Індія завершує розроблення національної політики щодо брухту

Уряд Індії завершує розроблення національної політики щодо переробки брухту, яка замінить чинні рекомендації 2019 року. Про це повідомляє Financial Express.

Країна прагне узгодити цю політику зі зміною динаміки в секторі внаслідок внутрішніх вимог і зобов’язань, а також міжнародної ситуації.

Дая Нідхан Пандей, співсекретар Міністерства сталі, заявив, що ця політика може бути готова протягом наступних кількох місяців. За його словами, споживання брухту в індійському сталеливарному секторі зростає, а його доступність, за оцінками, збільшиться майже до 36 млн т.

«Це чітко вказує, що попит на сталевий брухт різко зросте, оскільки триватиме масштабне розширення потужностей», – зазначив Пандей.

Чиновник додав, що Індія прагне поступово збільшувати частку брухту у виробництві сталі до середньосвітового показника у розмірі 31%. Оскільки країна рухається до обсягів виплавки у 300 млн т до 2030 року та 500 млн до 2047 року, то брухт відіграватиме вирішальну роль у збереженні сировини, скороченні імпорту вугілля, зниженні викидів і підтримці екологічних зобов’язань країни.

Політика щодо брухту від 2019 року, спрямована на сприяння циркулярній економіці у металургії, мала на меті заохотити переробку виробів із відпрацьованим терміном експлуатації організованим, безпечним та екологічно чистим способом, зокрема розвантаження індійських міст від застарілих транспортних засобів. Пандей не розкрив подробиць щодо нової стратегії.

Генеральний директор BigMint Дхрув Гоел вважає: нова політика Індії щодо брухту має бути зосереджена на створенні прозорої та інтегрованої всередині країни екосистеми для підтримки конкурентоспроможного за ціною та низьковуглецевого виробництва сталі. Уряд може стимулювати організований збір і перероблення завдяки раціоналізації ПДВ, фінансуванню центрів подрібнення, швидшому оформленню документів для підрозділів з утилізації автомобілів.

Нагадаємо, що уряд Індії у грудні 2024 року оголосив формулу для визначення «зеленої» сталі, яка ранжує таку продукцію на три категорії на основі кількості вуглекислого газу, що викидається під час виробничого процесу. Сталь, вироблена з викидами CO2 менше ніж 2,2 т на тонну прокату, буде визначатися як тризіркова «зелена», з викидами нижче 1,6 т на тонну сплаву – як п’ятизіркова.