Чи вистачить на внутрішньому ринку газу для української промисловості

Через ракетні обстріли газодобувної інфраструктури на початку 2025 року Україна мала значні складнощі при завершенні опалювального сезону 2024/2025. Ці події впливатимуть і на підготовку до наступного сезону. Через втрату 40% внутрішнього видобутку Україні потрібно імпортувати мінімум 5 млрд куб. м газу, але перш за все – необхідно знайти кошти на ці обсяги.

Крім того, через те, що вся Європа буде влітку заповнювати свої газосховища блакитним паливом, ціни будуть суттєво вищі минулорічних. GMK Center спробував розібратися, що зараз відбувається на українському газовому ринку і чи буде достатньо газу для промислових споживачів.

Поточна ситуація з газом

Станом на початок червня заповненість ПСГ (підземних сховищ газу) становила 22%, або 6,8 млрд куб. м (разом із буферним газом). Таким чином, обсяг активного газу, доступного до використання, зараз складає трохи більше 2,0 млрд куб. м.

Щоб мати достатній запасу газ перед опалювальним сезоном, необхідно імпортувати за різними оцінками мінімум 4,0-5,5 млрд куб. м. Вже законтрактовано 2,9 млрд куб. м імпортного газу.

За даними ExPro, у квітні поточного року в українські ПСГ закачали 258 млн куб. м, у травні – близько 1,1 млрд куб. м. З травневого обсягу 45%, або близько 500 млн куб. м склав імпорт, решта 55%  – газ українськоговидобутку. Від початку закачування (17 квітня) до ПСГ було закачано 1,4 млрд куб. м газу.

Оцінки потреби фінансування закупівель імпортного газу теж варіюються у широкому діапазоні $1,8-3,0 млрд. Зі свого боку НБУ прогнозує, що вартість імпорту газу поточного року складе до $2,9 млрд, що частково профінансують міжнародні партнери.

Цінова ситуація на внутрішньому ринку характеризується зростанням цін. За даними ExPro, ціни на газ на українському ринку 26 травня досягли 23 тис. грн/тис. куб. м (з ПДВ) – найвищого рівня з лютого 2023-го. Спотові ціни на газ на внутрішньому ринку вже не один раз перевищували європейські.

«У травні український ринок продемонстрував різке зростання вартості газу, що чітко контрастує зі стабільною динамікою квітня. Якщо впродовж другого місяця весни ф’ючерсні ціни на травневий ресурс зростали дуже помірно – з 15,5 до 15,9 тис. грн за 1000 куб. м без ПДВ, тобто менш як на 3%, то вже у травні котирування на червень підскочили майже на 30% – до понад 20 тис. грн», – розповів у коментарі GMK Center Артем Петренко, виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України (АГКУ).

За його словами, різке зростання цін пояснюється тим, що трейдери та промислові споживачі активізували закупівлі, щоб запастися ресурсом. Це створило ланцюгову реакцію на ринку. Крім того, ринок очікує суттєвого дефіциту на тлі зростаючого попиту, а також збільшення споживання через сезонні особливості. Також на внутрішні ціни вплинула поведінка європейських хабів: у травні котирування на газовому хабі TTF у Нідерландах зростали, і це відповідно тиснуло на українські індикативи через імпортний паритет.

Втім, травневі дані показують ще прийнятну картину, оскільки фактично враховують вартість газу за квітень. За даними Міністерства економіки, фактична ціна реалізації газу в Україні у травні 2025 року впала на 3,9% до 15,5 тис. грн за тис. куб. м без ПДВ. Таким чином, зростання ринкової ціни у травні безумовно відобразиться вже за даними Мінекономіки у червні.

Чи вистачить газу у Європі?

Також актуальним є питання, чи буде у Європі достатньо газу, оскільки саме з ЄС Україна імпортує ресурс. За даними GIE, станом на 5 червня європейські газосховища були заповнені більш ніж на 50% (53,7 млрд куб. м) порівняно із більше 70% на ту ж дату у 2024-му. Тобто після складної зими ЄС суттєво відстає у заповненні ПСГ, проте для них час ще є і потужності газової інфраструктури дозволяють до зими вийти на прийнятні показники (зараз потужності регазифікації зрідженого природного газу у ЄС завантажені дещо більше 50%).

Європі доведеться запропонувати конкурентні ціни, аби залучити достатні запаси скрапленого газу протягом літа та випередити азійських покупців. За останніми даними, Європа поки перемагає Китай у боротьбі за газ влітку, оскільки китайський імпорт вже кілька місяців залишається слабким через зниження економічної активності та тарифну війну з США.

Аналітики Morgan Stanley вважають, що ціни на газ у ЄС протягом літа зростуть приблизно на 10% на тлі зусиль усіх європейських країн із заповнення сховищ. І чим ближче буде до осені, тим більше будуть зростати ціни. Крім того, є ризик того, що «Нафтогаз» вирішить закупити великі обсяги на європейському  ринку і це призведе до зростання цін. Додатковим негативним фактором зростання цін на газ в ЄС та Україні можуть стати взаємні обстріли газової інфраструктурі Ірану та Ізраїлю.

