EUROFER констатує кризу в сталеливарній промисловості Європи

Асоціація вимагає від ЄС продовжити захисні заходи і стягувати компенсацію за викиди CO2 з неєвропейських виробників

Сталеливарна промисловість Європейського Союзу перебуває в глибокій кризі, і зараз складно передбачити оптимістичний варіант розвитку подій. Про це президент Європейської сталеливарної асоціації (EUROFER) Герт Ван Поельворде оголосив під час щорічної конференції European Steel Day 2019 у Брюсселі в середу.

Головні проблеми металургії Європейського Союзу – це складна ситуація в галузі, вимушені захисні заходи для сектору в ЄС і впровадження інновацій для переходу на безвуглецеві технології виплавки.

«Сьогодні сталеливарна промисловість Європи перебуває на критичному етапі, і є кілька варіантів розвитку подій. Незрозуміло, куди рухається галузь, тому що ми стикаємося з цілим комплексом геополітичних, економічних та екологічних проблем», – зазначив Герт Ван Поельворде.

Під час Європейського дня сталі – 2019 представники металургійного сектору, політики та інші зацікавлені особи обговорили перспективи галузі.

Головними темами дискусії стали поточне падіння попиту на сталь, інтервенція імпортерів і визнання проблеми скорочення викидів не локальною проблемою континенту, а загальносвітовою, з відповідною зміною формулювань ЄС.

«Ці проблеми можуть знищити всю сталеливарну промисловість Європи», – констатував президент EUROFER.

У 2018 році імпорт готової сталевої продукції до ЄС зріс на 12%, тоді як ємність ринку збільшилася лише на 3,3%, зазначив він, додавши, що захисні заходи Єврокомісії не гарантують сектору виживання.

Нечесний імпорт руйнує ринок ЄС і загрожує існуванню місцевих заводів. Президент EUROFER нагадав, що після року зростання внутрішнього споживання компанії змушені скорочувати робочі місця і виробництво. Сьогодні в металургійній промисловості Європи зайнято близько 330 тис. людей.

За розрахунками EUROFER, додаткові граничні витрати європейських компаній на кожну тонну виробленої сталі у вигляді купівлі квот на викиди CO₂ (за нормами Євросоюзу) становлять €45. При цьому виробники з-поза меж ЄС не змушені нести ці витрати.

Невелика, на перший погляд, різниця в ціні може істотно вплинути на конкурентоспроможність відкритого ринку, стверджують в асоціації.

Президент EUROFER наполягає, що ці витрати слід нормативно поширити й на неєвропейських металургів, які працюють у ЄС.

«Лише тоді світова промисловість за нашим прикладом скоротить викиди CO₂ в усьому світі», – наголосив він.

EUROFER закликала Брюссель захистити сталеливарну промисловість ЄС

Сталеливарну промисловість ЄС очікує криза – EUROFER