давала певні результати, то у 2024-му різко загострилася конкуренція з дешевою китайською сталлю.

Утім, незважаючи на санкційні обмеження, обсяги російського експорту сталі залишаються значними, здебільшого через попит у країнах, які їх не запроваджували, та відсутність повної заборони на імпорт російських напівфабрикатів до ЄС. Додатковим підтримуючим фактором для експорту був демпінг на сталеву продукцію, що робило її більш привабливою для покупців.

З іншого боку, через тривале зниження попиту і цін на металопродукцію у світі, внутрішній ринок РФ стає навіть більш маржинальним для металургів, особливо з урахуванням поточного зміцнення рубля. Наразі внутрішні ціни на сталь у Росії перевищують світові приблизно на 15% порівняно із середнім значенням у 4%.

Металургійні очікування

Найімовірніше, що негативна тенденція спаду виробництва сталі триватиме й у 2025 році. За перші три місяці 2025 року споживання сталі в Росії знизилося на 13% р./р. Внутрішній ринок РФ зараз не демонструє потенціалу зростання в найближчій перспективі.

Найоптимістичніший сценарій – виплавка сталі в Росії на рівні 2024-го, а в гіршому – продовження падіння. Асоціація «Російська сталь» прогнозує на 2025 рік спад видимого споживання сталі ще на 6% р./р (2024 – 5,6% р./р) і зниження експорту на 2,5% р./р.

Своєю чергою Мінекономрозвитку РФ заклало в базовий сценарій зростання металургійного виробництва у 2025 році на 1,3% р./р., а видобутку металевих руд – на 2,3% р./р. Однак це дуже відносні прогнози, оскільки за підсумками 2024-го міністерство очікувало зростання в металургії на 0,4% р./р., тоді як у дійсності все було набагато гірше (-7% р./р.).

Стан галузі багато в чому визначатиметься траєкторією ключової ставки ЦБ РФ. Очікується, що ставка залишатиметься на високому рівні протягом усього періоду, і навіть на початку циклу зниження ситуація в металургії може несуттєво поліпшуватися з лагом у квартал і більше.

Утім, ситуація в російській металургії багато в чому залежить від геополітики – а саме від швидкості та характеру домовленостей з Україною, ЄС і окремо між РФ і США. У будь-якому разі повернення російського металопрокату на європейські ринки в найближчій перспективі виглядає малоймовірним.