Павло Кухта: «Потрібно залити економіку грошима»

До середини квітня Павло Кухта фактично очолював Міністерство розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України. При ньому приймалися рішення про запровадження в країні карантину, закриття кордонів і обмеження роботи економіки.

14 квітня Павло Андрійович залишив Міністерство. В інтерв’ю GMK Center він поділився своїми роздумами про те, чи потрібен був країні жорсткий карантин, як з нього виходити і що трапиться з економікою, якщо найближчим часом не реалізувати масштабний фінансовий пакет антикризових заходів.

Павло, скажіть будь ласка, чи була Україна інституційно готова до протидії коронавірусу? Чи ефективно, на вашу думку, відреагувала влада?

– Проблеми з інституційною спроможністю державного апарату в Україні були і є досі. Держапарат не реформований, фактично зруйнований корупцією. У будь-якій кризовій ситуації доводиться скрутно. Утім, завдяки реформам, які були запроваджені за останні роки, ми були більш готові до нинішньої кризи, ніж, наприклад, до кризи 2008-2009 років чи кризи 2014 року. Зокрема, була значно краща макроекономічна ситуація: скоротився державний борг, налагоджена співпраця з МВФ, запроваджена розумна фіскальна політика, забезпечена незалежність Національного банку тощо.

Серед негативних факторів відзначу зміну уряду за тиждень до початку коронавірусної кризи, хоча у нього уже був готовий і офіційно затверджений план дій. Однак реакція нової команди теж виявилася правильною: швидке запровадження карантинних заходів, закриття кордонів тощо.

Сьогодні постає питання, що робити далі, як вийти з карантину й не втратити економіку? Це виклик для урядової команди. І часу залишилось доволі мало.

Чому часу залишилось мало? 

– Тому що значна частина економіки призупинена. У людей і в бізнесу закінчуються кошти. Ресурс вичерпується. Це дуже болючий процес: скорочуються робочі місця, закриваються бізнеси. Незрозуміло, як жити далі. Тобто руйнуються зв’язки в економіці, на яких вона тримається, на яких тримається вся структура. І, власне, виклик для уряду полягає в тому, щоб не допустити цього руйнування.

Чи можна було уникнути жорсткого карантину?

– Запровадження жорсткого карантину, скоріше за все, мало сенс. Вагання й роздуми на старті були, я був присутнім при цьому процесі. Але практика показала, що рішення було правильним. Принаймні за кривими поширення епідемії ми бачимо, що Україна далеко не в лідерах за поширенням вірусу. Тобто це мало сенс. Питання в іншому – в подальшій роботі із цим.

Як можна було б вийти з жорсткого карантину?

– Якщо надто довго тримати жорсткий карантин, шкоди буде більше, ніж від епідемії. Ми розуміємо, що глибока економічна криза потім виллється в глибоку соціальну та політичну кризу, і чим це завершиться – невідомо. Утім, жорсткий карантин дає також можливість перейти до більш гнучкої смарт-системи. Це вже зробила Південна Корея: вони взяли епідемію під контроль, мають достатню кількість тестів, чітко відстежують хворих тощо. Тобто є можливість більш розумно, більш гнучко організувати життєдіяльність економіки та країни загалом. Можна справді не зупиняти економіку, а дати їй можливість запуститися.

Чи задоволені ви тим пакетом економічних заходів, який було прийнято на період карантину? Чи, можливо, мали інший погляд?

– Ні-ні, антикризового пакету заходів ще ніхто не приймав. Він тільки готується. Те, що запроваджено, – це лише мінімальні заходи, пов’язані з налагодженням карантинного режиму: захищено критичні сфери економіки (промисловість, аграрний сектор), надано певні податкові послаблення тощо. Це правильні речі, але серйозний антикризовий пакет тільки готується. Це десятки мільярдів гривень, які мають бути спрямовані в економіку. Так роблять усі європейські країни: платять напряму або хоча б частково компенсують втрачене робітникам, частково компенсують втрачені доходи бізнесу; дозволяють не платити деякі податки, збори.

Якщо такої програми немає, не здійснюються відповідні заходи – починають скорочуватися робочі місця, закриваються бізнеси, руйнується сама структура економіки. Це загрожує безробіттям мільйонам людей.

Є думка, що потрібно не так надавати адресну допомогу, як вживати заходів, аби не скорочувались робочі місця…

– Безумовно, про це і йдеться. Питання лише в тому, що бізнес, який не працює, не може платити заробітні плати, і він не має платити податки, оскільки лише зазнає збитків і жодним чином їх не компенсує. Вартість робочого місця для нього має впасти до нуля. Ці витрати має взяти на себе держава. Якщо держава запроваджує карантинні заходи, зупиняє бізнеси і людей, не дає їм, по суті, працювати, то вона має якось їх утримувати.

