Антидемпінгові заходи щодо сталі залишалися поширеним інструментом у 2025 році – OECD

На світовому ринку у 2025 році продовжували широко використовуватися антидемпінгові та компенсаційні мита (AD/CVD) для боротьби з демпінгом сталі й субсидуванням. Про це йдеться у новому звіті Організації економічного співробітництва та розвитку — OECD Steel Outlook 2026.

На додачу до цього все більша кількість країн запровадила або запроваджує масштабніші торговельні заходи.

Хоча зростання кількості нових антидемпінгових/компенсаційних розслідувань торік дещо сповільнилося, їх кількість була відносно високою — на загальному рівні 75 порівняно з 90 у 2024 році. Основним об’єктом цих розглядів залишався Китай, на нього припало 27 кейсів від загальної кількості. Загалом за період 27 країн стали об’єктами справ про недобросовісну торгівлю.

Усі торішні розслідування, окрім одного, завершилися позитивними попередніми рішеннями. Країни стали ефективніше обробляти справи, а терміни для попередніх рішень скоротилася з 200 днів в останні роки до 144 — у 2025-му. Розслідування щодо компенсаційних мит часто розпочиналися одночасно з антидемпінговими діями.

Однак, зазначають в OECD, повний вплив справ про недобросовісну торгівлю на ринки необхідно розглядати в часовому вимірі, оскільки дії, вжиті в попередні роки, продовжують позначатися на торгівлі.

Прикметно, що в останні роки нові справи продовжують порушувати все більша кількість країн — як щодо все більшої кількості держав, так і товарів.

Кількість антидемпінгових/антикомпенсаційних заходів, враховуючи справи, розпочаті з 2016-го, досягла рекордно високого рівня в 395 у 2025 році, порівняно з 321 у 2024-му. Наразі проти Китаю діє 113 торговельних заходів, 41 — проти Південної Кореї та 33 — проти В’єтнаму. Сполучені Штати лідирують із 77 заходами, далі йдуть Канада (64), Австралія (46) та ЄС (32). Разом на ці чотири юрисдикції припадає близько половини всіх глобальних торговельних заходів щодо антидемпінгових і компенсаційних мит.

У звіті OECD також зазначається, що такі заходи добре підходять для розв’язання проблем, пов’язаних із конкретними продуктами з конкретних країн, але недостатні для боротьби з глобальним надлишком потужностей. Тому дедалі більше юрисдикцій вдалися до ширших кроків, хоча в багатьох випадках це також впливає на імпорт з країн, які не є джерелами надлишкових потужностей, а відтак — і на регіональні ланцюги створення вартості.

Нагадаємо, що за даними OECD, до 2028 року надлишкові потужності з виробництва сталі у світі сягнуть 745 млн т.