Голова правління Полтавського ГЗК знаходиться під вартою. Що відбувається із інвестиційним кліматом у видобувній галузі?

Український уряд проводить політику, яка далека від створення сприятливого інвестиційного клімату в умовах війни, хоча варто було б очікувати протилежного. Правоохоронні органи активно займаються пошуком порушень у видобувній галузі. Водночас ставлення держави до самої галузі надрокористування далеке від ідеального. Згідно з опитуванням, проведеним Європейською Бізнес Асоціацією, лише 11% респондентів назвали регуляторне середовище у сфері надрокористування сприятливим.

Рудна справа

Справа, за якою Національна поліція України спільно із Офісом генерального прокурора у вересні 2023 року вручила підозру голові правління Полтавського гірничо-збагачувального комбінату (група Ferrexpo) у нібито незаконному видобутку корисних копалин та зловживаннях, є показовим прикладом того, як правоохоронні органи шкодять інвестиційному клімату України.

Обвинувачення для керівника підприємства, яким за даними вебсайту Полтавського ГЗК є Віктор Лотоус, полягає в тому, що, маючи ліцензію на видобуток залізної руди, підприємство нібито незаконно видобувало та реалізовувало інші корисні копалини. Правоохоронці вважають, що на Полтавському ГЗК видобувають щебінь трьох фракцій, до якого вони прирівняли нефракційний відсів, розкривні породи та пусту породу. За даними прокуратури та поліції, у 2015-2021 роках Полтавський ГЗК нібито незаконно видобув понад 20 мільйонів кубометрів корисних копалин. Сума збитків від такого видобутку, за підрахунками правоохоронців, колосальна – 157 мільярдів гривень. Для порівняння, загальна виручка Полтавського ГЗК від реалізації залізорудних окатків минулого року склала 22,5 млрд грн.

Наразі за цією справою триває досудове розслідування. На його час, згідно з ухвалою Печерського районного суду від 27 вересня 2023 року, керівнику ПГЗК обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі майже 1 мільярд гривень. Така сума застави є однією з найбільших в історії України.

Позиція захисту

В офіційній позиції підприємства, яка була надіслана на адресу GMK Center, зазначено, що підприємство здійснювало видобуток залізної руди, її переробку та збагачення згідно умов отримання спеціального дозволу на підставі проєктної документації, погодженої з державними органами.

«Полтавський ГЗК не видобував жодних інших корисних копалин, не зазначених у спеціальному дозволі на користування надрами, а гірничий процес на підприємстві здійснюється відповідно до затвердженого проєкту розробки родовища», – йдеться в відповіді підприємства.

За словами представників прес-служби, у результаті переробки залізної руди під час процесу сухої магнітної сепарації, необхідної стадії виробництва залізорудних окатків, утворюється нефракційний відсів, який не є корисною копалиною, згідно з висновками експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз». Більше того, на їхню думку, процес його отримання не може бути класифікований як видобування корисних копалин, а його реалізація не заборонена.

У позиції підкреслено, що кодекс про надра зобов’язує надрокористувачів раціонально використовувати надра, що компанія і зробила. З продажу нефракційного відсіву компанія сплачувала рентну плату, ПДВ, податок на прибуток, тобто всі обов’язкові платежі, які виникали. Мовляв, Національна поліція України помилково вважає, що компанія повинна була отримати окремий спеціальний дозвіл на видобуток розкривних та пустих порід, і що їх видобуток та реалізація завдали державі збитків на суму понад 157 млрд грн. Полтавський ГЗК взагалі не продавав скельний розкрив, а зберігав його відповідно до проєкту.

«Важливо зазначити, що відходи сухої магнітної сепарації, які утворюються в результаті дроблення та збагачення залізистих кварцитів, не входять до Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №827 від 12 грудня 1994 року», – пояснили в Ferrexpo.

