Voestalpine реорганізує виробництво автокомпонентів у Німеччині

Компанія Voestalpine Group оголосила про реорганізацію своїх німецьких підприємств із виробництва автокомпонентів через зміни на ринку та зниження попиту.

Заводи в Деттінгені, Шмелльні, Швебіш-Гмюнді та Бьомкірху об’єднаються в одну мережу з вузькою спеціалізацією кожного підприємства. Однак завод у Біркенфельді буде закритий через фінансові труднощі, що торкнеться 220 працівників. Попри ці зміни, voestalpine прагне зберегти близько 2000 робочих місць у Німеччині та зміцнити свою позицію на ринку автокомпонентів.

Ці зміни спрямовані на довгострокову стабільність компанії в умовах економічного спаду та трансформації автомобільної галузі. Завод у Біркенфельді, що виробляв сталеві та алюмінієві компоненти, вже кілька років приносить збитки, попри інвестиції та заходи з покращення. У Деттінгені також планується скорочення штату, яке торкнеться до третини з 650 працівників. Завод зосередиться на збиранні складних автокомпонентів для провідних виробників автомобілів.

Voestalpine також проводить заходи з підвищення ефективності на інших підприємствах у Європі, Азії та Південній Африці. У США на заводі в Картерсвіллі впроваджуються заходи зі зниження витрат.

«Попри виклики, компанія voestalpine зберігає чітку прихильність бізнес-підрозділу автомобільних компонентів. Однак заплановані заходи з реорганізації, включаючи закриття заводу в Біркенфельді, необхідні для забезпечення довгострокових перспектив для решти підприємств підрозділу автомобільних компонентів і для якомога більшої кількості працівників у Європі, зокрема в Німеччині. Це гарантує, що ми можемо залишатися стратегічним партнером для місцевих автовиробників», – коментує Карола Ріхтер, член правління Voestalpine AG та керівник підрозділу обробки металів.

Нагадаємо, нещодавно Voestalpine повідомила про наміри зупинити підрозділ з виробництва кулачкових механізмів та елементів ковзання на заводі Camtec в Лінці. Повний вихід з бізнесу планується завершити до кінця 2025/2026 фінансового року. Такого рішення було досягнуто на фоні збільшення витрат на енергоресурси та робочу силу, а також масового цінового тиску з боку неєвропейських конкурентів, насамперед з Китаю та Індії.