Ігор Удовиченко: «Попит на сталь в Україні почав відновлюватися»

Попри війну в Україні бізнес розуміє свою відповідальність бути «другим фронтом». Зіткнувшись з безліччю проблем, промисловці в останні місяці здійснювали релокацію та рестарт виробництв, перебудову логістичних маршрутів поставок сировини та вивезення власної продукції. Гравці сталевого ринку України не стали винятком. Про це в інтерв’ю GMK Center розповів Ігор Удовиченко, директор з продажів компанії «ТАКТ Метал».

Розкажіть про основні напрями роботи «ТАКТ Метал».

– На сьогодні ми – найбільший в Україні виробник каліброваного прокату й прокату зі спеціальною обробкою поверхні та найбільший сервісний металоцентр, що спеціалізується на металопрокаті для машинобудівних підприємств.

У довоєнний та докоронавірусний час ми постачали до 40 тис. т на рік сортового металопрокату машинобудівним підприємствам України. Це переважно круги, квадрати, шестигранники та смуги з конструкційних, нержавіючих, інструментальних марок сталі.

Наше виробництво щомісяця може виробляти до 2 тис. т каліброваних прутків та прутків зі спеціальною обробкою поверхні.

Як під час війни змінилася ситуація з попитом на металопрокат з боку машинобудування у вашому сегменті ринку?

– Березень був найскладнішим, оскільки багато підприємств машинобудівного комплексу України опинилися в зоні активних бойових дій чи окупації – у Харкові, Маріуполі, Сумах, Чернігові, Херсоні, Мелітополі.

Виробництво нашого сортаменту на метпідприємствах України тимчасово зупинили, а імпорт з РФ та Білорусі повністю припинили. Розірвалися логістичні ланцюжки через блокування українських портів. Багато людей вимушено перемістилися з регіонів, де йшли активні бойові дії, частина виробничих потужностей була зруйнована ракетними ударами.

Було багато викликів для всіх бізнесів. І українські підприємці з квітня почали з ними працювати – займалися релокацією виробничих потужностей, налагоджували нові логістичні маршрути, забезпечували поставки сировини та матеріалів від нових постачальників. Тому попит почав поступово відновлюватися.

Ми розуміли, що другий фронт війни – це економіка. Бізнес має працювати, забезпечуючи людей роботою та зарплатою, здійснювати відрахування до бюджету для підтримки країни. Тому ми не зупинялися ні на один день.

Як змінилися ціни на металопродукцію в Україні?

– У березні ціни на металопрокат стрімко зросли. Україна – один зі світових лідерів з виробництва сталі, левова частка якої експортувалася переважно через морські порти. Через блокування українських портів наші металурги досі не можуть налагодити в колишніх обсягах експорт своєї продукції, зокрема заготовки для металургійних підприємств Туреччини, Європи, Близького Сходу та Азії.

Нерозуміння масштабів та тривалості війни, а також логістичний колапс у перші місяці призвели до значного зростання цін на всю металопродукцію на всіх ринках. Так, ціна заготовки з лютого по квітень зросла на $300, сягнувши рівня $900-920 за тонну.

Від кінця квітня і протягом травня ситуація стабілізувалася – ціни почали знижуватись і досягли цінового дна на сьогодні.

З іншого боку, багато підприємств оголосили про вимушене тимчасове зупинення виробничих потужностей через високі витрати на виробництво у зв’язку з подорожчанням енергоносіїв та низькими цінами на сталь.

У вересні очікуємо підвищення цін, про яке вже оголосили кілька виробників.

Наскільки зараз успішними є ваші спроби експортувати продукцію та з якими проблемами вам доводиться стикатися?

– У нас було кілька хвиль розвитку експорту продукції, що виробляється.

Першими напрямками були країни пострадянського простору, які були близькі нам з погляду нормативних документів (ГОСТів, ТУ), ментально та географічно – Білорусь, Молдова, Грузія. У другій хвилі була експансія на ринки країн Східної Європи: Болгарія, Румунія, Польща, Литва. І третя хвиля, на яку ми вийшли за останній рік, – це вже країни Західної Європи, зокрема Скандинавії.

Вихід на нові ринки вимагав від нас абсолютно нової організації виробництва, придбання нового обладнання, сертифікації. Коли ти приходиш на зовнішні ринки, де ніхто тебе не знає, недостатньо мати просто продукт, що відповідає європейському стандарту. Тож ми працювали над термінами виробництва, доставкою товару «під ключ», пакуванням та маркуванням тощо.

Нашим «продуктом» став не лише металопрокат, а й багато сервісних складових, які ми навчилися робити краще за наших конкурентів.

Ми сформували довіру за роки роботи з нашими покупцями, і ми змогли виконати всі експортні контракти та мінімізувати ризики наших партнерів.

Ми продовжуємо експортувати та розширювати географію експорту нашої продукції. Зараз престижно працювати з українським виробником, адже Україна – це бренд. Ми робимо все можливе, щоб цей бренд зміцнити на багатьох ринках.

А зараз ситуація дещо покращилася?

– Ситуація складна, всі стежать за подіями в Україні, дивляться, де розташовані виробничі потужності, наскільки вони близькі до зони бойових дій, і оцінюють ризики ведення бізнесу з українським підприємством.

Усі угоди в Європі страхуються компаніями, які гарантують збереження коштів контрагента в разі невиконання умов договору одним з партнерів.

Європейські страхові компанії пішли з українського ринку ще 2014 року, ніхто з них не готовий страхувати угоди в умовах війни. При цьому постачальники вимагають 100% оплати за сировину та матеріали, обладнання, що, безумовно, є додатковим навантаженням на бізнес.

Яке у вас було співвідношення попиту на ринках?

– Ми запустили перший наш цех з виробництва каліброваних прутків у 2013 році й тоді орієнтувалися лише на внутрішній ринок.

Багато виробників тоді оновлювали свій парк верстатного обладнання та переходили на сучасні автоматизовані комплекси обробки металу. Такі комплекси використовують високоточний сталевий прокат, без окалини та корозійного нальоту, з високим рівнем прямолінійності, фасками. І ми запустили виробництво такого прокату.

Європа давно пішла цим шляхом, і ми розуміли, що й на наш український ринок прийдуть нові технології та обладнання, а машинобудівники потребуватимуть такого матеріалу.

Коли ми налагодили всі технологічні процеси, домоглися стабільно високої якості, побудували металургійну лабораторію для здійснення контролю 100% вхідної сировини, матеріалів та приймально-здавального контролю, а також повною мірою забезпечили українські заводи, ми замислилися над експортом своєї продукції.

На кінець 2021 року обсяг експорту каліброваних прутків перевищив 50% від усієї виробленої продукції, а географія зарубіжних поставок перевищила 10 країн і продовжує розширюватися – зараз ми працюємо із запитами з Південної Америки.

На вашу думку, якою буде повоєнна структура металоспоживання в Україні?

– Після закінчення війни необхідно буде відновлювати всю зруйновану інфраструктуру – мости, будинки та споруди. Потрібно багато металопродукції будівельного сортаменту.

Впевнений, і машинобудування почне працювати з новою силою. Необхідно буде замінювати зношений вагонний парк, сподіваюся, відродиться суднобудування в Україні, аграрії потребуватимуть ґрунтообробної та самохідної техніки, підприємства військово-промислового комплексу, впевнений, активно працюватимуть над зміцненням обороноздатності нашої країни. А це стимулюватиме споживання спеціальних марок і сталей для машинобудування.