З точки зору обсягу споживання газу в ЄС (у 2024 році – 313 млрд куб. м), імпорт в Україну (5 млрд куб. м) не є критичним для Європи. Отже, якщо ЄС вдасться заповнити свої ПСГ, то з ресурсом для України (хоч і за вищою ціною, ніж у 2024-му) не буде критичних труднощів.

Обсяги споживання

В умовах воєнного стану Україна не оприлюднює багато даних через їх сенситивність (це стосується і обсягів і структури споживання газу). Однак у відкритих джерелах є певна кількість інформації, яка дає загальне уявлення про ситуацію.  Якщо у довоєнному 2021 році споживання газу в Україні становило 28,7 млрд куб. м, то у 2022-2023 роках – 19,5 і 19,8 млрд куб. м відповідно. Падіння споживання газу з початку війни склало 31-32%.

До війни промисловість споживала близько 27% від загального обсягу по країні. В 2021 році споживання природного газу промисловістю становило 8,5 млрд куб. м, що приблизно на 0,6 млрд куб. м менше ніж в 2020-му. Основними покупцями були чорна металургія, виробництво будівельних матеріалів, видобувна та харчова промисловості.

На початку повномасштабної агресії багато промислових підприємств зупинилися або значно скоротили обсяги виробництва, зокрема через пошкодження або знищення активів внаслідок обстрілів, а частину було втрачено через окупацію територій. Це дуже сильно вплинуло і на обсяги споживання газу, які скоротилися на 60% у порівнянні з 2022 роком. На цьому фоні обсяги споживання газу населенням та на потреби теплокомуненерго скоротилися не настільки критично.

«Інформація про обсяги споживання природного газу промисловістю під час війни є закритою із зрозумілих причин. Аналіз Асоціації показує, що за перший рік повномасштабної агресії попит від промисловості впав трохи менше, ніж на 50%, хоча в перші місяці 2022-го падіння сягало 70%. У 2023-му споживання ще трохи зменшилося, частково через впровадження енергоефективних заходів. У 2024 році попит трохи зріс, за нашими оцінками, на 300-500 млн куб. м до показників 2023-го. Цьогоріч очікуємо, що промислове споживання природного газу збережеться на рівні 2024 року», – зазначають аналітики АГКУ.

Одним з найбільших споживачів газу до війни була металургія, чия питома вага складала близько 22% від обсягу споживання у промисловості, або 6% у країні в цілому. За даними ОП «Укрметалургпром», динаміка споживання газу металургійними підприємствами України до війни була такою:

• 2018 р. – 1,84 млрд куб. м. (4,0% р./р.);
• 2019 р. – 1,80 млрд куб. м. (-2,0% р./р.);
• 2020 р. – 1,88 млрд куб. м. (4,4% р./р.);
• 2021 р. – 1,85 млрд куб. м. (-5,2% р./р.).

Наразі ОП «Укрметалургпром» вже не агрегує зазначені цифри. З урахуванням втрати активів у Маріуполі та зниженого обсягу виробництва в умовах війни скорочення споживання газу у галузі можна оцінити на рівні не нижче 70%. Зокрема, «Метінвест» у 2023 році скоротив споживання газу до 11,9 ПДж порівняно з 43,1 ПДж у довоєнному 2021-му.

Крім того, зниження споживання у галузі частково пов’язане із впровадженням енергоефективних заходів для економії газу. Зокрема, в «АрселорМіттал Кривий Ріг» було впроваджено такі ініціативи:

1. Заміна кубів теплообмінників котла №4 ТЕЦ-2.
2. Автономне опалення (нова котельня для гірничодобувної та шахтної зони).
3. Ремонт та модернізація чотирьох котлів ТЕЦ-2.
4. Впровадження автоматизованої системи обліку природного газу.
5. Відновлення змішаних газових мереж (постачання суміші доменного газу та коксового газу до прокатних станів).

«Підприємство запланувало до реалізації низку проєктів щодо заміщення природного газу, який є покупним ресурсом, вторинними газами, що утворюються в процесі виробництва коксу та чавуну. Ці проєкти направлені на модернізацію устаткування як очистки коксового та доменного газів від шкідливих домішок, так і ремонт та розвиток інфраструктури транспортування їх від точок генерації до споживачів. Реалізація цієї програми дозволить збільшити питому вагу споживання вторинних газів в технологічних процесах, що в свою чергу зменшить об’єми споживання природного газу», – розповіли у коментарі GMK Center в «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Новий попит

Після перебоїв з постачанням електроенергії українські компанії масово впроваджують розподілену генерацію – газопоршневі та газотурбінні установки. Нагадаємо, що влітку минулого року президент Володимир Зеленський анонсував будівництво і введення в експлуатацію 1 ГВт розподіленої газової генерації. Реально до кінця 2024-го було підключено лише 14 нових невеликих установок загальною потужністю 33 МВт і три більших – по 20-25 МВт потужністю 71 МВт. Загалом станом на початок 2025 року НЕК «Укренерго» видала технічні умови на приєднання понад 1,2 ГВт потужності розподіленої генерації. Плани про введення 1 ГВт розподіленої генерації  фактично було перенесено на 2025 рік, і саме зараз багато компаній знаходяться на стадії реалізації відповідних проєктів.

