Дмитро Кисилевський: «Дратує повільність розгляду економічних законопроєктів»

Реалізація промислової політики в країні вимагає не лише політичної волі, але й якісного законодавчого забезпечення. Не так швидко як хотілося б, але парламент ухвалює необхідні для економіки закони.

Про поточний стан та майбуття законодавчої роботи над важливими для економіки законами Дмитро Кисилевський, заступник голови комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку, розповів GMK Center.

Як би ви оцінили результати роботи законодавчої гілки влади у 2021 році в частині ухвалення економічних законопроєктів? Які найбільш важливі закони, ухвалені поточного року, ви можете відзначити?

– Моя сфера відповідальності в економічному комітеті – промисловість. Загальний підхід до промислової політики я бачу таким. Перше – в Україні має бути вигідно виробляти продукцію переробки та продукцію з високою доданою вартістю. Друге – держава має заохочувати виробників експортувати якомога більше продукції переробки. Третє – внутрішній ринок має бути захищений від агресивного чи субсидованого імпорту. Тож оцінювати прогрес промислового законодавства можна в цій системі координат.

Що вдалося:

• Металургія. Продовжено і підвищено до €180 за тонну експортне мито на металобрухт. Збережена нульова ставка ПДВ на металобрухт. Отже, дефіцитна сировина залишиться в країні, буде тут перероблятися. Металурги зможуть використовувати її для зменшення викидів СО₂, що є критично важливим з огляду на вимоги європейського «зеленого» курсу.
• Машинобудування. Ухвалений і днями підписаний президентом закон про локалізацію. Він повертає здоровий глузд в публічні закупівлі машинобудівної продукції шляхом вимоги місцевої складової при закупівлях залізничного і міського транспорту, комунальної і спеціальної техніки, енергетичного машинобудування та аероспейсу. Це створює ринок для тих, хто має виробництво в Україні. Також прийнято пакет законів про стимули для виробництва електротранспорту – як автомобілів, так і міського транспорту. Разом з локалізацією вони мать дати поштовх для розвитку цієї сфери.
• Космос. Вперше в бюджеті передбачені кошти (100 млн грн) на утилізацію некондиційного гептилу – рідкого ракетного палива, яке зберігається на «Південмаші» і в КБ «Південне». Також передбачено 500 млн грн на утилізацію твердого ракетного палива на Павлоградському хімзаводі. На жаль, на космічну програму передбачено незрівнянно менше, ніж потрібно (лише 200 млн грн за потреби 3 млрд грн). Але й космічна програма ще не прийнята, тож боротьба попереду.
• Індустріальні парки – стимули для нових виробництв. Ухвалено перший з трьох законів, які покликані запустити механізм індустріальних парків в Україні. Він містить фінансові стимули для індустріальних парків. У бюджеті вдалося передбачити кошти на розвиток мережі індустріальних парків – 400 млн грн. Їх менше, ніж мало би бути (уряд за законом повинен передбачити не менше 2 млрд грн), але це більше, ніж будь-коли до цього. Тож у поточному році потрібно ефективно їх використати.

Якщо ж узагальнено оцінювати ефективність Верховної Ради щодо стимулювання економіки, то оскільки рівень життя в Україні досі є одним з найнижчих в Європі, про великі досягнення говорити не доводиться. Попереду дуже багато роботи, і, чесно кажучи, дуже дратує повільність, з якою просуваються законопроєкти, спрямовані на економічне зростання.

Які важливі законопроєкти зараз перебувають на розгляді комітету й мають шанси на ухвалення у 2022 році?

– Я долучений до роботи над такими законопроєктами:

• Індустріальні парки – податкові та митні стимули. Два законопроєкти проголосовані в першому читанні, готуються до другого читання в податковому комітеті.
• Експортно-кредитне агентство (ЕКА). Є законопроєкт, який був ухвалений в першому читанні й готується до другого в податковому комітеті. І є ряд супутніх ініціатив, які потрібно врегулювати законодавчо в 2022 році, щоб ЕКА мало більше можливостей для стимулювання українського експорту.
• Космічна програма – вона розробляється Державним космічним агентством, схвалюється урядом і потім затверджується законом. Станом на зараз комітет її схвалив до першого читання. Окрім прийняття самої програми, потрібно домогтися її фінансування.
• Ринок лісу. Відповідний законопроєкт ухвалений в першому читанні і готується в економічному комітеті до другого. У ньому дві важливі складові: збереження мораторію на експорт лісу-кругляку і встановлення прозорих правил на ринку деревини.

Що заважає ухвалювати важливі для економіки закони? Які основні проблеми/перешкоди ви можете назвати?

