США, Європа та Китай домінуватимуть у постачанні водню – BloombergNEF

До кінця десятиліття США, Європа та Китай домінуватимуть у світовому постачанні низьковуглецевого водню завдяки потужній регуляторній підтримці та амбітним цілям зростання. Про це йдеться у відповідному звіті дослідницької організації BloombergNEF (BNEF ), повідомляє Bloomberg.

До 2030 року на ці три ринки припадатиме 80% світового виробництва екологічно чистого водню. Очікується, що річний обсяг постачань зросте в 30 разів, до 16,4 млн т.

Прогнозується, що до 2030 року на США припадатиме 37% виробництва низьковуглецевого водню, на Європу та Китай – 24% і 19% відповідно завдяки потужній внутрішній політичній підтримці, включаючи субсидії та податкові пільги.

Більша частина виробництва водню в Європі припадатиме на Велику Британію, Нідерланди, Іспанію та Португалію. Що стосується ситуації в Китаї, вона залишається важкодоступною для моніторингу через брак інформації про урядові проєкти та цілі, які ставить перед собою Пекін.

Як йдеться у New Energy Outlook 2024, опублікованим BNEF, очікується, що до 2050 року попит на всі види водню збільшиться в чотири рази, до 390 млн т. При цьому він зростатиме з боку таких галузей, як чорна металургія, авіація та судноплавство. Прогноз був зроблений за сценарієм нульових викидів, коли глобальне потепління обмежується 1.5°C вище доіндустріального рівня, як передбачено Паризькою угодою.

До кінця 2030 року можуть бути введені в експлуатацію близько 95 ГВт електролізерів, що майже в 10 разів перевищує потужності, затверджені на сьогодні. На цей метод, ймовірно, у поточному десятиріччі припадатиме майже все виробництво в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Водночас більшу частину постачань від великих виробників, таких як США та Велика Британія, становитиме «блакитний» водень, тобто той, що виробляється з викопного палива, але в поєднанні з уловлюванням і зберіганням вуглецю.

Що стосується виробництва електроенергії, то її екологічна генерація може забезпечити основну частину агресивного скорочення викидів, необхідного до 2030 року, зауважують в BNEF. Це що дасть більше часу для розв’язання проблем у таких галузях, як сталеливарна промисловість та авіація, де конкурентоспроможні за вартістю низьковуглецеві рішення ще не набули масштабів. Досягнення нульового рівня викидів залежить від потроєння потужностей відновлюваних джерел енергії до кінця десятиліття.

Навіть якщо перехід буде стимулюватися лише економічними чинниками, без додаткових політичних стимулів, частка відновлюваних джерел енергії у виробництві електроенергії може перевищити 50% вже наприкінці цього десятиліття.

Нагадаємо, що металургійна промисловість Європи потребує 5 млн т водню на рік для декарбонізації своїх операцій. Таку оцінку дав гендиректор Європейської сталеливарної асоціації (EUROFER) Аксель Еггерт. Він зазначив, що основні металургійні проєкти в регіоні будуть готові до використання водню до 2026-2027 років, але його постачання відсутнє.