На підприємстві зазначають, що протягом багатьох років реалізація нефракційного відсіву підлягала перевірці з боку Державної служби геології та надр України. Після того, як у вересні 2021 року Служба роз’яснила, що відходи сухої магнітної сепарації, отримані в результаті дроблення і збагачення залізистих кварцитів, вважаються мінеральною сировиною, голова правління Полтавського ГЗК наказав зупинити продаж нефракційного відсіву.

«На підставі наявної ліцензії на видобуток корисних копалин Полтавський ГЗК дотримується всіх вимог законодавства», – підкреслюють у звіті компанії за перше півріччя 2023 року на Лондонській фондовій біржі.

Крім того, дивує розмір застави. Згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України, максимальний розмір застави становить 300 прожиткових мінімумів працездатних осіб або 805,2 тис. грн, згідно з бюджетом на 2023 рік. Однак, коли слідчий суддя або суд визначить, що встановлений розмір застави не може гарантувати виконання обов’язків особою, яка обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, розмір застави може перевищувати цю межу. Важливо зазначити, що перевищення максимального розміру застави допускається лише у виняткових випадках.

Експертний висновок

На різних етапах переробки залізної руди утворюються різні продукти збагачення. Збагачення залізної руди використовується для відділення залізовмісних мінералів від порожньої породи.

Наприклад, на етапі сухої магнітної сепарації (СМС), першому етапі збагачення руди, вихідна порода розділяється на два продукти: магнітний і немагнітний, або відходи СМС. На останньому етапі збагачення залізної руди виготовляють концентрат, у процесі чого утворюються відходи збагачення (хвости). Іншими словами, відходи ЗРС і відходи збагачення (хвости) є побічними продуктами переробки залізної руди. Як показує практика, від вихідної залізної руди утворюється 10% відходів СМС.

«Магнетитові кварцити після дроблення і подрібнення збагачуються за технологією магнітної флотації з використанням барабанних магнітних сепараторів зі слабким магнітним полем і флотаційних машин. Особливістю технології збагачення руд Полтавського ГЗК є послідовне концентрування залізовмісних корисних компонентів (мінералів або хімічних елементів) у товарний продукт шляхом поетапного відділення пустої породи від залізної руди, яка відправляється у відвали – «хвости». Тому хвости відвалів складаються переважно з порожньої породи, а корисні компоненти містяться в них у такій кількості або формі, що не можуть бути вилучені в концентрат за прийнятою технологією. У цьому випадку хвости є побічним, але не вторинним продуктом. Товарна залізовмісна продукція – концентрат – отримується вже в кінці технологічного ланцюжка», – розповідає Тетяна Олійник, докторка технічних наук, експертка Державної комісії України по запасам корисних копалин (ДКЗ).

Експертка Олійник додає, що реалізація сухих хвостів як кондиційного будівельного матеріалу підвищує повноту використання видобутої залізної руди та сприяє зменшенню площ, зайнятих відвалами та хвостосховищами.

«Однак хвости сухої магнітної сепарації Полтавського ГЗК не можуть бути класифіковані як кондиційний будівельний матеріал, оскільки їх хімічний склад не відповідає вимогам будівельної галузі – для щебеню вміст сірки перевищує граничні значення в 10 разів, при граничному значенні 0,3%, а в немагнітному продукті він досягає 1%, що в 2 рази перевищує граничну норму 0,5%, для щебеню – вміст заліза в немагнітному продукті в 1,3-1,5 рази перевищує норму»,  – розповідає Тетяна Олійник.

За словами Тетяни Олійник, немагнітна фракція ЗРС – це вже не природне скупчення мінералів, а продукт переробки залізної руди. Вона класифікується як пуста порода, оскільки містить корисні мінерали, які не можуть бути вилучені в товарний продукт за допомогою існуючої технології збагачення на Полтавському ГЗК і є економічно невигідними.

