Металургійна промисловість АСЕАН рухається до декарбонізації

Країни АСЕАН роблять важливі кроки до декарбонізації металургії регіону, проте галузі потрібна підтримка цих зусиль. Таку думку висловив керівник відділу структурної та промислової політики Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) Стефан Рейс, повідомляє Kallanish.

Окремі країни АСЕАН (Асоціація держав Південно-Східної Азії) залишаються нетто-імпортерами сталі попри те. що у сукупності вони є шостим за величиною експортером сталевої продукції – швидке зростання обсягів відбувається із 2017 року. Деякі держави, такі як Таїланд, В’єтнам, Індонезія та Малайзія, сильно орієнтовані на експорт, причому на закордонні постачання припадає значна частка виробництва. Водночас вони піддаються обмеженням, пов’язаним з викидом вуглецю, оскільки важливими експортними ринками для цих країн є Китай, Японія, Канада, ЄС і США.

Іноземні інвестиції в металургію АСЕАН є вуглецевоємними. В основному, вони пов’язані із субсидованими китайськими держпідприємствами, зауважив Рейс. Частина виключно китайських інвестицій припадає на доменні та киснево-конвертерні печі.

Враховуючи участь КНР у регіональному ринку сталі, зазначив експерт, є питання щодо того, як падіння попиту на сталь у Китаї вплине на світові ринки та виробників АСЕАН. Проблеми включають потенційний надлишок пропозиції, низькі ціни, застосування захисних заходів та труднощі, пов’язані з обліком викидів вуглецю.

Наразі майже всі країни АСЕАН оголосили цілі щодо досягнення нульових викидів вуглецю, Індонезія, Таїланд і В’єтнам розробляють систему податку на викиди CO2 та системи торгівлі квотами на викиди. Проте країни регіону зіштовхуються із різними викликами, включаючи доступ до чистих технологій та фінансування «зеленого» переходу,  а також доступність сировини, особливо на фоні зростання обмежень на експорт брухту.

На думку Стефана Рейса, зміцнення глобального співробітництва допоможе підтримати сталий розвиток сталого розвитку сталеливарної промисловості АСЕАН.

Нагадаємо, що Малайзія розробить «дорожню карту» екологічного переходу для металургії. При підготовці стратегії мають бути розглянуті джерела фінансування – державні та приватні, аби допомогти металургійному сектору перейти до зниження викидів вуглецю.

Як повідомляв GMK Center, країни АСЕАН продовжать боротися з перспективою надлишку пропозиції на сталь, оскільки оголошені проєкти перевищуватимуть зростання попиту. Водночас інвестиції в азійську сталеливарну промисловість в основному зосереджені на доменному виробництві, що призведе до збільшення викидів вуглецю у галузі.