Високі показники врожаю та експорту зернових і олійних створюють передумови для збільшення будівництва не лише нових «наземних» елеваторів, а й потужностей перевалки та зберігання в морських і річкових портах. За даними Адміністрації морських портів України, вітчизняні гавані в 2019 році збільшили перевалку хлібних вантажів у порівнянні з 2018 роком на 32% – до 54,6 млн т, в тому числі зерна – на 33,6%, до 53,8 млн т.

При цьому загальні потужності з перевалки зерна в портах минулого року в порівнянні з 2018-м збільшилися, за даними АМПУ, на 9% і сягнули 85 млн т на рік. Лише п’ять років тому було 60 млн т.

З одного боку, в Україні утворився великий профіцит перевалочних потужностей. З іншого – це резерв для майбутнього зростання експортних поставок зернових. В Україні приблизно 95% експорту зерна йде через морські порти.

GMK Center вирішив розібратися, як змінилася ситуація з портовими й річковими потужностями з переробки зернових вантажів за рік і яку кількість металу спожив цей сегмент економіки.

Портова переробка

У 2019 році збільшення перевалки зернових вантажів забезпечили переважно нові потужності чотирьох терміналів. Андрій Муравський, аналітик компанії Food&Agri PR, нагадує, що минулого року був добудований термінал Neptune в порту «Південний» перевалочною потужністю 5 млн т на рік. Перевантажувальний термінал Posco International і Orexim Group на базі Миколаївського КХП наростив річні потужності до 3 млн т. По 1 млн т додали миколаївський «Євровнєшторг» і «Рісоіл Термінал» в Чорноморську.

За даними галузевого видання «Элеваторист», станом на початок квітня поточного року портові потужності в Україні для одночасного зберігання зернових становили близько 4,9 млн т. Це на понад 1,2 млн т більше, ніж на кінець 2018 року, коли цей показник становив 3,66 млн т.

Потужність одночасного зберігання зернових на терміналі Neptune компаній MV Cargo і Cargill становить 290 тис. т. Це 14 силосів по 15 тис. т кожен і бетонний склад підлогового зберігання (залізобетонні конструкції й металева покрівля) на 80 тис. т.

У 2019 році на території зернового терміналу «Рісоіл» у порту «Чорноморськ» побудовано 8 нових силосів обсягом зберігання 150 тис. куб. м. Виробничі потужності терміналів Risoil у Чорноморському порту дають змогу щорічно обробляти орієнтовно 2 млн т зерна та 1,5 млн т наливних вантажів.

«Загальний обсяг зберігання «Миколаївського комбінату хлібопродуктів» становить 142 тис. т. Восени минулого року «Євровнєшторг» відкрив другий склад підлогового зберігання, завдяки чому ємність одноразового зберігання терміналу сягнула 206 тис. т. До осені 2020 року «Євровнєшторг» планує збільшити обсяги зберігання до 350 тис. т – це 20 додаткових банок», – додає Андрій Муравський.

Припортова залізниця

Ситуацію з портовими потужностями зберігання потрібно розглядати в контексті стану припортової залізничної інфраструктури. Припортові станції, як і раніше, мають обмежену пропускну здатність. Це, власне, й обмежує можливості гаваней нарощувати експорт в пікові періоди.

У зв’язку з цим, за даними Української зернової асоціації (УЗА), зріс попит на будівництво експортних елеваторів всередині країни. Вони виконують функцію регіональних хабів, що працюють за принципом портових елеваторів (накопичення великих партій зерна, обробка, сушка зерна тощо). Зараз УЗА розробляє механізм, який допоможе розвантажити припортові станції, наростити їх пропускну здатність і, як наслідок, – збільшити можливості для експорту зерна.

За оцінками «Укрзалізниці», для ритмічних перевезень зернових необхідні додаткові потужності для зберігання близько 13 млн т зернових в припортових зонах, які потрібні для збільшення пропускної спроможності припортових станцій. Вартість їх створення оцінюється в $2-4 млрд. З їх допомогою «Укрзалізниця» хоче ліквідувати ситуації, коли навантажені зерновими склади, які очікують на вивантаження в портових терміналах, фактично перетворюються на зерносховища на колесах. Збільшення ж кількості елеваторів біля портів дасть змогу наростити обсяги перевезення зернових залізницею на 25%.

Показово, що сама УЗ стала гравцем зернового ринку, коли ввела в експлуатацію в серпні 2019 року в Одеській області свій перший зерновий термінал. Об’єкт побудований власними силами держкомпанії і розрахований на одночасне зберігання 15 тис. т зерна. Термінал має стати елементом логістичного ланцюжка в рамках пілотного проекту компанії з експорту зернових.