«Корисними копалинами вважаються мінеральні утворення, які завдяки своєму хімічному складу та фізичним властивостям можуть бути ефективно використані у матеріальному виробництві. Тож мінеральне утворення можна вважати корисною копалиною лише в тому випадку, якщо воно може бути ефективно використане. Побічні продукти збагачення залізних кварцитів можуть вважатися корисними копалинами лише в тому випадку, якщо вони відповідають вимогам відповідних нормативних документів (ДСТУ), а економічні розрахунки доводять ефективність їхнього використання», – додає В’ячеслав Стеценко, кандидат геологічних наук, доцент.

Кодекс про надра визначає, що продукти первинної переробки (збагачення) видобутих корисних копалин не належать до мінеральної сировини. А корисна копалина – це частина мінеральної сировини, яка відповідає якісним показникам (кондиціям у трактуванні ДКЗ або технічним умовам, встановленим державними стандартами). У зв’язку з цим виникає два логічних запитання. Продукти первинної переробки – це відходи чи товар?

«Згідно з чинним законодавством, відходи – це залишкові продукти збагачення, які не можуть бути використані в даному виді виробництва, але можуть бути використані як сировина для інших галузей. Іншими словами, нефракційне грохочення повністю відповідає цьому визначенню. У Директивах ЄС, які Україна зобов’язалася імплементувати перед вступом до ЄС, визначення відходів ще більш конкретне: це будь-яка речовина чи матеріальний об’єкт, яким власник розпоряджається як своїм майном і зобов’язується розпоряджатися відповідно до чинного законодавства», – підкреслює Тетяна Олійник.

За її словами, судячи з самого терміну «розпоряджатися як майном», відходи є товаром. Цивільний кодекс України надає таке право розпоряджатися відходами на вибір власника (у нашому випадку надрокористувача) – захоронити, продати, переробити або передати іншому власнику. Головне, щоб цей процес не порушував екологічних норм і не завдавав шкоди навколишньому середовищу.

«Розробка родовища здійснюється на підставі проєкту, який надрокористувач зобов’язаний розробити, пройти експертизу та затвердити в державних органах. Проєктом передбачаються всі види відходів, що утворюються при переробці мінеральної сировини, в тому числі із застосуванням технології СМС. Він також передбачає подальше поводження з ними. Правовий порядок в Україні зобов’язує органи влади діяти виключно в межах та у спосіб, передбачений законом. А видобувна компанія зобов’язана вживати всіх заходів для забезпечення екологічної безпеки та зменшення негативного впливу на навколишнє середовище і, як наслідок, здоров’я населення. Державна оцінка впливу на довкілля (ОВД), а потім висновок з оцінки впливу на довкілля (ОВД) зобов’язують видобувну компанію зменшити кількість відходів і, як наслідок, зменшити кількість гірничих відходів, що розміщуються в навколишньому середовищі», – пояснює В’ячеслав Стеценко.

За користування надрами видобувна компанія, яка має ліцензію на видобуток залізистих кварцитів, сплачує рентну плату до державного бюджету. Купуючи у держави спеціальний дозвіл на користування надрами, компанія отримує право розпоряджатися природними ресурсами в межах ліцензійної ділянки. Якщо орган ліцензування не включив до спеціального дозволу жодних обмежень щодо використання відходів, які утворюються в результаті переробки мінеральної сировини, як це було, наприклад, для криворізьких підприємств зі складування окислених руд, які є сировинною базою Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, то він може розпоряджатися побічними продуктами видобутку залізистих кварцитів.

«Судячи з цього, компанія може утилізувати побічні продукти видобутку залізної руди в рамках правового поля і повинна виконувати свої зобов’язання щодо зменшення накопичення відходів гірничодобувної промисловості», – підкреслює В’ячеслав Стеценко.

