Філіп Енглін: «Економічний спад – чудовий час для інвестицій»

28-30 жовтня World Steel Dynamics і GMK Center провели в Мілані найбільшу в Європі сталеву конференцію року.

Під час виступів топ-менеджери WSD, Пітер Маркус і Філіп Енглін, відзначили, що очікують у 2020 році зростання цін на сталь – насамперед завдяки підписанню торговельної угоди між США і Китаєм. Іще цікавіше, що вони не виключають скасування секції 232, яка запустила хвилю протекціоністських заходів у всьому світі.

У кулуарах конференції СЕО World Steel Dynamics Філіп Енглін розповів GMK Center також про інші важливі для сталевої галузі питання: чи очікувати економічного спаду в США, чому не працюють стимулюючі методи центробанків, чи збережеться зв’язок між цінами на брухт і залізну руду, як сталевим компаніям реагувати на період низьких інвестицій і ультранизької маржинальності.

Філіп, передусім цікавить ваша думка щодо можливого погіршення економічної ситуації в США наступного року. Чи очікуєте ви спаду, чи у вас більш оптимістичний прогноз?

– Складно сказати. Я, взагалі-то, не економіст, тому ми не беремося самі щось прогнозувати – ми покладаємося на думку експертів. Проте в США справді відчувається сповільнення економічного зростання. Ми не маємо особливих надій на те, що наступного року на нас чекає сильний підйом. Найімовірніше, темпи економічного зростання будуть помірними, близько 1,5-2% ВВП. Утім, 2020-й – це рік виборів. Під вибори зазвичай спостерігається економічне пожвавлення: президенту потрібно, щоб його переобрали, тому відбувається якась активність. Але наразі якихось конкретних індикаторів значного економічного зростання ми не бачимо.

Що ви думаєте про ефективність економічних стимулів центробанків для металургійної галузі? Існує думка, що ефективність цих стимулів невисока.

– Це залежить від країни. У Китаї, наприклад, стимулювання економіки здійснюється на різних рівнях – не лише з боку центробанку. Вони безпосередньо фінансують економічну діяльність, що вельми ефективно. Рушієм у решті розвиненого світу є насамперед споживання. Знайти якісь стимули, які могли б істотно вплинути на ситуацію, особливо в сталевій промисловості, доволі складно.

Як, на ваш погляд, позначиться на сталевій галузі торговельна угода між США і Китаєм?

– Якщо ми говоримо про справді змістовну угоду, то її прямим наслідком, на мою думку, буде відновлення впевненості інвесторів – у світових ланцюжках поставок, у виробництві, у галузях, які мають велике значення для сталеливарників, тобто в металомістких. Хочеться вірити, що відновлення впевненості інвесторів стане поштовхом для розвитку різних галузей, а це, в свою чергу, приведе до підвищення попиту на металургійну продукцію.

Чи спостерігаєте ви сьогодні тенденцію до скорочення капітальних витрат металургійними компаніями?

– Особисто я такої чіткої тенденції не спостерігаю. Але це природний хід речей: в умовах ультранизької прибутковості витрати скорочуються. Ви, гадаю, помітили, що до цього зараз вдаються більшість компаній у всьому світі. Я неодноразово чув, що компанії, у яких були розроблені конкретні інвестиційні плани, або урізали їх, або тимчасово зупинили в умовах низької прибутковості

Що ви рекомендували б українським металургійним компаніям у цій ситуації, беручи до уваги той факт, що вони тривалий час були недоінвестовані?

– Як сказав Санджив Гупта, період економічного спаду – це чудовий час для інвестицій. Це дуже мудрі слова. Хоча брак інвестицій – це також хороший привід покращити операційну діяльність і оптимізувати витрати.

Наступне запитання – про ціни на брухт і залізну руду. Чи можливий баланс між цими видами сировини?

– Залізна руда, коксівне вугілля і брухт традиційно розглядаються у зв’язці. У теорії, ціни на ці матеріали мають бути в рівновазі, тому що металурги, виходячи, звісно ж, зі своїх технологій, використовують то одну сировину, то іншу. Але практика свідчить, що рівновага майже ніколи не настає, оскільки один з продуктів завжди або переоцінений, або недооцінений. Причинами є безліч чинників. На сьогодні брухт дешевий, тому що у Туреччини, яка є, напевно, найбільшим споживачем брухту в світі, немає замовлень на світовому ринку на готову сталеву продукцію. Решта країн активно скуповують брухт, щоб зберегти збалансовану ціну на залізну руду. Іншими словами, низькі ціни на брухт – це наслідок зниження попиту на нього на світовому ринку.

На сьогодні ціни на сировину зростають, а на готову продукцію досі залишаються низькими. На ваш погляд, наскільки негативно це може позначитися на сталевій промисловості?

– Наразі ситуація в галузі є нестійкою – усе це дуже схоже на 2015-2016 роки. На якомусь етапі сталеливарникам, найімовірніше, доведеться урізати обсяги виробництва. У багатьох країнах виробництво вже скоротилося і скорочуватиметься ще – з метою збалансування попиту-пропозиції, щоб змусити ціни зрушити в бік позитивної маржі.

Хотіла би звернутися до теми, порушеної СЕО Liberty Steel Санджівом Гуптою – йдеться про тренд на greensteel production. Чи спостерігається ця тенденція в США? Чи стурбовані цим питанням американські металурги?

– Я б не сказав, що вони надмірно цим стурбовані. Зараз ця тема в США не настільки активно обговорюється, як в Європі. На європейських виробників сильно впливає чинний в ЄС податок на викиди СО₂. У США такого податку немає, тому й обговорювати його вплив на поточну діяльність компаній не доводиться.

У суспільстві побутує думка, що металургія є відсталою, нетехнологічною галуззю промисловості. Чи згодні ви з цим? Якщо ні, то які аргументи могли б навести на противагу?

– Варто лише поглянути на кількість досліджень, які здійснюються для впровадження нового обладнання та нових технологій у сталеве виробництво. Знаходить застосування в цій галузі і штучний інтелект. Майже в усьому світі сталева індустрія є настільки ж високотехнологічною, наскільки й автомобільна та інші промислові галузі. Насправді все залежить від точки зору. Якісь галузі, можливо, встигли краще сформуватися, ніж інші. Металургія як галузь промисловості сформувалася кілька століть тому. Можливо, її роль у повсякденному житті людей не настільки відчутна, однак розвиток технологій у металургії, поряд з прогресом в інших галузях, безсумнівно, сприяє розвитку промисловості загалом.