Майбутні оцінки

Збільшення можливостей експорту зернових і надалі сприятиме зростанню потужностей перевалки й одночасного зберігання в портах. За оцінками видання «Порты Украины», у 2020 році термінальні потужності перевалки зростуть на 9 млн т за рахунок шести компаній.

За оцінками УЗА, урожай зернових та олійних 2020/2021 маркетингового року сягне 97 млн т, експорт – 58,8 млн т. Очікується, що до 2026 року Україна вироблятиме 113 млн т зернових і олійних культур, поставляти на експорт – 70 млн т.

«В умовах зростання експорту впродовж найближчих років до 70 млн т Україні необхідно збільшити ємність портових терміналів на 20-30%. Робота терміналів у портах – це доволі прибутковий бізнес, адже перевалка зерна в українських портах коштує близько $10-11/т, тоді як в Європі цей показник мінімум на третину менше. Отже, з погляду бізнесу, будівництво нових терміналів має хороші перспективи», – відзначили в коментарі для GMK Center в Українській зерновій асоціації.

Водночас можна говорити, скоріше, про необхідність збільшення потужностей зберігання, тоді як за обсягами перевалочних потужностей уже спостерігається певний надлишок. Тому не виключено, що динаміка зростання потужностей перевалки найближчими роками сповільнюватиметься.

«Потенціал ринку будівництва зернових терміналів сягнув свого максимального рівня. При цьому великі агрохолдинги, особливо ті, що мають іноземні інвестиції, досі розглядають можливість будівництва нових зернових терміналів, щоб повністю замкнути цикл виробництва й поставки сільськогосподарської продукції в рамках свого бізнесу. Очевидний профіцит перевалочних потужностей зернових терміналів змушує операторів максимально знижувати вартість своїх послуг», – наголошує Віталій Галич, комерційний директор ГК «Зернова Столиця».

Річкові банки

Другий найважливіший шлях експорту зернових – річковий варіант. Цей сегмент транспортної інфраструктури поки що поступається в обсягах перевезень залізниці, але в останні роки демонструє стрімке зростання. Наприклад, у 2019 році обсяг транспортування зернових Дніпром зріс на 54,3% – до 4,85 млн т. У 2018-му зростання становило 15,3% – до 3,145 млн т. Природно, що в 2018-2020 рр. дуже помітно пожвавилися сектор будівництва річкового флоту для перевезення зернових і сегмент річкових терміналів для їх перевалки.

За словами Андрія Муравського, загальні потужності перевалки зернових на Дніпрі і Південному Бузі можна оцінити приблизно в 6 млн т. При цьому обсяг одноразового зберігання на річкових зернових терміналах в 2019 році становив понад 1,4 млн т. Це термінали, розташовані на Дніпрі та його притоках, а також на Південному Бузі, але без урахування тих, які стоять безпосередньо на рейді (в Херсоні й Миколаєві).

Обсяг одночасного зберігання цих терміналів минулого року збільшився на 83 тис. т. Утім, переважно за рахунок одного об’єкта, який побудувала компанія «Нібулон». Потужності філії «Терновський» в Запорізькій області становлять 76 тис. т.

Крім того, компанія «Грейн-трансшипменту» модернізувала склад на перевантажувальному комплексі «Перлина Дніпра», збільшивши одноразову місткість до 5 тис. т, а компанія «Аскет-Шиппінг» побудувала склад на 2 тис. т у своєму терміналі в Запоріжжі.

Тривалий час найбільшим річковим зерновим терміналом був «Світловодський річковий термінал» компанії «АгроВіста». Його потужності становлять 94 тис. т. Але деякі учасники ринку нарощують потужності й уже посувають «Світловодськ» на дніпровському олімпі. Наприклад, потужності філії «Козацька» компанії «Нібулон» сягають 92 тис. т, філії «Кременчуцька» – 96,2 тис. т.

В основному ж «Нібулон» будує термінали по 76 тис. т. Компанія є безумовним лідером за річковими потужностями зберігання. 11 перевантажувальних терміналів «Нібулона» входять до ТОП-15. Як повідомили GMK Center у прес-службі «Нібулона», станом на початок червня загальний обсяг зберігання зернових у компанії становив 2,22 млн т. Загальна місткість елеваторних потужностей – 2,07 млн т:

У червні нинішнього року «Нібулон» ввів в експлуатацію новий перевантажувальний термінал (філія «Зеленодольськ» у Дніпропетровській обл.) з потужностями з відвантаження в 300 тис. т/рік і зі зберігання зерна в 76 тис. т. Загальна вартість проекту – $22 млн.

