Світова металургія може досягти нульового рівня викидів до 2040-х – дослідження

Світова сталеливарна промисловість може досягти нульових викидів до початку 2040-х, раніше, аніж здекларована глобальна ціль до 2050-го. Проте це вимагатиме швидких дій з боку урядів і галузі, включаючи впровадження нормативної бази та розширення використання нових технологій. Про це йдеться у дослідженні німецького кліматичного аналітичного центру Agora Industry та Вуппертальського інституту клімату, навколишнього середовища та енергетики, повідомляє SCMP.

Як йдеться у спільному звіті установ, до 2043-2045 років можна поступово відмовитися від використання вугілля у сталеливарному виробництві без «передчасного зупинення» доменних печей меткомбінатів.

«Наше дослідження показує, що настав час зняти ярлик «важко подолати» зі сталеливарної промисловості. Технології та стратегії, необхідні для досягнення чистого нуля, вже є – тепер уряди та компанії повинні об’єднати свої зусилля, щоб швидко їх розгорнути», – зауважив Френк Пітер, директор Agora Industry.

Ключовими для досягнення кліматичних амбіцій є вища ефективність використання матеріалу, значне зростання виробництва сталі з використанням переробленого брухту та комерціалізація виробництва сталі на основі водню, вважають дослідники.

Згідно зі звітом International Energy, випущеним у жовтні 2022-го, у 2021 році викиди вуглецю сталеливарною промисловістю становили близько 2,75 млрд т (7,5% від загальних світових). До 2040-го вони скоротяться лише до 1,8 млрд т, до 2050-го – до 1,12 млрд т. Наразі компанії, що представляють половину потужностей світової сталеливарної промисловості, пообіцяли досягти нульових викидів до 2050 року.

Згідно зі звітом, використання водню у виробництві сталі є ключовою технологією досягнення майже нульових викидів у галузі в довгостроковій перспективі. Проте за даними Agora Industry, при нинішніх глобальних інженерних і будівельних потужностях до 2030-го може бути збудовано близько 70 млн т додаткових потужностей із виробництва DRI, готових для використання водню. Це становить приблизно половину від потрібних до цього строку, аби промисловість відповідала меті скорочення глобального потепління на 1,5 градуса.

Як вважають в аналітичному центрі, одним із ключових рішень могла б стати перепідготовка інженерів і будівельників для будівництва заводів прямого відновлення заліза, іншим є полегшення входу нових гравців на ринок виробництва DRI на основі водню.

Вартість “зеленого” водню стане ключовим чинником майбутньої конкурентоспроможності металургійних заводів, яким усе ж фінансово привабливіше імпортувати DRI. Ця продукція може бути отримана від великих світових експортерів залізної руди, таких як Австралія, Бразилія, Південна Африка та Канада.

Нагадаємо, що виконавчий голова сталеливарного альянсу GFG Alliance Санджив Гупта закликав Австралію відмовитися від експорту водню на користь виробництва DRI та «зеленої» сталі. На його думку, майбутнє країни – це DRI у поєднанні з електродуговими печами для виробництва екологічно чистої сталі.