icon
Фото – Індія вивчає можливість введення вимоги про «зелену» сталь у держзакупівлях shutterstock.com
Декарбонізація

Виробники готові постачати таку металопродукцію у великих масштабах за певних умов

Індія вивчає поетапне введення мандата на «зелену» сталь у держзакупівлях. Про це повідомляє The Economic Time.

За даними Конфедерації індійської промисловості (CII), країна може розблокувати до 16 млн т сертифікованих постачань  «зеленої» сталі від виробників до 2029/2030 фінроку, якщо буде запроваджено зобов’язання у 26% щодо низьковуглецевої металопродукції в державних закупівлях.

Як йдеться у звіті CII, виконаному за підтримки Climate Catalyst, промислова екосистема країни загалом готова до впровадження «зелених» державних закупівель (GPP) для сталі, якщо ця політика буде обов’язковою. Потенційно це створить перший у країні великомасштабний гарантований ринок сертифікованої низьковуглецевої металопродукції до 2007/2028 фінансового року.

Державні закупівлі оцінюються в 45-50 трлн рупій на рік (до понад $500 млрд). Водночас урядові інфраструктурні та розробницькі проєкти споживають близько 31,6 млн т сталі. Ця діяльність призвела до викидів приблизно 70 млн т вуглецю у 2023/2024 фінроці.

Дослідники проаналізували відповіді 28 виробників, що виплавляють близько 88 млн т сталі на рік, а також 12 основних державних закупівельних агентств. 93% відсотки опитаних виробників готові постачати сертифіковану «зелену» сталь у великих масштабах за умови, що уряд надасть чіткі повноваження та забезпечить механізми відшкодування витрат (цінова премія, пільги на ПДВ, компенсація вуглецевих кредитів).

Державні агентства, своєю чергою, зауважують чотири ключові фактори, що необхідні для запуску таких закупівель: національний мандат із визначеними відсотковими порогами, стандартизовані тендерні положення та шаблони моніторингу, навчання із закупівель та обмежена в часі фінансова підтримка на початковому етапі.

Нагадаємо, що у грудні 2024 року міністерство сталі Індії оголосило формулу для визначення «зеленої» сталі. Відомство класифікує її за трьома категоріями залежно від кількості викидів вуглецю на тонну виробленого сплаву.