Також компанія ввела в експлуатацію додаткові ємності зі зберігання сільгоспкультур на філії «Вознесенська» у Миколаївській області, збільшивши їх на 21,9 тис. т. На додачу до побудованих в 2016 році «банок» було зведено три зерносховища кожне по 7,3 тис. т. Загальна місткість ємностей зі зберігання зерна філії «Вознесенська» сягнула 97,9 тис. т. До кінця року компанія розширить потужності своєї філії «Голопристанська» в Херсонській області на 21,6 тис. т. Після цього термінал зможе одночасно зберігати до 97,1 тис. т зерна.

«На цьому етапі буму будівництва річкових зернових терміналів не буде. Однак можна говорити про подальше поступове збільшення потужностей. Крім компанії «Нібулон», потужності нарощуватимуть також інші гравці. Компанія COFCO Agri Ukraine планує збільшити потужності терміналу «Юнігрейн-Базис» у Дніпропетровській області до 30 тис. т з нинішніх 22,4 тис. т», – зазначає Андрій Муравський.

Крім того, зараз група компаній G.R. Agro запускає в експлуатацію перевантажувальний комплекс на Дніпрі в Дніпропетровській області. Також заплановано протягом двох років побудувати сім річкових терміналів з перевалки зернових та олійних культур. Зараз їх проектування перебуває на завершальній стадії. А поки що у G.R. Agro є тільки чотири елеватори далеко від річки.

Варто зазначити, що значна частина терміналів, які відвантажують зерно на судна, – це не силоси, а підлогові склади (якщо брати саме кількість терміналів, а не загальний обсяг зберігання).

«Ті компанії, які починають свою діяльність на внутрішніх водних шляхах, зараз роблять так: починають перевалку за прямим варіантом, потім розвивають потужності, будуючи склади. Щоб річкова інфраструктура розвивалася й на річці будували зернові термінали із силосами, необхідно нарешті встановити чіткі правила гри на рівні галузевого закону. І, звісно ж, потрібен доступ до фінансів. Утім, банки стають дедалі прихильнішими до «річкових» гравців: представники фінансових установ вивчають специфіку й дають кредити як на будівництво інфраструктури, так і на зведення річкового флоту», – каже Андрій Муравський.

Термінальний метал

Під час будівництва силосів на морських терміналах використовують переважно імпортну оцинковану сталь з покриттям цинком від 450 до 600 г/кв. м. Таке товсте покриття забезпечує високу корозійну стійкість, захищаючи від солоного морського повітря.

На річкових терміналах, де середовище менш агресивне, ніж поблизу моря (менш потужні вітри й відсутність солі), але волога все одно присутня, для силосів ідеально підходить метал з покриттям 450 г/кв. м.

У портових зерносховищах для накопичення суднових партій використовують силоси в середньому на 10-15 тис. т одночасного зберігання. Останнім часом власники терміналів встановлювали переважно зарубіжні силоси виробництва GSI (США), AGI (Канада) і AGI EMEA S.R.L. (Італія). Зокрема у 2018 і 2019 роках, імпорт силосів становив $52,9 і $51 млн відповідно.

Українські виробники поки що не виготовляють продукцію з потрібним цинковим покриттям. У поставках готових силосів зарубіжного виробництва, які потрібно тільки змонтувати на місці, металоспоживання обмежується українською продукцією, яка йде на створення металоконструкцій, армування бетонних підстав, палі, облаштування інфраструктури та ін.

Металоємність спорудження терміналів істотно різниться. При цьому витрати металу на зведення власне елеваторів можуть бути не найбільшими в обсязі всього проекту. Наприклад, під час будівництва філії «Зеленодольськ» компанії «Нібулон» було виконано такі роботи:

А під час будівництва філії «Терновська» було забито близько 3500 паль, забетоновано 29,4 тис. кв. м, змонтовано 3640 т металоконструкцій, а також побудовано вантажний причал довжиною 150 м. Тоді як на терміналах, введених в експлуатацію в попередні роки, обсяг використаних металоконструкцій міг не перевищувати 2 тис. т.

Металоємність будівництва морських терміналів теж доволі значна. Наприклад, компанія «Центр Каркасного Будівництва» (Дніпро) під час будівництва терміналів Neptune і «Євровнєшторг» використала понад 1200 т і 150 т металоконструкцій відповідно.

