Експорт турецької сталі до України у січні-серпні зріс на 36,1% р./р.

У січні-серпні 2025 року Туреччина збільшила загальний експорт сталі на 9,9% у порівнянні з аналогічним періодом 2024-го – до 12,84 млн т. Україна стала одним із ключових напрямків поставок: за 8 місяців обсяг експорту сягнув 609,9 тис. т, що на 36,1% більше р./р. В результаті Україна посіла п’яте місце серед найбільших споживачів турецької продукції, випередивши низку держав ЄС та Близького Сходу. Про це повідомляє Турецька асоціація експортерів сталі.

Лідером за обсягами імпорту залишається Румунія, яка отримала понад 1,21 млн т сталі з Туреччини (+13,8% р./р.). Далі йдуть Італія з майже 1 млн т (+5,7% р./р.) та Іспанія – 656,64 тис. т (+37,3% р./п.). Водночас найбільш стрімке зростання зафіксовано в експорті до Марокко – постачання зросли на 137,7% р./р., до 683,3 тис. т.

У товарній структурі турецького експорту провідні позиції займають будівельна арматура та гарячекатаний прокат. За 8 місяців експорт арматури зріс на 16,9% р./р. – до 2,62 млн т, а гарячекатаного плоского прокату – на 24,8% р./р., до 2,61 млн т. Водночас постачання зварних труб незначно знизилися (-0,4%) і становили 1,32 млн т.

Найдинамічніше зростання відбулося у сегменті заготовки, експорт якої зріс у 6 разів – до 360,6 тис. т.

Як повідомляв GMK Center, поставки металопрокату з Туреччини на ринок України за підсумками січня-червня 2025 року зросли на 47,9% у порівнянні з аналогічним періодом 2024-го – до 405,84 тис. т. Таким чином, частка турецької продукції в українському імпорті сягнула 59,5% порівняно з 49,6% роком раніше.

Як раніше зазначив президент ОП «Укрметалургпром» Олександр Каленков, різке зростання імпорту, зокрема з Туреччини та Китаю, вже зараз становить пряму загрозу для українських виробників. Особливо критичним є приріст у сегменті довгомірного прокату – арматури та катанки, які підприємства в Україні здатні випускати самостійно.

За словами Каленкова, ситуація потребує термінового втручання з боку держави, оскільки імпортна продукція часто отримує цінові переваги завдяки використанню дешевих енергоносіїв та сталевої заготовки з РФ. Така конкуренція є недобросовісною і ставить українські заводи в завідомо гірші умови.

У «Укрметалургпромі» наголошують: якщо не вжити відповідних захисних заходів, українські виробники можуть остаточно втратити внутрішній ринок, який має бути «подушкою безпеки» для галузі в умовах війни та післявоєнного відновлення.