Європейська сталь стратегічно важлива для кліматичних цілей ЄС – гендиректор EUROFER

Надання пріоритету сталі європейського виробництва підвищить стійкість ланцюжків створення вартості у сфері чистих технологій ЄС. Таку думку у колонці для Euractiv висловив Аксель Еггерт, гендиректор Європейської сталеливарної асоціації (EUROFER).

Він зазначає, що розмова, окрім іншого, має бути зосереджена на тому, що потрібно для побудови ланцюжка постачання чистої енергії в ЄС.

«Сталь – це, в буквальному сенсі, фундамент Європи. Щоб гарантувати, що Євросоюз досягне своїх амбітних кліматичних цілей в рамках «Зеленого курсу» і залишиться процвітаючим і незалежним, сталь, яка є основою європейського зростання, повинна «йти зсередини» – і вироблятися в Європі», – зазначив Еггерт.

Європейська металургія, пояснює гендиректор EUROFER, прокладає шлях до вуглецево нейтральної економіки, реалізуючи понад 60 проєктів з декарбонізації. Окрім того, йдеться про перші проривні технології, які будуть впроваджені в промислових масштабах вже у 2025 і 2026 роках. У разі успішної реалізації в Європі ці проєкти принесуть подвійну користь, створивши попит на «чисті» водень та електроенергію, а також постачатимуть «зелену» сталь, необхідну для будівництва вітряків, електромобілів, сучасних будівель та інфраструктури.

«Однак цей успішний перехід не може – і не повинен – сприйматися як належне. Виробничі витрати металургійних компаній ЄС стають дедалі більш неконкурентоспроможними порівняно з витратами в третіх країнах, де вартість енергії у 2-4 рази нижча, ніж в ЄС. Глобальний надлишок потужностей, який часто підживлюється державними субсидіями, призводить до несправедливої торговельної практики, що підриває економічну стійкість, необхідну для інвестицій у декарбонізацію», – застерігає Еггерт.

Він пояснює, що лише за останнє десятиліття Європа втратила 26 млн т потужностей з виробництва сталі та чверть своєї робочої сили. Таким чином, ЄС став нетто-імпортером дешевшої та високовуглецевої сталі з Китаю та інших країн. Фактично, імпорт в ЄС досяг історичного рекорду – 28% частки ринку.

Наразі Євросоюз має змінити курс, вважає Аксель Еггерт. Блок зіштовхнувся з факторами, що змінюють правила гри – геополітичною невизначеністю та втратою конкурентної переваги перед США, Китаєм та іншими країнами. І якщо глобальні перегони за чисті технології стали новим двигуном процвітання Європи, ЄС має їх очолити.

Сталеливарна та інші галузі, необхідні для створення ланцюжків доданої вартості у сфері чистих технологій мають бути у центрі уваги ЄС. Політики Євросоюзу, вважає Еггерт, мають зосередитися на п’яти пріоритетних сферах, як зазначено в Маніфесті європейської сталеливарної промисловості (промислова політика, енергетика, торгівля, сировина та кваліфікація).

Нагадаємо, за прогнозами EUROFER, попит на сталь в ЄС у 2023 році скоротиться на 5,3% р./р. У 2024 році показник зросте на 7,6%, але стикнеться з геополітичною непередбачуваністю та економічною невизначеністю