34-й тиждень: європейські метзаводи здійснюють нові заходи декарбонізації

Кінець серпня традиційно не багатий на події. Покупці й продавці у відпустках і прагнуть не робити ризикованих рухів до початку осені, коли визначиться напрямок руху ринків. Поки суд та діло, продовжує зростати експорт брухту з України, що породило розмови про можливий перегляд заходів обмеження експорту. Європейці розвивають виробництво зеленої сталі на основі DRI та водню. Низка металургійних компаній розвивають торгівлю через інтернет.

Експорт брухту з України зростає

Високі ціни на світовому ринку зробили вигідним експорт брухту з України, незважаючи на чинне експортне мито в €58 за тонну. Обсяги експорту зростали щомісяця з початку року, а в липні сягнули максимальних значень за останні 5 років – 104 тис. т. Останнього разу понад 100 тис. т брухту на місяць вивозили в травні 2016 р.

Середня ціна на брухт у Туреччині (CFR) у червні-липні перевищувала $500 за тонну. У серпні спостерігається деяке зниження – до $450-460. Так, турецькі споживачі спробували використати сезон відпусток і зниження активності на ринку, щоб опустити ціни. Але повернення до низьких цін на брухт учасники ринку не чекають. Крива ф’ючерсних контрактів на брухт на Лондонській біржі металів свідчить, що контракти з терміном виконання в серпні 2022 р. торгуються по $450. Тобто високі ціни триматимуться на ринку ще довго.

За підсумками 2021 р. обсяг експорту брухту з України може сягнути близько 0,5-0,6 млн т. Але з огляду на очікування високих цін, як мінімум до другої половини 2022 р., наступного року обсяг експорту може наблизитися до 1 млн т, якщо заходи з обмеження експорту не переглянуть.

Європейські метзаводи докладають більше зусиль для декарбонізації виробництва

Німецька компанія Salsgitter завершила техніко-економічне обґрунтування для будівництва заводу з виробництва DRI в порту Вільгельмсхафен (Північне море). Обране місце добре підходить для розміщення заводу річною потужністю 2 млн т заліза прямого відновлення: поруч розташований глибоководний порт, є вільний простір, а також доступ до відновлюваної енергогенерації.

Остаточне рішення про старт будівництва ще не прийнято. Багато чого залежатиме від політичної підтримки проєкту державними інститутами. У разі прийняття позитивного рішення завод інтегрують у проєкт SALCOS, мета якого – переорієнтувати виробничі потужності Salsgitter на виробництво заліза прямого відновлення з використанням водню.

У рамках SALCOS Salsgitter має намір розвивати власне виробництво водню (проєкт GrinHy) та власні потужності з генерації електроенергії з водню і й за допомогою вітру (проєкт WindH2). Зараз заводи Salzgitter викидають близько 8 млн т СО₂ на рік. Реалізація першої фази проєкту SALCOS (витрати – €1,2 млрд) дасть змогу скоротити викиди СО₂ на 25% до 2025 р.

Паралельно Salsgitter продовжує будівництво заводу з виробництва DRI на своїй основній виробничій площадці Flachstahl. Завод працюватиме одночасно на природному газі і водні. Очікується, що виробництво стартує в першій половині 2022 р. 40% коштів для реалізації проєкту, загальний бюджет якого €13,6 млн, надало Федеральне міністерство охорони довкілля Німеччини.

Thyssenkrupp реалізує дослідний проєкт REDERS, мета якого – розробити технологію отримання високоякісного скрап-продукту зі звичайного брухту для використання в доменних печах. До осені 2022 р. компанія розраховує побудувати завод промислового масштабу з виробництва такого високоякісного брухту. На проведення необхідних досліджень місцевий уряд федеральної землі Північний Рейн – Вестфалія виділив €4,6 млн.

В обох випадках реалізація проєктів декарбонізації залежить від державної підтримки. Оскільки держава встановлює цілі щодо зниження викидів СО₂, державні інститути в ЄС знаходять можливості підтримати декарбонізацію, щоб досягти поставлених цілей.

Діджиталізація гірничо-металургійного комплексу набирає обертів

Традиційно гірничо-видобувні і металургійні компанії вважаються усталеним бізнесом, який менш схильний до впливу технологічних інновацій. Але, як показує практика, компанії сектору успішно адаптуються до нових цифровим реаліям, впроваджуючи інформаційні технології на практиці.

Так, у Клівленді (США) Felux, онлайн-маркетплейс з продажу сталевої продукції залучив $5,1 млн на раунді посівного фінансування. Це початковий етап венчурних інвестицій, який характеризується високим ступенем ризику. Але в разі успіху дає змогу мати високу прибутковість.

За твердженнями компанії Felux, за минулий рік вона полегшила висновок транзакцій на суму $90 млн. Подальші перспективи розвитку величезні, оскільки діджиталізація продажів у металургійному секторі відстає від інших галузей і водночас є попит на подібні послуги.

Бразильська гірничо-видобувна компанія Vale розвиває продажі ЗРС через WeChat і блокчейн-угоди. Так, з початку поточного року компанія реалізувала 71 тис. т залізорудної дрібноти в Китай через WeChat і 300 тис. т через блокчейн-транзакцію. Vale не встановлює конкретні цілі продажів через ці канали збуту, однак розраховує на зростання обсягів у перспективі наступних 5 років.

У міру розвитку й вдосконалення інформаційних технологій дедалі більше гірничо-металургійних компаній будуть використовувати їх у своїй роботі. З боку клієнтів є запит на укладання онлайн-угод і забезпечення такої можливості – це питання збереження конкурентоспроможності компаній.