Індійська металургія лідирує за рівнем викидів CO2 у світі

Металургія Індії залишається найбільш «брудною» у світі за рівнем викидів CO2. За даними дослідження Європейської комісії 2022 року, виробництво сталі в країні генерує близько 2,6 тонни CO2 на тонну готової сталі (tcs), що на 20-25% перевищує показники Китаю, другого за обсягами викидів у світі. У 2023 році середня інтенсивність глобальних викидів склала 1,92 т CO2/tcs, пише Мрітунджайя Рао Нандагірі, консультант I&S.

У списку експортерів сталі до ЄС Індія займає друге місце, поступаючись лише Південній Кореї. Проте її викиди значно вищі: 2,55 т CO2/tcs проти 1,6 т у Південній Кореї. Для порівняння, Туреччина демонструє найнижчий рівень серед основних постачальників – 1,0 т CO2/tcs.

Основною причиною високих викидів є домінування в Індії процесу DRI (відновлення заліза прямим способом) на основі вугілля, який виділяє 3,0-3,1 т CO2 на тонну. Для порівняння, використання електродугових печей (EAF) із брухтом забезпечує значно менші викиди – 0,7 т CO2. Однак дефіцит брухту та обмежена доступність природного газу змушують індійські підприємства продовжувати працювати на вугіллі.

Найбільші металургійні компанії Індії, такі як Tata Steel, JSW Steel і SAIL, вже встановили амбітні цілі щодо зниження викидів до 2030 року. Зокрема, Tata Steel прагне досягти показника 1,85 т CO2/tcs, тоді як JSW Steel – 1,95. Проте, навіть ці цілі залишаються вищими за глобальні середні показники.

За словами Мрітунджайя Рао Нандагірі, для зменшення викидів металурги Індії мають розглянути такі заходи: зниження споживання коксу у доменних печах, інтенсифікація переробки брухту, покращення якості руди через додаткові фабрики збагачення.

Проте без фінансової підтримки уряду ці кроки будуть недостатніми. У той час як ЄС, США та Канада активно підтримують свої промисловості субсидіями, індійські виробники стикаються з фінансовими труднощами при впровадженні «зелених» технологій.

Ключовим шляхом для Індії може стати перехід до водневих технологій із використанням відновлюваної енергії, проте ця методика залишається дорогою та недоступною для масового впровадження.

Нагадаємо, Індія потребує інвестицій у $120 млрд, щоб досягти запланованого рівня виробництва сталі в 300 млн т до 2030 року. У 2023 році металурги країни збільшили виробництво сталі на 11,8% у порівнянні з 2022 роком – до 140,2 млн т.