Чеські металурги назвали нову кліматичну ціль ЄС катастрофою для галузі

Профспілка сталеливарників Чехії різко розкритикувала запропоновану Єврокомісією кліматичну мету – скорочення викидів парникових газів на 90% до 2040 року. На думку галузевої асоціації, ця мета є недосяжною навіть за ідеальних умов і загрожує остаточним занепадом промисловості ЄС. Про це йдеться у зверненні Ocelarska Unie.

Представники галузі наголошують, що європейська металургія вже перебуває у найглибшій кризі за останні десятиліття. За 20 років виробництво сталі в Європі скоротилося на третину, а імпорт постійно зростає, витісняючи європейський експорт. Причиною цього вважають і «зелену політику» ЄС, і відсутність умов для реалізації проєктів з декарбонізації: дефіцит дешевої енергії, ненадійність поставок, слабкий захист від недобросовісного імпорту та нестача брухту й фінансування.

Зокрема, впровадження нової цілі призведе до скорочення кількості дозволів на викиди у рамках EU ETS і зростання їхньої вартості. Компанії, які не можуть декарбонізувати свої процеси, змушені будуть платити значно більше за викиди, що стане для них фатальним. Крім того, інноваційних технологій, здатних радикально зменшити викиди без різкого зростання вартості продукції, досі не існує.

Чеські металурги закликали країни-члени та Європарламент відхилити ідеологічну ініціативу Єврокомісії, яка, на їхню думку, була ухвалена без належної оцінки впливу на різні сектори й країни. Вони підтримують позицію уряду Чехії, що також виступив проти плану.

В асоціації попереджають: без сталі неможливо забезпечити оборону, енергетику, транспорт та навіть досягнення кліматичних цілей – оскільки вона є основою для низьковуглецевих технологій. Ставка на імпорт – надто ризикована, враховуючи геополітичну нестабільність. Європа не витримає втрату власної промисловості, резюмує Ocelarska Unie.

Нагадаємо, раніше найбільший виробник сталі в Чехії Třinecké železárny оголосив про відкладення ключових планів з декарбонізації – будівництва електродугової печі та інфраструктури – на 2030 рік замість раніше оголошеного 2028-го.

Основними причинами затримки з впровадженням EAF у компанії назвали відсутність громадської підтримки, невизначеність щодо майбутнього напрямку Європи в правилах, пов’язаних із «Зеленим курсом», поточну негативну ситуацію на ринку сталі та нечіткі правила захисту ринку від імпорту.