Туреччина може зміцнити позицію експортного центру низьковуглецевої сталі – експерт

Перед металургами країни постала низка викликів, зокрема ціни на енергоносії та CBAM

Туреччина в середньостроковій перспективі попри низку викликів може зміцнити свою позицію одного з потужних експортних центрів світового ланцюга постачань низьковуглецевої сталі. Про це йдеться в колонці Ясіна Канбура, регіонального менеджера Близького Сходу у Hangzhou CIEC Group, для турецької Dunya.

Загальні потужності країни з випуску сталі, зазначив Канбур, становлять приблизно 55–60 млн т. Фактичне виробництво в останні роки коливалося в діапазоні 33–35 млн т. Значна частина цього виробництва пов’язана з експортом, тож умови зовнішнього ринку й далі формують загальний напрямок розвитку сектору.

Виробництво на основі електродугових печей дає Туреччині значну конкурентну перевагу на експортних ринках, особливо з огляду на нові європейські норми викидів. Однак періодичне підвищення цін на енергоносії може призвести до зростання кінцевої вартості металопродукції в середньому до $25–40/т, що знизить цінову конкурентоспроможність турецьких металургів. Натомість передбачуваність цих цін і гнучка структура виробництва можуть знову створити експортні переваги.

Ясін Канбур також нагадав, що конкуренція на світовому ринку брухту стає дедалі жорсткішою. Зокрема, ЄС визначив брухт як стратегічну сировину і збільшив інвестиції в EAF у різних регіонах. Це може призвести до періодичних коливань цін на 10–15%. Турецькі виробники, зазначив експерт, застосували більш гнучку стратегію постачання у трикутнику «брухт – заготовки – сляби» для оптимізації витрат на сировину.

Закриття ринку США для турецької сталі через митні бар’єри та європейські імпортні квоти природно спрямовують Туреччину до нових регіональних центрів. Тож географічний розподіл експорту турецьких прокату та напівфабрикатів, який наразі становить приблизно 12–14 млн т на рік, значно диверсифікувався за останні роки.

Європейський CBAM, зазначив експерт, створює новий виклик для експортоорієнтованих виробників як з погляду технічної відповідності, так і операційної дисципліни. Турецькі виробники досягли значних успіхів у стандартизації процесів MRV, забезпечення можливості перевірки вимірювань вуглецевого сліду, підвищення рівня використання відновлюваної енергії тощо. Проте низьковуглецева технологічна трансформація в умовах CBAM вимагає масштабного фінансування, що впливає на середньострокове планування сектору.

Нагадаємо, що Туреччина в січні-жовтні експортувала понад 16 млн т сталі. Найбільше зростання постачань припало на листовий прокат і профілі, а основними ринками стали Румунія та Італія.