Ціни на залізну руду і брухт у 2025 р.: у пошуках паритету

На світовому ринку сталі ми зараз спостерігаємо циклічний спад – з початку року ціни знизилися на 15-40% (в залежності від продукту і ринку). Відповідно, знизилася і маржа металургів – виробникам сталі стає складніше підтримувати діяльність у поточних масштабах і конкурувати на світовому ринку.

Наприклад, європейським заводам доводиться знижувати виробництво, скорочувати працівників, звертатися за допомогою до державних інституцій, щоб пережити цей період. У таких умовах учасників ринку цікавлять прогнози щодо того, наскільки довго триватиме така ситуація і чи зможе динаміка цін на сировину поліпшити стан металургійних компаній.

У цьому матеріалі я висловлю думку стосовно ринків залізної руди і брухту, оскільки це основна сировина, що використовується у виробництві сталі. У певних масштабах, ці продукти є взаємозамінними, і тому  їх цінова динаміка може бути пов’язана між собою.

Традиційно ціни на залізну руду залежать від динаміки виробництва сталі в Китаї. На цю динаміку впливає стан китайської економіки, який визначає внутрішнє споживання, і можливості експорту.

У частині внутрішнього споживання китайський уряд ще у вересні цього року почав впроваджувати заходи, спрямовані на рефінансування заборгованості місцевих органів влади – цей крок вже позитивно впливає на інфраструктурні інвестиції. Так, за 10 місяців 2024 р. інфраструктурні інвестиції у Китаї зросли на 4,3% у річному вимірі, тоді як за 9 міс. – на 4,1%.

Вочевидь, у Китаї будуть запроваджуватися й інші стимулюючі заходи. На початку листопада парламент затвердив програму, що рефінансуватиме приховані борги місцевих органів влади протягом 2024-2026 рр. Оголошення нового пакету стимулів також очікується 9-13 грудня, коли буде проводитись Центральна економічна робоча конференція.

Оскільки Європейський центробанк і ФРС США знижують відсоткові ставки, китайському центробанку також доведеться ухвалювати подібні рішення, щоб не допустити зміцнення китайського юаню та зниження конкурентоспроможності китайських експортерів.

Однак, з іншого боку, малоймовірно, що стимулюючі заходи зможуть радикально змінити динаміку внутрішнього споживання сталі й розвитку економіки в цілому. У Китаї шість кварталів поспіль спостерігається дефляція. Промислове виробництво стагнує: якщо у січні-лютому промислове виробництво зросло на 7,0% р./р., то листопаді – лише на 5,4%. За нашими розрахунками, активність у секторах, що споживають сталь, за 10 міс. 2024 р. знизилася на 0,9% р./р.

В умовах слабкого внутрішнього попиту наявні потужності з виробництва сталі є надмірними. Надлишки продукції спрямовуються на світовий ринок – у 2024 р. експорт сталі з Китаю має всі шанси перевищити рекордний рівень 2015 р. (110 млн т). Країни почали посилювати торговельний захист проти китайської продукції, яка створює загрозу місцевим виробникам.

Зниження виробництва сталі у Китаї є неминучим – цього очікували як мінімум останні 10 років. Стимулюючі заходи, що впроваджуються урядом і центробанком, можуть лише пом’якшити це падіння, щоб не допустити різкого обвалу.

У найближчі місяці ці стимули підтримають виробництво сталі в Китаї, тому ціни на залізну руду навряд чи опустяться нижче $100/т. У довгостроковій перспективі, враховуючи хорошу пропозицію залізорудної сировини і зменшення виробництва сталі в Китаї, ціни поступово знижуватимуться – наступного року ми очікуємо середню ціну на залізну руду на рівні $95/т, що є цілком прийнятним для більшості залізорудних компаній.

Брухт міг би певним чином конкурувати з залізною рудою,  однак поточне співвідношення цін між залізною рудою і брухтом не дозволяє турецьким виробникам (основним споживачам брухту у світі) бути конкурентоспроможними. Виробництво сталі у Туреччині тримається на рівні попереднього року, тоді як внутрішнє споживання зростає за рахунок імпорту.

Зокрема, імпорт сталевої продукції до Туреччини сягнув 1,7 млн т у жовтні (+36% р./р.). У цьому місяці Туреччина імпортувала близько 200 тис. т квадратної заготовки з Китаю і 100 тис. т з Росії. Загалом, за вересень-жовтень Китай експортував близько 2,2 млн т сталевих напівфабрикатів, які могли замістити 12% глобальних постачань брухту. За цей період ціни на брухт впали на 15%.

Зважаючи на високі відсоткові ставки, покликані стримувати інфляцію, у Туреччині спостерігатиметься стагнація внутрішнього попиту на сталь. Оскільки потенціал до зростання експорту досить обмежений, виробництво сталі в Туреччині наступного року, скоріше за все, залишиться на тому ж рівні, що і цього року.

ЄС також не має потенціалу нарощування виробництва сталі і не зможе підтримати попит на брухт. Ми очікуємо, що ціни на брухт коливатимуться в діапазоні $330-350/т і залишатимуться можливості для експорту квадратної заготовки, яка заміщатиме частину попиту на брухт.

У цілому, подальший стан ринку буде залежати від того, як динаміка цін на різну сировину буде взаємодіяти між собою. З одного боку, зниження цін на руду підвищує конкурентоспроможність сталі, виробленої киснево-конвертерним способом. З іншого боку, зниження цін на брухт зміцнює позиції виробників, що працюють на електродугових печах. Тому у перспективі ціни на залізну руду і брухт намагатимуться досягти певного паритету, який дозволить залишатися на ринку різним гравцям.