Коштів на це в бюджеті немає, тому варто взяти в борг. Сьогодні якраз та ситуація, коли в борг є сенс брати. Ми можемо собі дозволити трохи влізти додатково в борги, оскільки ми потім швидко з ними розплатимося. За останні роки ми знизили рівень державного боргу з 80% до 50% від ВВП. Тому тут немає проблеми, це треба і можна робити. Питання в тому, що це треба робити досить швидко. В ідеалі виплати вже мали би початися.

Як ви оцінюєте, наскільки сильного удару криза завдасть українській економіці, скажімо, за результатами року? Уряд, наприклад, оцінив масштаби падіння економіки за рік на рівні 3,9% ВВП…

– За м’яким сценарієм, якщо карантин завершиться у травні, на нас чекає падіння на рівні 4% – більшість прогнозів на цьому сходяться. За більш жорстким сценарієм, якщо карантин затягнеться на літо, очікується падіння на рівні 7-9%. Чим більш жорсткий сценарій, тим глибше падіння. Тобто є два ключових параметри: наскільки жорсткий карантин і як довго він триватиме. Усе. Це є визначальним. Крім того, на Україну сильно впливає те, що падають економіки у всьому світі. Ми експорторієнтована країна, і, відповідно, це до нас долітає.

Як, на вашу думку, слід вирішувати проблему з експортними продажами? 

– Епідемія – це ж не лише криза, а й можливості. Зупинено індустрії і в інших країнах, зупинилась робота у наших конкурентів. Якщо запровадити смарт-карантин, вжити швидких заходів для виведення бізнесу на ті ринки, де зараз конкуренція зменшується, ця ситуація може бути потенційно дуже виграшною. Тобто можливість дійсно є, і нею треба зуміти скористатися. Це справді можливість для українського бізнесу.

Ще якісь антикризові заходи для економіки хотіли би назвати?

– Насправді це доволі просто. Їх лише три:

1. Завалити грошима ті сектори економіки, які зараз зупинено. Підтримати людей і бізнеси. Підтримати саму структуру економіки.
2. Просувати на зовнішніх ринках українську продукцію. Захопити якісь ринки, просувати інтереси українських експортерів.
3. Проаналізувати, якою буде економіка після карантину, і підготуватися до цього. Наприклад, дистанційні технології надалі використовуватимуться значно більше. Отож потрібно дати можливість розвиватися тим галузям, які мають великий потенціал для зростання після кризи.

На тлі коронавірусної кризи Кабмін відмовився від планів щодо масштабної приватизації, якою ви активно займались на посаді першого заступника міністра. Чи погоджуєтесь ви з таким рішенням? Чи навпаки, вважаєте, що приватизацію варто було продовжити?

– Я сподіваюся, що все-таки не відмовилися. Думаю, в бюджеті встановлена занижена, неадекватна цифра, і її переглянуть. 500 млн грн – це дуже мало. Гадаю, буде приватизовано об’єктів на значно більшу суму.

Я погоджуюся, що об’єкти великою приватизації не варто поспішати продавати; краще витратити час карантину на їх підготовку до приватизації. Натомість малу приватизацію взагалі немає сенсу зупиняти. Навпаки, зараз є попит на активи всередині України з боку нашого бізнесу. Мала приватизація дає можливість українському бізнесу дуже вигідно вкласти гроші.

Ми запустили передання 960 підприємств до фонду Державного майна на приватизацію. Критично важливо, щоб це було завершено. Якщо це не буде завершено, це стане великим ударом по інвестиційній привабливості країни і значним стимулом для корупції.

В Україні здійснили секвестр бюджету. Чи вдало його реалізували, на вашу думку? Чи правильно обрали статті витрат для скорочення?

– Думаю, що загалом, враховуючи ситуацію, це нормально. Тут радше питання в тому, що зараз у видатковій частині фактично відсутня антикризова програма. Принаймні я її там не бачу. Можливо, її можна забезпечити за рахунок новоствореного стабілізаційного фонду, але мені здається, що цієї суми недостатньо. Я там не бачу інструментів, які дали б державі змогу взяти на себе частину витрат бізнесу та зберегти в такий спосіб робочі місця. У цьому я бачу головну небезпеку. Тобто я думаю, що це, ймовірно, не останній перегляд бюджету.

Які уроки Україна може винести з цієї кризи? Якої економічної політики нам варто дотримуватися в майбутньому?

– Надалі, щоб втриматися на плаву, зберегти та пришвидшити темпи зростання, доведеться здійснювати реформи ще швидше, ніж ми намагалися робити це в попередньому уряді. Це при тому, що попередній уряд фактично робив їх швидше, ніж усі інші. Тобто дуже-дуже швидко й інколи, можливо, хаотично, але темпи трималися дуже високі. Найвищі за останні пару десятиліть. Це означає реформаторське спрямування і уряду, і парламенту, всіх його кадрів. Інакше країна знову відставатиме.