ЄС у 2024 році імпортував з РФ 5,34 млн т продукції ГМК

Європейський Союз за підсумками 2024 року імпортував з Росії 5,34 млн т продукції гірничо-металургійного комплексу. Попри санкції, російські виробники продовжують отримувати значні доходи від експорту продукції в ЄС, зокрема минулого року ця сума перевищила €2,5 млрд. Це свідчить про слабку ефективність чинних обмежень та наявність виключень, які дозволяють російській металургії експортувати на ринки ЄС.

Найбільші обсяги поставок припали на напівфабрикати – 3,15 млн т, що на 1,1% більше порівняно з 2023 роком. Ключовими споживачами російських напівфабрикатів були:

• Бельгія – 1,22 млн т (+5,4% р./р.);
• Італія – 781,92 тис. т (-9,9%);
• Данія – 467,39 тис. т (+6,5%);
• Чехія – 425,65 тис. т (+11%).

Також країни ЄС імпортували з РФ 1,03 млн т чавуну, що на 26,9% менше порівняно з 2023-м. Майже увесь обсяг сировини спожила Італія – 769,56 тис. т, що підтверджує її ключову залежність від російських поставок. Ще 147,72 тис. т припало на Латвію (+43,1% р./р.), скоріше за все це був реекспорт до інших країн.

До трійки найбільш імпортованих ресурсів також входить залізо прямого відновлення (DRI). За минулий рік РФ спрямувала до ЄС 1,04 млн т відповідної продукції. Основна частина імпортована Італією – 487,99 тис. т (-30,8% р./р.), Бельгією – 207,2 тис. т (+0,7%), Польщею – 202,8 тис. т (+210%).

Загалом, на російські поставки DRI в ЄС припало близько 40% усього імпорту DRI до ЄС, що свідчить про високу поточну залежність «зеленого» переходу сталевої індустрії Європи від сировини з РФ.

Імпорт залізної руди з Росії до ЄС у 2024 році значно знизився – з 332,3 тис. т до 9,36 тис. т. Водночас імпорт феросплавів зріс на 36,6% р./р. – до 60,99 тис. т, а ключовий напрямок поставок – Нідерланди – 46,14 тис. т (+40,1% р./р.). Імпорт брухту склав 42,6 тис. т (+33,5% р./р.), переважно до Литви – 40,62 тис. т (+29,6% р./р.).

Попри санкції, імпорт російської металопродукції в ЄС залишається значним. Деякі країни, зокрема Італія, Бельгія та Чехія, продовжують активно купувати продукцію РФ.

Водночас Україна, як кандидат та майбутній член єдиного європейського економічного простору, могла б замістити російських постачальників. Українські виробники здатні наростити випуск та експорт напівфабрикатів, чавуну та DRI, що дозволило б ЄС зменшити залежність від російської сировини та водночас підтримати економіку України. Однак для цього необхідні як додаткові інвестиції у виробничі потужності, так і політична воля європейських країн.