За приблизними оцінками з урахуванням поточних обсягів введення в експлуатацію річкових і морських терміналів, на створення потужностей одночасного зберігання та всієї необхідної термінальної інфраструктури на рік може йти приблизно 10-20 тис. т металопродукції українського виробництва.

Будь-які зміни будівельних норм – це не лише тривалий процес, а й часто результат негативного досвіду. За десятки років чинності будівельні норми застарівають – втрачають актуальність, не завжди встигаючи за технологіями будівництва.

Елеваторне будівництво не стало винятком. Учасники ринку вже роблять конкретні кроки щодо розроблення нової нормативної бази. Зокрема, Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського за підтримки Асоціації «Український центр сталевого будівництва» (УЦСБ) створив проект техзавдання на розроблення галузевих будівельних норм (ГБН) під назвою «Силоси сталеві з гофрованою стінкою для зерна. Норми проектування».

Необхідність прийняття нової нормативної бази зумовлена старінням чинних будівельних норм і збільшенням кількості аварій на силосах.

«Численні аварії сталевих силосів для зберігання й перевалки зерна – основна причина необхідності в нормуванні. Зараз перелік чинних будівельних норм для проектування і будівництва об’єктів агропромислового комплексу включає введені в дію понад 20 років тому нормативні документи, серед яких чинні сьогодні норми колишнього Радянського Союзу (СНиП). Ці норми не відповідають вимогам українського законодавства, міжнародним нормам і правилам, вимогам пожежної безпеки, а також сучасним вимогам до будівель і споруд та потребують перегляду або заміни», – відзначають в УЦСБ.

Суть змін

На рівні технічного завдання для розроблення ГБН передбачається:

За словами Олександра Кордуна, завідувача науково-дослідного відділу технічного розвитку Українського інституту сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського, головним призначенням норм є питання врегулювання правил проектування й розрахунку міцності сталевих гофрованих силосів. Чинні норми ґрунтуються на радянських СНиП, які були розроблені для силосів з гладенькою стінкою, і не передбачають методів розрахунку сучасних силосів з гофрованою оболонкою і вертикальними ребрами жорсткості.

«Однак методики й вимоги для таких конструкцій містяться в європейських нормах – Єврокодах. Ці вимоги і стануть основою нового ГБН. Також не менш значущим є питання віднесення силосів до будівельних конструкцій, а не до обладнання. Такі зміни в нормативній базі – можливість значно підвищити надійність і зменшити кількість аварій. Нові норми дадуть змогу відсіяти недобросовісних постачальників, які користувалися неузгодженостями в нормах і поставляли дешеві, але потенційно аварійні ємності», – пояснює Олександр Кордун.

Також у нових нормах планується запровадити поділ силосів за призначенням:

Ще одним запланованим нововведенням у нормах є типове завдання на проектування. Таке завдання допоможе замовнику отримати надійну конструкцію, яка буде повністю задовольняти його вимоги.

Оцінка ринку

Новий ГБН передбачає єдину систему розрахунку міцності та, як наслідок, – металоємності. Він має посприяти уніфікації вимог. А українські аграрії в результаті отримають надійні та міцні силоси.

«Ми надзвичайно позитивно оцінюємо цю ініціативу та вже беремо в ній участь. Погодьтеся, несправедливо, що, користуючись нечіткістю певних норм у чинному законодавстві та контролі за його дотриманням, наші іноземні конкуренти можуть поставляти на український ринок спроектоване за більш м’якими стандартами обладнання. Тоді як ми повинні повністю відповідати українському законодавству та пропонувати більш надійний, але й більш металоємний продукт. Потрібні єдині правила для всіх», – каже Борис Рибачук, заступник генерального директора з розвитку KMZ Industries.

При цьому, за словами Бориса Рибачука, також важливо стежити за дотриманням норм. Траплялися випадки великих аварій, коли на ринок поставляли силоси, що не розраховані на наші снігові навантаження. І в першу ж зиму дахи силосів провалювалися всередину, не витримавши снігу. Якби такі об’єкти грамотно перевіряли перед введенням в експлуатацію, цієї ситуації можна було б уникнути.

Що далі?

Наступний етап – узгодження технічного завдання профільними підрозділами Мінрегіону та Мінекономіки, розроблення першої редакції ГБН.

