Ситуація з дефіцитом брухту в Європі ускладнюватиметься – Federacciai

Ситуація з дефіцитом брухту в Італії та Європі ускладнюватиметься. Зростання частки виробництва сталі в електродугових печах (EAF) у ЄС та світі призведе до підвищення попиту на цю сировину, особливо на високоякісну. Про це заявив Антоніо Гоцці, президент італійської асоціації виробників сталі Federacciai, під час щорічної зустрічі організації, повідомляє Kallanish.

Як зауважив Гоцці, у багатьох третіх країнах вдаються до захисту внутрішніх запасів брухту, що призводить до низки обмежень на експорт, включаючи абсолютну заборону, ліцензування, мита та експортні квоти.

У Federacciai зазначають, що експорт брухту з Європи до країн, що не входять до ЄС, майже подвоївся з 2016 по 2023 рік. На Туреччину припадає 56% експорту ЄС, цей обсяг зріс з 11,7 млн ​​т у 2016-му майже 19 млн т торік.

За словами Гоцці, потрібне рішення, яке захистить європейський брухт, запобігаючи його експорту, особливо в країни, які не впроваджують заходів, тотожних європейським. На його думку, проєкти будівництва нових EAF в Італії без уточнення забезпечення сировиною, видаються недоцільними, оскільки існує ризик дефіциту брухту.

Гоцці також нагадав, що для італійських меткомбінатів ціни на електроенергію значно вищі, ніж у їхніх конкурентів в інших європейських країнах, пише ItaliaOggi. Наприклад, у 2023 році, німецькі енергоємні компанії платили в середньому €65/МВт·год, тоді як в Італії витрати перевищили €110/МВт·год. Причини включають національний енергетичний баланс, державні стимули та відсутність взаємопов’язаного ринку електроенергії на європейському рівні. Проблему поглиблює система «граничної ціни», яка вирівнює вартість енергії, виробленої за допомогою відновлюваних джерел та вуглеводнів.

Federacciai пропонує єдиний підхід до використання надходжень від аукціону ETS, зазначивши, що такі країни, як Німеччина та Франція, виділяють на підтримку декарбонізації промисловості набагато більше, ніж Італія. Зменшити ці відмінності могла б єдина європейська ціна для енергоємних галузей.

Що стосується викидів Scope 1, то італійська електросталеплавильна промисловість, повідомив президент Federacciai, фактично близька до вуглецевої нейтральності. Металурги країни прагнуть розв’язати залишкові проблеми, пов’язані з невеликими викидами, які все ще присутні які виникають внаслідок використання природного газу в нагрівальних печах прокатних станів. Для цього індустрія працює над такими рішеннями, як біометан і водень.

Гоцці також зазначив, що лише третина електроенергії, яку італійські металурги закуповують з мережі, надходить із відновлюваних джерел. Аби досягти цілей «чистого нуля », потрібна додаткова третина е/е з нульовим викидом вуглецю. Багато компаній в Італії вже інвестували й продовжують інвестувати в установки з виробництва відновлюваної енергії.

Нагадаємо, що металургійні підприємства Італії за підсумками липня 2024 року скоротили виробництво сталі на 9% у порівнянні з попереднім місяцем – до 1,68 млн т. Порівняно з аналогічним місяцем 2023 року показник впав на 3,9%. За підсумками 7 місяців поточного року італійські металурги скоротили виробництво сталі на 5,4% у річному обчисленні – до 12,5 млн т.