До цього тренду долучилися і металурги. Зокрема, на меткомбінаті «Каметсталь» вже ввели в експлуатацію першу на підприємствах групи «Метінвест» газопоршневу електростанцію потужністю 10 МВт при загальній потребі підприємства у 150 МВт. Для виробництва одного мегавата електроенергії установка в середньому споживає 250 куб. м газу. Загалом «Метінвест» планує запустити газопоршневі станції на своїх ГЗК, а наступним етапом стане будівництво майже 40 МВт сонячної генерації. До 2030 року компанія хоче забезпечувати до половини потреб власною генерацією.

Впровадження розподіленої генерації формує новий попит на газ, що відобразиться на газовому балансі країни.

«Потреба у природному газі для виробництва умовно 1 ГВт залежить насамперед від того, скільки часу працюватимуть установки на повну потужність. Якщо, приміром, вони вироблятимуть лише електроенергію і будуть задіяні безперервно, то споживатимуть приблизно 2-2,1 млрд куб. м природного газу щорічно. У випадку, коли установка протягом року працюватиме лише в пікові години, то потреба в ресурсі автоматично зменшується наполовину – до 1 млрд куб. м. Використання установки як резервного джерела живлення та за умови, що двигун запускатиметься не більше третини часу за рік, потреба в газі оцінюється в 700 млн куб. м», – пояснюються аналітики АГКУ.

Втім, передумов для суттєвого нарощення попиту на газ промисловими підприємствами наразі немає, зокрема через зростання вартості газу, впровадження заходів енергоефективності та слабке зростання економіки.

Чи буде газ у промисловості?

Українському бізнесу слід пам’ятати про стратегію дій держави в частині пріоритетів забезпечення енергоносіями.  Зокрема, донедавна при дефіциті електроенергії пріоритет надавався поставкам населенню та об’єктам соціальної та критичної інфраструктури, обмежуючи постачання промисловості.

«Обсяги доступного газу для промисловості є обмеженими: держава зберігає соціальний пріоритет для накопиченням ресурсу насамперед для регульованого сектору, а газ, який традиційно спрямовувався для комерційного сектору, зменшився. Це означає, що навіть при стабільному попиті баланс буде схильний до дефіциту, що стимулюватиме зростання», – зазначає Артем Петренко.

Цінова ситуація на внутрішньому ринку газу і надалі буде залишатися несприятливою для промислових споживачів. Передумов для суттєвого зниження вартості газу в Україні немає. Одночасно ціна буде коливатися в залежності ситуації на газовому ринку ЄС, рівня попиту і споживання, а також рівня безпекових ризиків.

Будь-яке зростання внутрішніх цін на газ негативно відображається на перспективах енергоємної промисловості, оскільки будь-яке збільшення собівартості знижує конкурентоздатність та можливості для збільшення виробництва. Зокрема, це зачіпає і металургію, де до війни газ займав приблизно 15% у собівартості продукції (за винятком електросталеплавильних потужностей). Лише у компанії «Метінвест» минулого року витрати на енергоносії (електроенергія, газ та паливо) зросли на 10% р./р. – до $749 млн. Така ж сама ситуація і в інших компаніях галузі.

«Ціна на газ в Україні за останні два місяці зросла на 50%. Якщо говорити про 2024 рік та по травень 2025-го, то ціна зросла орієнтовно на 15%», – зазначають в «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Варто зазначити, що збільшення вартості природного газу – це додатковий тягар для промисловості, яка вже потерпає від високих цін на електроенергію та логістику, дефіциту кадрів, високих безпекових ризиків та ін. На додаток до всього відбулося зростання тарифу  на транспортування газу, який  у 2025 році було підвищено відразу в 4 рази – з 124,16 до 502,50 грн/тис. куб. м.

«Нажаль, тенденція зростання тарифів на енергоресурси, які постачають природні монополії, продовжується. Це погіршує негативний результат нашої компанії, яка вже три роки є збитковою. Якщо порівнювати з рівнем цін минулого року, то ми вже втратили понад 500 млн грн», – підкреслюють в «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Не всі підприємства зможуть перекласти зростання собівартості на споживачів, особливо якщо ціна на продукцію формується на міжнародному ринку. Зниження конкурентоспроможності українських експортерів, зокрема через зростання цін на газ, нанесе шкоду українській економіці загалом, яка була і залишається експортно-орієнтованою. У таких умовах особливого значення набуває раціональне державне регулювання, яке здатне впливати на частину чинників, що визначають собівартість української продукції.