За словами Олександра Кордуна, закінчення розроблення та надання на погодження й затвердження Мінрегіоном та Мінекономіки остаточного тексту нового ГБН заплановані на грудень 2020 року. Норми наберуть чинності не раніше, ніж через три місяці після узгодження. Цей час потрібний для підготовки та видання тексту норм. Реалістичний термін початку дії нових норм – 1 квітня 2021 року.

«Асоціація УЦСС планує профінансувати розроблення нового ГБН з метою підтримати українських виробників шляхом встановлення єдиних вимог до проектування для всіх учасників ринку. Ми вважаємо, що результатом прийняття нового ГБН буде зниження імпорту та збільшення споживання продукції українського виробництва», – наголошує В’ячеслав Колесник, виконавчий директор УЦСБ.

Новий ГБН поширюється тільки на проектування силосів, які є хоч і важливою, але невеликою частиною елеватора. Наявність спеціалізованого нормативного документа з прозорими вимогами значно спростить процедуру проходження державного контролю під час будівництва силосів. Що стосується будівництва елеваторів загалом, то для спрощення процедур слід переглядати державні будівельні норми (ДБН В.2.2-8-98), в яких містяться вимоги до генерального плану, об’ємно-планувальних рішень, інженерного обладнання, електропостачання тощо.

Аграрна галузь залишається однією з небагатьох сфер економіки, яка демонструвала високі темпи зростання впродовж останніх років і має всі шанси показати прийнятний результат навіть в умовах поточного економічного спаду. Разом з галуззю розвивається і сегмент аграрної інфраструктури, найважливішу роль в якій відіграють елеватори. Металоємна аграрна інфраструктура забезпечує замовленнями й виробників металоконструкцій, і, звісно, збутові підрозділи підприємств гірничо-металургійного комплексу. Які тенденції на ринку елеваторного обладнання визначають динаміку попиту на металопродукцію – розбирався GMK Center.

Зібрати все!

Упродовж останніх років Україна збирала рекордні врожаї: результат 2019 року становив 98,3 млн т. Попри непрості погодні умови в першій половині року, очікування щодо врожаю на поточний рік доволі оптимістичні.

Наприклад, у травні Українська зернова асоціація (УЗА) покращила прогноз врожаю 2020/2021 маркетингового року з 94 млн т до 98 млн т. А ще очікується зростання експорту зернових та олійних – з 57,2 млн т до 58,5 млн т. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства також покращило прогноз урожаю зернових у 2020 році до понад 68 млн т проти раніше прогнозованих 65-68 млн т.

Елеваторне обладнання «Лубнимаш» на об’єкті в с. Андріяшівка (Сумська обл.)

За прогнозами УЗА, за п’ять років Україна збиратиме 113 млн т зернових. Досягненню такого показника сприятиме стійка тенденція до зростання виробництва зернових та олійних культур – середній приріст на 27% кожні п’ять років. Безумовно, важливо не лише виростити, зібрати, а й зберегти врожай. А це означає, що елеваторне господарство країни також має розвиватися.

Динаміка ринку

Українські компанії виробляють широкий спектр елеваторного обладнання. До основних його видів належать:

До допоміжного елеваторного обладнання належать:

Минулий рік був складним для виробників елеваторного обладнання. Головним фактором впливу стали президентські та парламентські вибори, точніше, невизначеність, пов’язана з їх наслідками. У зв’язку з цим компаніям довелося тимчасово зупинити реалізацію своїх інвестиційних планів.

«У 2019 році обсяги виробництва і реалізації продукції значно скоротилися. Не було визначеності з ринком землі, інвестори не могли зорієнтуватися, чи варто вкладати кошти в обладнання », – відзначили в коментарі для GMK Center у компанії «Лубнимаш».

Динаміка виробництва в Україні видів обладнання, до яких належить і елеваторне, у 2017-2019 рр.

Тип обладнання201720182019
Сушарки для обробки сільгосппродукції, шт.320239223
Машини для очищення, сортування або калібрування насіння, зерна чи бобових, шт.165317101717
Завантажувальне обладнання для АПК, шт.290029022838
Устаткування для борошномельної промисловості або для обробки зернових чи бобових, шт.504454326135

Джерело даних: Держстат

Іншим великим викликом стало зміцнення гривні – сільгоспвиробники втратили величезні кошти в результаті падіння закупівельних цін. До того ж знизилися й світові ціни на сільськогосподарську сировину в твердій валюті.

Як відзначають у «Лубнимаш», ще одним чинником стало припинення в кінці року фінансування компенсації 25% придбаної техніки та обладнання. І лише в березні 2020 року ситуація виправилася – виділено 1 млрд грн. Але з них 560 млн грн підуть на компенсації минулого року, на 2020 рік залишається 440 млн грн.

