Анатолій Старовойт: «Коксівне вугілля на ринку є, питання в ціні»

Енергетична криза в Китаї та Європі позначилася на всьому світі зростанням цін на енергоносії. Зокрема, для української металургії сильно подорожчало коксівне вугілля. Через брак сировини металурги у вересні тимчасово зупинили роботу кількох доменних печей та скоротили обсяги виробництва чавуну та сталі.

Вітчизняні коксохіміки за підсумками дев’яти місяців показали зростання виробництва на 1,1%. Однак із серпня ситуація в галузі почала погіршуватися. Через зниження забезпеченості вугіллям приблизно на 15% коксохімічні підприємства у вересні скоротили виробництво коксу на 13,4%.

Вихід із ситуації бачиться у збільшенні імпорту коксівного вугілля чи готового коксу. Щоправда, за високих цін на сировину таке рішення може виглядати суперечливим. Обсяг внутрішніх поставок хоч і має потенціал зростання (зокрема, шахтоуправління «Покровське» за підсумками дев’яти місяців збільшило видобуток вугілля на 7,1% – до 4,6 млн т), але обмежується тим фактом, що внутрішні джерела у структурі споживання коксівного вугілля зазвичай не перевищують 25%.

Що відбувається у коксохімічній галузі України та які її найближчі перспективи – у бліц-інтерв’ю GMK Center розповів Анатолій Старовойт, генеральний директор Української науково-промислової асоціації «Укркокс».

У вересні ситуація із забезпеченням коксівним вугіллям українських підприємств коксохіму погіршилася. Як зараз справи?

– У вересні через зростання цін на вугілля відбулося зниження їх постачання, що призвело до зменшення випуску коксу. Також на динаміці виробництва коксу позначилося зниження обсягу виплавки чавуну на металургійних підприємствах.

У жовтні ситуація жодним чином не покращилася, тобто залишилася приблизно на рівні вересня. У жовтні падіння випуску чавуну продовжилося – на 8,5% порівняно із жовтнем 2020 року.

За підсумками дев’яти місяців українські КХЗ збільшили виробництво металургійного коксу на 1,1% – до 7,3 млн. т. Який обсяг виробництва очікується за підсумками жовтня?

– Збільшення обсягів виробництва не очікується. У жовтні коксохімзаводи відпрацювали приблизно на рівні вересня. У вересні було випущено 702 тис. т коксу, або в середньому 25 тис. т валового коксу на добу.

Які ваші очікування щодо виробництва коксу на листопад-грудень?

– Дуже хорошим варіантом буде залишитися на рівні вересня-жовтня. Усе залежить від роботи металургійних підприємств у час, що залишився до кінця року, а також від цін на енергоносії. Поки що ми бачимо занадто багато невизначеності. У таких умовах складно щось прогнозувати.

Якою була структура споживання вугілля у жовтні щодо внутрішньої та імпортної сировини?

– У відсотковому співвідношенні все залишилося так само, як у вересні. В абсолютному виразі – зараз інформації ще немає. Ми поки що збираємо остаточні цифри.

Якою зараз є доступність коксівного вугілля на ринку? Чи є можливості його придбання?

– Проблем із можливостями знайти вугілля немає. Він є на ринку. У всіх наших традиційних постачальників – Канади, США та Росії – можна швидко законтрактувати необхідні обсяги. Питання лише в невиправдано високій ціні.

Чи можна швидко виправити ситуацію із забезпеченням вугіллям поставками з шахтоуправління «Покровське»?

– Важко сказати. Це питання, скоріше, до ш/у «Покровське», а не до мене. Українське коксівне вугілля в загальній структурі споживання впродовж останніх років становило в середньому 20-25%, решта – це імпорт. Я не знаю ситуації на підприємстві.

Зараз у Китаї енергокриза, країні не вистачає вугілля. Ставки фрахту суден, що використовуються для доставки насипних вантажів, цього року сягали багаторічних максимумів. Чи можливі якісь логістичні проблеми в доставці в Україну коксівного вугілля на фоні такої затребуваності суховантажів?

– Я не чув про наявні чи можливі проблеми в доставці вугілля морським шляхом.

Чи можливо, на вашу думку, що через високі ціни на вугілля надалі зросте імпорт в Україну готового коксу?

– Це цілком можлива ситуація. Якщо буде дефіцит вугілля, то, можливо, буде економічно доцільним везти кокс із Росії чи з інших місць. Багато залежить від ситуації в металургії: чи будуть високі ціни на сталь і, як наслідок, висока маржа, яка покривала б такий імпорт.

Якою зараз є ситуація з інвестиціями в коксохімічне виробництво в Україні?

– Зараз у нас особливих успіхів немає – нові коксохімічні потужності не вводяться. Поки що ми експлуатуємо те, що маємо: ремонтуємо, модернізуємо, латаємо.

Нещодавно ви були в Амстердамі на Eurocoke Summit 2021. Які основні виклики зараз стоять перед світовою коксохімією?

– Головні питання, які там розглядалися, – декарбонізація та екологія. Декарбонізація та коксохімія – це антиподи. Там були доповіді про необхідність відмови від коксових батарей і таке інше. За своє життя я таке вже багато разів бачив і чув. В історії розвитку технологій класичні матеріали замінювалися, з’являлися нові, наприклад, композитні матеріали. Але, як ви бачите, саме ціна сталі зараз стає дедалі вищою.

Яке ж майбутнє чекає на коксохімічну галузь в умовах «зеленого» переходу?

– Щодо цього маю особливу думку. Зараз багато говорять про водневі технології, і вже навіть їздять транспортні засоби, які використовують як паливо водень. Це, мовляв, вирішення проблеми викидів вуглецю.

Але водень одержувати треба з чогось. Щоб отримувати водень з води, для електролізера потрібна електроенергія. А щоб отримати електроенергію, потрібно, щоб щось згоряло, а це знов-таки викиди вуглецю.