11-й тиждень: коронавірусна паніка та її вплив на сталевий ринок

В останній тиждень тема номер один – поширення коронавірусу. У понеділок запанікували фінансові ринки, заговорили про фінансову кризу. Побоювання щодо зниження економіки через пандемію посилилися після початку цінової війни на ринку нафти між найбільшими виробниками – Саудівською Аравією і Росією. Загалом – ідеальний шторм. З острахом очікуємо, як відреагують ринки металопродукції – адже ми ще від попередньої кризи не відійшли.

Фінансові ринки пережили один з найгірших тижнів в історії

Понеділок 9 березня охрестили «чорним». Паніка прийшла на біржі. Там падіння очікували давно, тому з радістю підхопили ідею.

ФРС вперше з 2008 року провела позачергове засідання, на якому ключову процентну ставку знизили одразу на 0,5% – до 1-1,25%. Однак це не допомогло ринкам, а, скоріше, вселило побоювання, що ситуація насправді набагато серйозніша, ніж здається на перший погляд. Масла у вогонь додав вихід Росії з угоди з ОПЕК щодо скорочення видобутку. Навпаки, ключові гравці (Саудівська Аравія, Росія, Кувейт, Ірак, ОАЕ) оголосили про плани нарощування видобутку. У результаті американський індекс S&P 500 впав на 7,6%, німецький DAX – на 7,94%.

Новинне поле вибухнуло апокаліптичними прогнозами про прийдешню кризу:

• ЄЦБ: «…без скоординованих дій ми побачимо сценарій, який нагадає фінансову кризу 2008 року. Якщо здійснити належні економічні заходи, то шок, імовірно, буде короткостроковим».
• Bloomberg: «Економічні наслідки можуть включати спади в США, єврозоні та Японії, найповільніше зростання за всю історію Китаю і втрату $2,7 трлн, що еквівалентно всьому ВВП Великобританії».
• ООН: «Спалах коронавірусу може привести до скорочення глобальних прямих іноземних інвестицій на 5-15% – це рівень після фінансової кризи 2008-2009 років. Найбільш відчутним негативний вплив буде в автомобільній, авіаційній та енергетичній галузях».
• McKinsey: «У разі глобальної пандемії світ скотиться в рецесію. Очікуване падіння світової економіки може становити від -1,5% до -0,5%».
• Moodys: «Епідемія коронавірусу може стати «чорним лебедем» 2020 року, який вплине на світову економіку істотніше, ніж фінансова криза й рецесія 2008-2009 років».

Поширення захворюваності різко прискорилося в США і країнах Європи. ВООЗ оголосила пандемію. Трамп виступив з промовою, де оголосив про заходи щодо запобігання захворюваності, заборонивши в’їзд в країну європейцям, що тільки посилило страхи інвесторів. У результаті четвер на американському ринку став найгіршим днем за останні більш ніж 30 років: індекс S&P 500 впав на 9,5%, DAX – на 12,2%.

Фінансові регулятори не стоять осторонь і заливають ринок грошима:

• ЄЦБ збільшив програму викупу активів на €120 млрд до кінця року.
• ФРС планує надавати до $1 трлн у короткострокових позиках для банків щотижня. Крім того, до кінця квітня регулятор купуватиме облігації на $60 млрд щомісяця.
• Банк Канади розширив програму купівлі облігацій на 500 млн канадських доларів щодня.

Тим самим центральні банки вичерпали свої можливості впливати на ситуацію. Процентні ставки вже перебувають на історичних мінімумах. Якщо коронавірус призведе до кризової ситуації в світовій економіці, центробанки не зможуть надати відчутну підтримку.

Як усі ці події вплинули на ринки металопродукції:

• Ціни на продукцію українського експорту знизилися на 5-10% порівняно з лютим: ціни на заготовку впали на 10%, до $360-370/т, на сляби – на 5%, до $400/т, на г/к прокат – на ті самі 5%.
• Турецькі компанії мають труднощі з експортними замовленнями на свою арматуру і заготовку й чинять тиск на постачальників брухту. Відповідно, найближчим часом можна очікувати зниження цін на брухт. Поточна ціна – близько $270/т CFR Туреччина. Падіння цін на брухт зумовить подальше зниження цін на готову продукцію.
• Китай відновлює свою активність, що підтримує ціни на сировину, але для готової продукції Китай не є нашим традиційним ринком. Очікується, що протягом кількох тижнів попит у КНР відновиться. Отже, на українських виробників сталі може очікувати повторення сценарію серпня-жовтня минулого року з низькими цінами на готову продукцію й високими цінами на сировину.
• Ціна на нафту в «чорний понеділок» впала на 25%, з початку місяця – на 35%, а з початку року – на 54%. Це однозначно призведе до погіршення ситуації з державними фінансами у країнах видобутку. З високою ймовірності можна говорити про зменшення державних інвестицій в інфраструктурні проекти. Тобто попит на сталь в регіоні MENA продовжить падати. І найголовнішим фактором зниження споживання палива транспортом є не коронавірус, а цінова війна найбільших гравців на ринку. У принципі, те саме відбувалося й п’ять років тому й завершилося після укладання угоди ОПЕК+. На відновлення цін пішло більше року.
• Без нової угоди ціни триматимуться на низькому рівні тривалий час.
• Падіння цін на нафту ставить під загрозу видобуток сланцевої нафти у США. За даними ЗМІ, її середня собівартість перебуває на рівні 30-40 $/бар., тобто близька до поточних нафтових котирувань. Північноамериканський ринок – головне джерело попиту на труби. Можна очікувати скорочення попиту на трубну продукцію.
• Падіння цін на нафту також призвело до різкого зниження ставок фрахту. Так, ціна фрахту з портів Чорного моря в США знизилася за тиждень на $5 в розрахунку на тонну, у випадку з чавуном – до $14-15. Дешевшою стала й доставка ЗРС з Бразилії до Китаю (-6% за тиждень) та Європи (-7%). Дешевше транспортування створює можливості для появи на ринках нових, «нетрадиційних» гравців і посилює конкуренцію.
• Валюти країн, що розвиваються, різко девальвували. C минулої п’ятниці російський рубль впав до долара на 6%, турецька ліра – на 3%, українська гривня – на 6%. Ослаблення валют дає експортерам певні переваги в конкурентній боротьбі на ринках.
• В Італії деякі виробники сталі та прокату заявили про зупинення виробництва. Місцеві профспілки, піклуючись про здоров’я працівників, одноголосно закликають бізнес зупинити виробництва, крім життєво важливих. Тобто разом з попитом знижується й потенційна пропозиція. Терміни простоїв ще невідомі, але, за заявами компаній, запасів продукції на найближчі два тижні вистачить.
• Розвиток ситуації непрогнозований. А в умовах невизначеності неминуче скоротяться великі споживчі витрати (автомобілі, нерухомість), інвестиції бізнесу – в ключових галузях споживання сталі. Європа тільки починає входити в режим карантину, а близькосхідні країни відчуватимуть дефіцит бюджетних коштів. Тобто українські виробники почнуть відчувати падіння попиту на ключових ринках, при цьому зіткнуться з підвищенням конкуренції.