За даними Мінекономіки, в рамках держпрограми підтримки сільгоспвиробників в 2019 році часткове відшкодування вартості будівництва та реконструкції потужностей зі зберігання та переробки зерна на суму 526 млн грн отримали 55 виробників з 16 регіонів. Завдяки підтримці додатково отримано 61 об’єкт пропускною спроможністю близько 1 млн т.

Обладнання KMZ Industries на комплексі компанії «Агрейн» (Чернігівська обл.)

Виробники елеваторного обладнання хоч і працюють переважно на внутрішній ринок, але роблять ставку й на розвиток експорту. Зокрема, «Вариант Агро Строй» визначив експорт пріоритетом і планує збільшити його частку з 30% до 60% у портфелі реалізованого обладнання. Йдеться не про зміну географії продажів, а про збільшення виробництва.

А ще виробники активно розвивають напрям переробки. Наприклад, KMZ Industries освоює сегмент олійноекстракційних заводів в Україні та Молдові. Також компанія співпрацює з Румунією. За останній час KMZ Industries поставила туди устаткування для чотирьох різних об’єктів, у тому числі – для нового заводу з виробництва рибного корму й фабрики з вирощування птиці.

Потужності зберігання

Є одразу кілька джерел даних про потужності зберігання, які істотно відрізняються. За даними Держстату, в 2019 році обсяг потужностей одночасного зберігання зернових, зернобобових та олійних культур в Україні становив 76,42 млн т (-2,4% до 2018 року). З них 45,1 млн т (-0,7%) належали безпосередньо агровиробникам і 31,3 млн т (-4,8%) – підприємствам, які переробляють і зберігають сільгоспкультури. Нагадаємо, що загальний показник потужностей одночасного зберігання у 2018 році зріс на 7,3% в порівнянні з 2017 роком – до 78,3 млн т.

Водночас, за даними галузевого видання «Элеваторист», у 2019 році обсяг потужностей одноразового зберігання зріс на 3 млн т і становив на кінець періоду майже 51 млн т.

На кінець травня поточного року цей показник становив уже 52,3 млн т. У структурі елеваторних потужностей можна виділити фермерські, портові, примлимнові елеватори, а також зерносховища, обладнання для комбікормових і олійноекстракційних заводів. Ринок орієнтується переважно саме на ці показники, називаючи, між тим, і менші цифри – 40-45 млн т. До них просто треба додати 5 млн т зерносховищ у морпортах.

Структура «парку»

Наявного обсягу потужностей одночасного зберігання зернових не вистачає з огляду на зростання показників врожаю. За словами заступника голови Мінекономіки Тараса Висоцького, потужності зі зберігання зерна в Україні дають змогу зберігати 60-65% зібраного врожаю, їх дефіцит спостерігається в усіх регіонах.

За даними видання «Элеваторист», загальна структура елеваторного ринку станом на кінець 2019 року мала такий вигляд:

За оцінками УЗА, 70% наявного «парку» елеваторів морально й фізично застаріли, тому в них не можна зберігати зерно 9-12 місяців без втрати його якості, як у сучасних автоматизованих силосах.

«Сьогодні у нас понад 1200 зерносховищ, загальна потужність яких 40-45 млн т зберігання урожаю зернових та олійних культур. Однак більше 70% з них – це застарілі склади, побудовані ще за радянських часів. Вони не можуть забезпечити відповідної якості та безпеки зерна, щоб ті відповідали сучасним вимогам. Через брак потужностей зберігання часто застосовується зберігання у великих спеціальних мішках, так званих «полімерних рукавах». Це теж тимчасовий вихід із ситуації, який не є панацеєю», – пояснили в коментарі для GMK Center в Українській зерновій асоціації.

За оцінками компанії Pro-Consulting, наша країна втрачає 15% врожаю зернових культур через неправильне зберігання і дефіцит потужностей зі зберігання зерна в усіх регіонах. У зв’язку з цим в Україні є необхідність значно збільшити потужності зберігання.

«З огляду на те, що за загальноприйнятими нормативами ємність зерносховищ має покривати середньорічний урожай з коефіцієнтом 1,2, Україні потрібно збільшити внутрішні потужності елеваторів більше ніж удвічі», – вважають аналітики Pro-Consulting.