– Міжнародні зобов’язання і угоди. Наприклад, приєднання України до GPA (угода СОТ про публічні закупівлі), яка в односторонньому порядку беззастережно відкрила наші публічні закупівлі для імпорту, обмежує наші можливості у реалізації вимоги локалізації. Економічна частина Угоди про асоціацію з ЄС передбачає адаптацію українського законодавства до європейського, що не завжди відповідає поточним економічним викликам. Міжнародні контракти на поставки тих чи інших товарів часто мають політичний підтекст.

Засилля шкідливої економічної ідеології. Багато економістів і політиків у різних партіях вірять, що існує вільний ринок, що держава має самоусунутись від економіки, і все само собою стане добре. Жодна успішна країна не йшла цим шляхом, і ми не маємо ним іти.

Відсутність суспільного консенсусу щодо пріоритетності розвитку промисловості. Усі розуміють, що йде війна, що потрібно зміцнювати армію й оборону. Тому політики приймають відповідні рішення, а суспільство їх чекає і сприймає. В економічних питаннях такого консенсусу й такого сформованого суспільного запиту немає. У нас ще не прийнято оцінювати діяльність політиків чи урядів за кількістю створених робочих місць.

Ухвалення закону про локалізацію конституційною більшістю (і зібрані 150 тис. підписів з вимогою його ухвалення) доводить, що такий консенсус можливий. Але довжина шляху, який ми пройшли для його ухвалення, свідчить, що пошук цього консенсусу швидким не буде.

Чи існують розбіжності в поглядах та оцінках серед членів комітету? Як вдається досягати компромісу?

– У комітеті завжди є фахова дискусія, і це приносить користь. Але члени комітету розуміють важливість промислового розвитку, і ми дискутуємо здебільшого про те, як робити, а не навіщо. Тож через комітет промислові ініціативи проходять успішно.

Чи задоволені ви роботою економічного блоку уряду? Які прогалини в його роботі можете відзначити?

– Питань до уряду чимало, але я зосередив би увагу на двох.

1. Українська промисловість досі чекає активних дій щодо стимулювання експорту (не лише фінансовими, а й дипломатичними інструментами). А також більш енергійного захисту внутрішнього ринку від агресивного імпорту.
2. Нестабільна ситуація на ринках газу та електроенергії потребує не лише «пожежних» заходів, а й довгострокової стратегії, яка завдяки значним державним інвестиціям назавжди усуне для України проблему непередбачуваності паливно-енергетичного балансу.

Як би ви оцінили характер взаємодії та діалогу між вашим комітетом та економічним блоком уряду? Які проблеми комунікації є?

– У Мінекономіки та Мінстратегпромі нещодавно змінились міністри, за чим послідували зміни в їх командах. Консультації, які передували призначенням, дали підстави для обережного оптимізму. Зараз настає етап реалізації заявлених пріоритетів, і тут економічний комітет парламенту та економічний блок уряду зобов’язані бути партнерами. Адже проблем, які чекають на вирішення, чимало.

Попереду також багато роботи щодо підзаконних актів на виконання вже ухвалених законів – локалізація, індустріальні парки, ПДВ на металобрухт, стимули для електротранспорту, ЕКА, питання космічної галузі. Щоб усі ці закони запрацювали, уряд має виконати свою частину роботи.

Крім локалізації та перезапуску індустріальних парків, які ще можливі точки/інструменти зростання ви бачите на найближчу перспективу? На вашу думку, які з промислових стимулів (інструментів впливу) є найбільш економічно ефективними в наших реаліях?

– Стимулювання експорту через розширення інструментів експортного фінансування. Найперше – зміни до постанови НБУ №351, щоб ЕКА змогло випускати поліси, які банки приймали б як забезпечення за експортними кредитами. Також програми компенсації відсоткових ставок за експортними кредитами.

Стимулювання внутрішнього ринку для промислових виробників. Це можуть бути державні лізингові програми, які дадуть українським виробникам змогу пропонувати своїм українським споживачам хороші фінансові умови – принаймні конкурентні з іноземними. У бюджеті передбачено 1 млрд грн на відповідні цілі. Очікую, що уряд незабаром представить своє бачення використання цих коштів.

Цільові державні програми та спрямування державних видатків на внутрішніх виробників. Так, «Укрзалізниця» здатна сформувати попит на продукцію залізничного машинобудування і металопродукцію. «Велике будівництво», термомодернізація – попит на будматеріали. Модернізація ГЕС і ГАЕС – енергетичне машинобудування. Розширення програми компенсацій аграріям частини вартості української сільгосптехніки – це аграрне машинобудування і, відповідно, попит на метал.