ЄС підтримує декарбонізацію економіки

Єврокомісія представила промислову стратегію, спрямовану на досягнення трьох пріоритетних цілей: збереження глобальної конкурентоспроможності європейської промисловості, досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року, діджіталізація.

Для сприяння декарбонізації Єврокомісія пропонує сформувати водневий альянс (Clean Hydrogen Alliance) на основі державно-приватного партнерства. Цей альянс сконцентрується на виробництві чистого водню (без викидів СО₂).

Виробництво «чистого» водню можна здійснити за допомогою двох технологій: електроліз води (дає змогу отримати «зелений» водень – green hydrogen) і парова конверсія метану з уловлюванням і захороненням СО₂ («блакитний» водень – blue hydrogen). Міжнародні металургійні компанії сфокусувалися на першому варіанті та вже реалізують пілотні проекти з використання водню: Voestalpine – H2Future і SuSteel, SSAB – Hybrit, ArcelorMittal – H2Hamburg, Salzgitter – Salcos.

Використання водню як палива замість вугілля або природного газу допоможе в перспективі суттєво знизити викиди вуглекислого газу. Однак наразі технологія виробництва чистого водню є дорогою і не пристосованою до використання в промислових масштабах.

За оцінками Reuters, реалізація пілотних проектів з використання водню в металургії потребує €20-80 млн інвестицій, тоді як для будівництва промислових установок необхідні інвестиції, вимірювані сотнями мільйонів євро. Voestalpine оцінила інвестиції, необхідні для декарбонізації власних виробничих потужностей в 7,5 млн т сталі (в річному еквіваленті), на рівні €30 млрд, з яких €7 млрд – безпосередньо на впровадження проривної технології (пряме відновлення заліза воднем з подальшою виплавкою сталі в електродугових печах).

Щоб спонукати уряди країн – членів ЄС фінансувати проекти декарбонізації за рахунок національних спеціалізованих фондів, Єврокомісія має намір переглянути правила державної підтримки у сфері енергетики та довкілля.

У рамках державного стимулювання декарбонізації ArcelorMittal підтримує впровадження carbon border adjustment – податковий механізм, прив’язаний до вартості викидів СО₂ в ЄС. Компанія вважає, що імпортери мають платити таку саму ціну за викиди СО₂, як і європейські виробники. В іншому випадку закордонні компанії отримують конкурентну перевагу за рахунок виробництва продукції з більшими, ніж в ЄС, викидами СО₂ і меншою платою за викиди.

Впровадження carbon border adjustment сприятиме:

• вирівнюванню умов роботи європейських і зарубіжних виробників;
• акумулюванню в Євросоюзі додаткових коштів для інвестування в «зелені» технології;
• впровадженню систем торгівлі квотами на викиди СО₂ в інших країнах (за межами ЄС);
• зростанню інвестицій у низьковуглецеві технології в ЄС та інших країнах;
• скороченню викидів СО₂ у глобальному масштабі.

Своєю чергою EUROFER розробила план дій з розвитку циркулярної економіки в ЄС (Circular Economy Action plan). Асоціація також наголосила на необхідності включення до цього плану заходів, що стимулюють розширення використання брухту в межах ЄС. Наразі Євросоюз експортує великий обсяг металобрухту, тоді як цей ресурс міг би використовуватися європейськими металургійними заводами.

Виробництво сталі з брухту передбачає менші викиди СО₂ порівняно з виробництвом сталі із залізної руди: 0,4 т СО₂ на тонну сталі порівняно з 1,9 т СО₂ на тонну сталі. Тому збільшення виробництва сталі з брухту означає не лише розширення масштабів циркулярної економіки, а й прискорення декарбонізації.

Детальніше про головні тренди і події галузі читайте в наступних випусках щотижневого моніторингу. А також на нашому порталі.