Майбутнє ринку

Експерти ринку очікують, що в поточному році незважаючи на невизначеність, пов’язану з відкриттям ринку землі, а також економічним спадом, можна розраховувати на зростання продажів у порівнянні з 2019-м. Як зазначає Борис Рибачук, заступник генерального директора з розвитку KMZ Industries, у компанії вже є контракти на комплексне постачання устаткування як для порівняно невеликих елеваторів на 15-20 тис. т зберігання, так і для великих об’єктів по 100+ тис. т зберігання. Їх будівництво триватиме у й 2021 році.

«Стрімкий розвиток валового виробництва зерна та вдосконалення технологій у рослинництві спонукає динамічно розвивати елеваторну інфраструктуру й логістику. Йдеться як про абсолютні, так і про якісні показники», – вважають у «Лубнимаш».

При цьому окремі інвестиційні проекти частково зупинили, терміни їх реалізації перенесли.

«Потреба в елеваторному обладнанні, можна сказати, має накопичувальний характер, і з різних причин реалізація будівництва елеваторів переноситься з одного маркетингового року в інший. Наприклад, цього року через пандемію COVID-19, відкриття ринку землі, нестабільну економічну ситуацію, будівництво комплексів з планового I кварталу перенеслося на III-IV квартали. Відповідно, контракти IV кварталу 2020 року будуть реалізовані на початку 2021 року», – пояснює Олексій Грушко, комерційний директор ТОВ «Вариант Агро Строй».

У KMZ Industries очікують, що великі агрохолдинги продовжать закуповувати обладнання у великих обсягах, але кількість таких угод потроху скорочуватиметься. А основна маса покупок на ринку припадатиме на агрокомпанії середнього й малого розміру (від 3 тис. до 50 тис. га власних земель). Саме вони стануть основними драйверами подальшого зростання ринку.

«У майбутньому буде сплеск попиту на фермерські елеватори невеликої потужності, які замінять підлогове зберігання. Цим шляхом йшли фермери ЄС, Канади, США, де силоси встановлюють поблизу кожного поля. Потрібні тільки стабільність на ринку й чіткі програми державної підтримки агросектору», – додають у «Лубнимаш».

Зерновий метал

Будівництво елеваторних комплексів є доволі металомістким виробництвом. У кожному разі цифри відрізнятимуться, але, наприклад, на будівництві нового річкового терміналу компанії «Нібулон» (філія «Зеленодольськ», Дніпропетровська обл.) було забито 3311 залізобетонних паль загальною довжиною близько 56 км і використано понад 5 тис. т металоконструкцій.

Виробники елеваторного обладнання у будівництві металевих силосів використовують імпортну оцинковку з покриттям цинком від 275 до 600 г/кв. м. Силоси складають з оцинкованих панелей і оцинкованих ребер жорсткості, скріплених між собою болтами.

«Серед наших перевірених постачальників – Wuppermann та Arvedi, які пропонують сталь S350GD з покриттям цинку 350-450 і 600 г/кв. м, але ми не обмежуємося лише цими двома виробниками», – каже Олексій Грушко.

У свою чергу KMZ Industries, за словами Бориса Рибачука, використовує оцинковку шведського виробництва – SSAB, австрійського – Voestalpine, Wupperman, німецького – TyssenKrupp.

Для створення інших видів елеваторного обладнання виробники використовують українську металопродукцію – листовий прокат, а також сортовий прокат: кутник, круг, швелер, двотавр.

«Для виробництва обладнання за трьома напрямами – елеваторне обладнання, зрошувальна й причіпна техніка – ми, безумовно, використовуємо і продукцію українського виробництва: круги для заготовок різної складності, труби різного діаметру, прокат сталі товщиною 6-25 мм, конструкційну сталь з підвищеними показниками міцності 09Г2С та ін.», – пояснює Олексій Грушко.

Примітно, що у «Вариант Агро Строй» створили власну лабораторію, де під час надходження сировини, комплектуючих, матеріалів проводиться їх повний аналіз.

«Завдяки даним нашої лабораторії ми відзначили, що якість української металопродукції, яку раніше оцінювали як нижче від задовільного, з кожним роком стає кращою. Це тішить, тому асортимент купованої продукції розширюється, тим більше що імпортозаміщення – одне з наших пріоритетних завдань. В Україні є три основних великих виробника металопродукції. Ми співпрацюємо з кожним з них і плануємо збільшувати обсяг закупівель з кожним роком», – зазначає Олексій Грушко.

