Анна Дерев’янко: «Ми маємо шанс вирівняти умови ведення бізнесу»

Найбільш впливове та найчисельніше об’єднання українського бізнесу – Європейська Бізнес Асоціація (ЄБА) – вже більше 20 років працює над вирішенням важливих для інвестиційного та бізнес-клімату питань. Серед своїх пріоритетів в 2020 році об’єднання називає: протидію тіньовій економіці, зниження податкового тиску на легальний бізнес, впровадження принципів circular economy, гармонізацію законодавства України з нормами ЄС, оновлення трудового законодавства, охорону здоров’я, сприяння розвитку міжнародної торгівлі та підтримку інновацій, а також – стимулювання інвестиційної привабливості України.

Кореспондент GMK Center поспілкувався з Анною Дерев’янко, яка з 2003 року обіймає посаду виконавчого директора ЄБА, про економічну політику нової влади, регуляторну діяльність держави та перспективи поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

Як би Ви охарактеризували економічну політику нової влади? Чи сприяє вона сталому розвитку країни?

– Часом складно простежити, якою саме є економічна політика держави. Наразі, я охарактеризувала б її, скоріше, як спрямовану на ліберальні відносини в економіці та максимальне усунення зайвих регуляторних бар’єрів. І якщо така політика продовжиться, то, звісно, вона має стимулювати розвиток в нашій країні бізнес-спільноти та підприємництва загалом.

Якщо ж спитати членів Європейської Бізнес Асоціації, як вони взагалі сприймають умови ведення бізнесу в нашій країні, то сьогодні оцінка перебуває радше на нейтральній позначці – компанії оцінюють умови для ведення бізнесу не супернегативно, але й не суперпозитивно.

Які чинники вони вважають негативними?

– Передусім це несправедлива система правосуддя і не дуже ефективно працюючі правоохоронні органи. Власне, ці дві головні вади спотворюють умови ведення бізнесу в нашій країні. Вони не дають можливості мати рівні для всіх правила гри. І це, звісно, створює додаткові проблеми і бар’єри, які не дають бізнесу змоги повною мірою розкривати свій потенціал.

Візьмемо, наприклад, проблему тіньової економіки. Подекуди вона сягає рівня 60-70%, а в деяких випадках не перевищує 10-15%. Загалом же по країні, навіть за даними державної статистики, в «тіні» перебуває 33-35% економіки. І це, звісно, стосується проблеми виплати зарплат у конвертах.

Чи можна назвати рівними правила гри, коли один бізнес платить податки (а отже, собівартість його продукції або послуг збільшується щонайменше на 40%), а інший не платить. Зрозуміло, якщо ми кажемо про послуги, там податки відіграють суттєвішу роль. Якщо ж ідеться про виробництво, там частка цих податків у собівартості продукції може бути меншою. Але в будь-якому разі бізнес, який платить податки, буде точно в нерівних умовах порівняно з бізнесом, який ухиляється від них.

Як ви вважаєте, Україна має шанси встановити рівні правила гри?

– Шанси є завжди. Головне – бажання і належний контроль.

Хто має здійснювати контроль у цієї сфері: держава чи бізнес-спільнота?

– Скажу на прикладі нашої бізнес-спільноти. Усі компанії, які вступають в Європейську Бізнес Асоціацію, підписують Кодекс етики і Кодекс поведінки. Якщо ми отримуємо факти про те, що компанія його порушує, це питання виноситься на розгляд засідання членів правління, які приймають подальше рішення. Але ми виходимо з того, що Асоціація, власне, не є контролюючим органом. Ми не є прокуратурою, правоохоронним органом.

Є багато державних органів влади, завдання яких – навести лад і здійснювати контроль у цій царині. Коли вони працюють не досить ефективно, тоді й виникають передумови до нерівних правил гри.