На думку Тетяни Олійник, Україні необхідно імплементувати рекомендації відповідних директив ЄС щодо поводження з промисловими відходами як перший крок у створенні системи переробки, утилізації та захоронення відходів, що утворюються, з метою використання їх як вторинних ресурсів. Іншими словами, на державному рівні необхідно чітко відокремити питання надрокористування первинних мінеральних ресурсів, що видобуваються з надр, від екологічних питань вторинних ресурсів (відходів, відсівів, шламів, відвалів розкривних порід тощо).

Сума збитків

За інформацією прес-служби Полтавського ГЗК, враховуючи, що збитки держави можуть бути у вигляді несплачених податкових платежів, логіка слідчих Національної поліції полягає в тому, що підприємство повинно було реалізувати всі відходи виробництва за ефективною ціною понад 29 000 грн за тонну. За даними Міністерства економіки України, фактична ціна реалізації залізної руди, основної продукції Полтавського ГЗК, за перший квартал 2023 року становить 4600 гривень за тонну. Це означає, що експерти помилково оцінили відходи приблизно в шість разів дорожче за саму залізну руду. Це нонсенс: як відходи можуть коштувати набагато більше, ніж залізна руда?

Як бачимо, слідчі правоохоронних органів припустилися суттєвих помилок у своїх розрахунках під час ведення цієї судової справи. Можливо, вони переглянуть свої підходи та цифри при менш упередженому ставленні до неї.

Інші справи проти підприємства

Справа Національної поліції – лише один епізод масштабної кампанії проти Полтавського ГЗК та інших підприємств Групи Ferrexpo, до якої залучені центральні органи виконавчої влади, а також судові та правоохоронні органи.

Наприклад, у червні 2023 року Державне бюро розслідувань (ДБР) також звинуватило керівництво Полтавського ГЗК у незаконній реалізації відходів виробництва. Слідчі ДБР стверджували, що нефракційний відсів є корисними копалинами, а Полтавський ГЗК не має дозволу Державної служби геології та надр України для її видобутку та збуту. Звинувачення ДБР стосуються господарських операцій за три неповних роки – з 1 січня 2019 року по 30 вересня 2021 року (на загальну суму 80,8 млн грн). Водночас слідчі Національної поліції ведуть справу щодо господарських операцій компанії за період з 2015 по 2021 роки, нарахувавши збитки державі на суму 157 мільярдів гривень – майже у 2000 разів більше, ніж загальна сума проданих позафракційних відсівів у справі ДБР.

А на початку 2023 року компанію звинуватили в недоплаті рентних платежів за користування надрами на суму понад 2,2 млрд грн. Справа вже майже рік перебуває на стадії досудового розслідування і не принесла жодних результатів.

Привабливі надра

Підсумовуючи, навіть під час активної фази бойових дій видобувні компанії продовжують інвестувати в бізнес. Згідно з опитуванням Європейської Бізнес Асоціації, 74% надрокористувачів продовжують інвестувати в бізнес під час війни. Лише 8% опитаних компаній припинили фінансування розвитку. Компанія Ferrexpo інвестувала у свої активи $58 мільйонів у січні-червні цього року, тоді як інвестиції більшості надрокористувачів (61%) не перевищують $5 мільйонів.

Водночас 82% респондентів вважають сектор надрокористування інвестиційно привабливим, а ресурсний потенціал України оцінюють на 7,85 бала за 10-бальною шкалою.

Бізнес вважає, що якісне регуляторне середовище, захист прав власності та іноземні інвестиції могли б стимулювати розвиток сектору надрокористування. Іншими словами, покращення ставлення держави до галузі та зменшення рівня контролю пішло б на користь як країні, так і бізнесу.

Влітку Офіс Президента планував розробити концепцію концентрації функцій контролю за бізнесом в одному державному органі, а не в багатьох, як зараз. Однак така концепція досі не була офіційно представлена, а це означає, що бізнес, як і раніше, буде змушений терпіти численні перевірки різних «контролерів», які фактично не дають йому розвиватися.

Наразі голова правління компанії затриманий і очікує на апеляцію. Чи прийме держава відповідні зміни? Це покаже час.