Українські аналоги

Як вже зазначалося, для виготовлення силосів виробники використовують імпортну оцинковану листову сталь з покриттям цинком від 275 до 600 г/кв. м. Українські виробники поки що не виготовляють продукцію потрібного покриття та якості.

Як відзначили в прес-службі «Метінвесту», завод «Юністіл» та ММК ім. Ілліча випускають оцинкований рулон товщиною 0,32-2,0 мм з цинковим покриттям класів Z100-Z275 відповідно до вимог євростандарту EN 10346 та його українського аналога ДСТУ EN 10346. За додатковою угодою доступні інші маси покриттів.

«Навіть у Європі не вся оцинковка якісна – наприклад, італійська. В Україні ж просто немає виробничих ліній, які могли б цинкувати рулонну сталь, забезпечуючи необхідне нам покриття в 450 г/кв. м. Якісний максимум, який виробляється в нашій країні зараз, – до 200 г/кв. м», – додає Борис Рибачук.

Розмір споживання

Обсяги металоспоживання у великих виробників у 2019 році були приблизно на такому рівні:

  1. «Лубнимаш»: оцинкований метал – 4,81 тис. т, чорний метал – 1,65 тис. т.
  2. KMZ Industries: оцинковка – 3,2 тис. т, чорного металу – 3,3 тис. т.

«Минулий рік був нестандартним для нас за структурою спожитого металу: кількість чорного металу можна порівняти з оцинковкою. Пов’язано це з контрактом для Kernel, за яким виготовляли конусні силоси великого діаметру, що потребують більше чорного металу. Крім того, ми виготовляли більшу кількість суцільнозварних конусних силосів для зберігання продуктів переробки зерна. Це також вплинуло на збільшення споживання чорного металу – до речі, саме українського виробництва. Перед цим, у 2018 році, було навпаки: ми виробили більше силосів на плоскій основі, і співвідношення спожитого оцинкованого й чорного металу було стандартним – оцинкованого в 1,5 рази більше», – пояснює Борис Рибачук.

Загальне металоспоживання в галузі, за словами Олексія Грушка, можна оцінити на підставі щорічного обсягу будівництва в Україні елеваторів сумарною потужністю 1-1,2 млн т одноразового зберігання. Відповідно, за рік українські виробники обладнання використовують приблизно 15-18 тис. т оцинкованого металу і 5-7 тис. т чорного металу. Крім цього, у будівництві зерносховищ використовують метал для завальних ям, робочих веж, арматуру. А це додатково 9-11 тис. т прокату на рік.

З приводу прогнозів на поточний рік думки операторів ринку розділилися. Згідно з очікуваннями Олексія Грушка, в середньому по року буде зафіксовано спад. При цьому на заводі «Лубнимаш» прогнозують, що у 2020 році рівень металоспоживання в елеваторній галузі зростатиме і збільшиться в порівнянні з 2019 роком, оскільки спостерігається тенденція до збільшення замовлень обладнання.

Цифри зростання

Виходячи з поточних тенденцій, за словами Бориса Рибачука, можна очікувати, що за 2020-2021 рр. потужності зберігання мають збільшитися на 3-5 млн т. Традиційно активний північний регіон (Чернігівська й Сумська обл.), Вінницька область, а також західні області: Хмельницька, Рівненська, Тернопільська. У зв’язку зі змінами клімату саме в цих регіонах будуть оптимальні кліматичні умови для вирощування зернових в Україні.

Крім того, імпортери української агропродукції посилюють вимоги до якості зернових. Забезпечити її можна лише за умови зберігання в сучасних елеваторах.

Силоси «Вариант Агро Строй» на об’єкті агрохолдингу «Астарта-Київ» (Полтавська обл.)

Загалом, як відзначають в УЗА, завдяки зростанню виробництва зерна та посиленню вимог до безпеки та якості зерна, попит на будівництво нових технологічних елеваторів буде стабільно високим упродовж найближчих 5-7 років.

Цифри оцінок потреби в нових елеваторах істотно різняться, але вони в будь-якому разі дуже високі. В УЗА кажуть про потребу ринку в найближчій перспективі в 150-200 нових елеваторах загальною потужністю 10-20 млн т, які були б технологічними і географічно рівномірно розподіленими. Зараз окремі області – Донецька, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька, Рівненська – забезпечені сховищами лише на 20-30% обсягу врожаю.

«За рік-два цифра врожаю сягне 100 млн т, а загалом потенціал становить 130-140 млн т, – резюмують у «Лубнимаш». – Тому в найближчі 10-15 років потрібно буде добудувати елеваторів на 30 млн т одноразового зберігання».