Я вважаю, що ми маємо шанс вирівняти ці умови. Але, з одного боку, мають бути комфортні правила гри. Тобто такі, що стимулюватимуть платити податки: щоб податки були посильні, щоб сплачувати їх було зручно. З іншого боку, має бути – належний контроль, аби ці податки сплачували всі.

Що позитивного відбувається в економічному середовищі?

– Позитивною учасники Європейської Бізнес Асоціації називають, зокрема, макроекономічну стабілізацію, яка, власне, є такою вже кілька років поспіль. Також вони кажуть про валютну лібералізацію, яка триває в нашій державі, про поступове зменшення регуляторних бар’єрів. Зокрема, але не виключно, ці речі можна відзначити як такі, що покращили наш інвестиційний клімат порівняно з тим, яким він був навіть 7-10 років тому. А головне – бізнес чують та дослухаються до нього.

Наскільки динамічно економіка України інтегрується в європейській простір?

– Загалом я охарактеризувала б цей рух як поступально позитивний. Якщо ми кажемо про динаміку, то на сьогодні, наприклад, експорт з України до країн Європейського Союзу поступово зростає. Звісно, хотілося б рухатися швидше, проте є певні бар’єри, які заважають бізнесу.

Що для цього потрібно зробити?

– Можна було б запровадити в Україні певні стимули, які пришвидшили б темп. Наприклад, проблеми, які виникають нині з автодозволами на кордонах між Україною та ЄС, мають бути усунені. Адже наразі це дуже ускладнює логістику, транспортування до Євросоюзу. Було б добре, якби парламент максимально швидко гармонізував технічні регламенти України відповідно до вимог Європейського Союзу, європейські стандарти контролю, вимоги щодо маркування тощо.

Але, зрештою, неможна покладатися виключно на уряд, парламент або президента. Треба розуміти, що кожен з нас має відігравати певну роль. Якщо бізнес хоче експортувати свою продукцію або послугу до Європейського Союзу, то сам має бути активнішим, виробляти конкурентоздатний продукт, знаходити ринки збуту для своєї продукції або продукту. Звісно, знати мову. Адже інколи навіть мова є бар’єром в наших реаліях. І, звичайно ж, інвестувати час, зусилля, аби пройти шлях, інколи тривалістю в кілька років, щоб побудувати процес збуту своєї продукції на теренах Європейського Союзу.

Але наразі багато країн світу захищають свої внутрішні ринки. Наша держава повинна якось допомагати своєму виробнику?

– Ми нещодавно, наприклад, почали розмову стосовно промислової політики взагалі. Державі необхідно мати політику, спрямовану на розвиток промисловості, яка протягом останніх місяців демонструє спад. Цю тенденцію треба виправляти.

Як це зробити?

– Насамперед треба не заважати промисловцям і взагалі бізнесменам вести їхній бізнес – якщо ми кажемо про прозорий бізнес. Крім того, зробити все можливе, щоб фундамент, тобто економічний ландшафт, у нашій державі став кращим, зручнішим для навігації. Сьогодні ми маємо доволі складні для розуміння і виконання процедури, регламенти й регуляторні акти.

Однак для початку потрібно, щоб ефективно запрацювала система правосуддя. Це фундамент, який потребує належного ремонту.

Якщо ми прагнемо бути цивілізованою розвиненою державою і порівнювати себе з розвиненими державами Європейського Союзу, США чи азійськими економічними гігантами, то маємо розуміти, що фундамент у тих країнах працює належним чином. Коли ми матимемо фундамент, тоді й зможемо запроваджувати нові стимули, які вже ефективно працюють в інших країнах.

Які це стимули, наприклад?

– В інших країнах є індустріальні парки, субсидії з державного бюджету, підтримка кредитування, компенсація капітальних витрат тощо. Перелік можна продовжувати. Усе це можна робити, якщо ми будемо цілковито впевнені в тому, що розподіл цих стимулів здійснюватиметься чесним та прозорим шляхом.

Як би Ви оцінили загалом сьогоднішній стан інвестиційного клімату в Україні?

– Члени нашої асоціації оцінюють інвестиційний клімат на 2,95 з 5, де 1 – це найгірший показник, а 5 – найкращий. Тобто можемо казати, що наразі ми десь посередині.

Чи достатньо робить держава для покращення інвестиційного клімату?

– Останнім часом держава намагається робити багато чого з того, що пропонує бізнес. Деякі ініціативи вона намагається брати до уваги, навіть імплементувати. Впроваджується чимало прогресивних речей. Водночас немає меж для покращення. І, повертаючись до попереднього питання, – фундамент дуже важлива складова розвитку.

Звичайно, сьогодні дехто каже, що в нас вирівнялась пропорція ризику й винагороди. Зараз, порівняно з іншими роками, можна мати багато ризику, але й велику винагороду. Проте давайте будемо чесними один з одним – черги з інвесторів у нашу державу поки немає. Тож рухатися далі потрібно.

Чому її немає?

– З банальних причин: тому що немає цих фундаментальних змін, які стосуються захисту права, ефективної боротьби з корупцією. У нас, на щастя, останнім часом немає гучних корупційних скандалів. Однак немає й відчутних зсувів у боротьбі з корупцією.

Так, у нас є покращення у сфері регуляторних змін. Є певна дерегуляція, нас чують і дослухаються у багатьох питаннях, що стосуються різних аспектів оподаткування, митної справи, ритейлу, агропромисловості тощо.

Але як асоціація ми постійно чуємо від бізнесу, що суттєвих змін у системі роботи правоохоронних органів та правосуддя не відбувається, а часом говорять і про погіршення.

Тому інвестор, який приходить зараз в Україну, – це переважно фінансовий інвестор. Країні ж потрібні більш профільні інвестори, які будуть, наприклад, інвестувати у виробництво.

Які галузі могли б зацікавити таких інвесторів?

– Традиційно це сільське господарство, ІТ, інфраструктура, FMCG. Порівняно з іншими країнами, навіть з Євросоюзом, у нас є багато вільних ніш. Можна багато куди зайти і бути успішним.

Чи корисним буде для збільшення інвестицій впровадження ринку землі?

– Люди в бізнес-середовищі вважають, що треба відкривати ринок землі. Тому що те, що є зараз, – це, власне, тіньовий ринок. Тобто ринок землі вже існує, але він не є привабливим, він не є відкритим. Водночас в умовах відкритого ринку землі було би більше конкуренції, більше інвестицій зайшло б на цей ринок.

Але питання в тому, як його відкрити, на яких умовах. Як зробити так, щоб відкритий ринок землі не відлякав, а навпаки – залучив інвесторів.

Що для цього потрібно?

– Мені здається, не треба надто поспішати, аби не нашкодити. Треба мати дуже чіткий кадастр земельних ділянок, щоб уникнути великої кількості конфліктів. Знову-таки, визначити, скільки можна продавати, кому можна продавати тощо. Усі ці питання поки що до кінця не врегульовані.

Ви ознайомилися з програмою приватизації на цей рік? Які об’єкти там є цікавими с погляду залучення інвестицій?

– Ми кожен рік починаємо з програми приватизації. Але питання в тому, чи зможемо ми виконати цей план. Сподіваємося, цього року це вдасться і заплановані об’єкти все ж буде продано. Адже ми в бізнес-спільноті розглядаємо питання приватизації навіть великих підприємств, по-перше, як ефективну боротьбу з корупцією. Крім того, це можуть бути додаткові інвестиції в країну. Головне – кого ми приведемо як інвестора в те чи інше підприємство.

Очевидно, що нам сьогодні дуже потрібні яскраві приклади інвестицій. Крім того, не вистачає належної промоції інтересів України за кордоном. Навіть іноземці кажуть, що українці часто тяжіють до того, щоб критикувати свою державу. Мені ж здається, варто орієнтуватися більше на позитивні речі та показувати гарні риси нашої держави й нашого інвестиційного середовища.